Ухвала суду № 32643247, 22.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 144/570/13-ц Провадження № 22-ц/772/2091/2013Головуючий в суді першої інстанції:Панченко Д.І.Категорія: 23Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 22 липня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Денишенко Т.О. Жданкіна В.В.,

при секретарі : Сніжко О.А.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним договору оренди,

за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до СВК "Сокирянський", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області про визнання недійсним договору оренди. Посилається на те, що 12.01.2011 року між нею та СВК «Сокирянський» було укладено договір оренди землі, згідно якого відповідачеві було передано належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 3,5656 га, розташовану на території Сокирянської сільської ради терміном на 5 років та зі сплатою орендної плати в розмірі встановленому договором.

Однак, примірник даного договору оренди після її неодноразових звернень до відповідача їй було надано лише в вересні 2012 року. Отримавши примірник договору оренди, нею було виявлено відсутність документів, які є невід'ємною частиною договору, а саме: план або схема земельної ділянки, кадастровий план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості).

Крім того, в договорі відсутні істотні умови, а саме: не зазначені існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки в п.26, не передбачено в договорі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, договір не містять необхідної інформації про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки), як одну із істотних умов договору оренди землі. Тому вважає, що вказаний договір є недійсним у зв'язку з недосягненням істотних умов договору між нею та відповідачем, що не надає відповідачеві права користування даним об'єктом оренди. А також, перешкоджає їй вільно розпоряджатися належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір оренди земельної ділянки, укладений 12 січня 2011 року між ОСОБА_2 та СВК «Сокирянський», зареєстрований 04 травня 2011 року у відділі Держкомзему у Теплицькому районі Вінницької області за №052370004000766 - недійсним.

Стягнуто з СВК «Сокирянський» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 114 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі відповідач у справі СВК «Сокирянський» просить рішення суду першої інстанції від 17 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції представник скаржника -відповідача у справі СВК «Сокирянський» не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду просив залишити без змін.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача відділу Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області на адресу апеляційного суду Вінницької області надійшла заява про розгляд справи без представника відділу, щодо вирішення справи покладаються на розсуд суду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у справі, що з'явився до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки, що підтверджується Державними актами на право власності на землю ділянку. Між нею та СВК «Сокирянський» 12 січня 2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Теплицькому районі 04 травня 2011 року. Однак, в договорі не вказані істотні умови: не зазначені існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (в оригіналі договору позивача), умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, відсутня необхідна інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки).

Таким чином, місцевий суд враховуючи вимоги ст.60, ч.1 ст.215, ч.1 ст.638 ЦК України, ч.2 ст.214 ЦПК України, ст.ст.15, 17 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст.110, 111 ЗК України, висновки Верховного Суду України, вимоги рішень Верховного Суду України вважає, що сторонами при укладені договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Тому, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до задоволення.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а основні доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Згідно з ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається в письмовій формі.

Відповідно до 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не є обґрунтованими підставами для скасування ухваленого судом рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" відхилити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. Т.О. Денишенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: