Вирок № 32641410, 24.07.2013, Василівський районний суд Запорізької області

1кп/311/190/2013 24.07.2013

Кримінальне провадження

№ 1-кп/311/190/2013

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Щербань М.А.,

за участю прокурора Жабаленко Т.В.,

захисника - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження у відношенні:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, громадянина України, має вищу освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працює СФХ «Пламіда» голова, одруженого, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст.367 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 вчинив злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин: Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою. Зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

Відповідно до п.2 ст.17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», всі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Курган №1799 зареєстрований як пам'ятник історії та культури, за типологічною належністю відноситься до пам'ятника археології та датований IV тисячоліттям до н.е. - першою половиною II тисячоліття н.е. взятий під охорону Центром культурної спадщини Рішенням виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів №354 від 23.10.1984 року та підпадає під систему охорони місцевого призначення.

Згідно з п.9 ст.1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» охорона археологічної спадщини - комплекс заходів, що здійснюються відповідно до законодавства органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами, спрямованими на ведення обліку, захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об'єктів археологічної спадщини.

Згідно ст.22 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» юридичні і фізичні особи, дії або бездіяльність яких завдали шкоди археологічній спадщині, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

08.03.2005 року ОСОБА_2 зареєстрував фермерське господарство «Тріго», що здійснювало свою господарську діяльність, у тому числі з вирощування зернових та технічних культур,

на території Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області на земельних ділянках, орендованих у місцевих жителів - власників земельних ділянок. З 08.03.2005 року по 09.11.2011 року ОСОБА_2 являвся головою ФГ «Тріго» до визнання господарства банкрутом Господарським судом Запорізької області.

Крім того, згідно рішення №1 від 01.12.2009 року ОСОБА_2 створено суб'єкт господарської діяльності - ТОВ «Іскра плюс 2009», затверджено статут підприємства та призначено себе на посаду директора. ТОВ «Іскра плюс 2009» було зареєстровано 03.12.2009 року, номер ЄДРПОУ 36889659, засновником якого являлився ОСОБА_2

Згідно п. 4.4 розділу 4 статуту ТОВ «Іскра плюс 2009» директор підприємства представляє інтереси підприємства без доручення у відношеннях з організаціями, закладами та підприємствами, а також у державних органах України; виконує оперативне керівництво діяльністю та організовує роботу товариства згідно з метою діяльності товариства; призначається та підзвітний зборам учасників і несе відповідальність за діяльність товариства; видає накази та доручення, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

У зв"язку з цим, ОСОБА_2, з 03.12.2009 року являючись посадовою особою - директором ТОВ «Іскра плюс 2009», виконуючи організаційно-розпорядчі функції по керівництву найманими працівниками та адміністративно-господарські функції по розпорядженню майном підприємства, керував господарською діяльністю товариства у тому числі по вирощуванню зернових та технічних культур.

У період часу з кінця 2009 року до початку 2010 року ОСОБА_2, як директор ТОВ «Іскра плюс 2009», переоформив договори оренди земельних ділянок з жителями с. Мала Білозерка, які раніше укладав як голова ФГ «Тріго».

Так, 25 липня 2005 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі із ОСОБА_5 на оренду земельної ділянки загальною площею 6,65 га, зареєстрований 28 грудня 2005 року у Державному реєстрі земель за №040526600034. Згідно експлікації земельних угідь до вказаного договору, ОСОБА_5 передавала земельну ділянку загальною площею 6,6407 га із зазначенням земель історико-культурного призначення загальною площею 0,2000 га.

Згідно рішення виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів №354 від 23.10.1984 року курган, розташований в контурі поля НОМЕР_1 Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, паспортизований з присвоєнням облікового номеру 1799.

Відповідно до «Звіту про проведену грошову оцінку об'єкта культурної спадщини пам'ятки археології - кургану охоронний номер 1799» від 17.06.2013, проведеної на підставі постанови КМУ від 26.09.2002 року №1447 та з урахуванням ст.19 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої здійснюється грошова оцінка пам'ятки; кожна пам'ятка має майнову цінність, що обчислюється у грошовій одиниці України; пам'ятки підлягають грошовій оцінці за нормативами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, - грошова оцінка вартості зазначеного кургану номер 1799 становить 1 022 777,57 грн.

Згідно акту технічного обстеження сучасного стану пам'ятки археології кургану №1799 відділом культури та туризму Василівської районної державної адміністрації від 20.08.2009 встановлено, що вказаний курган розорений, охоронна зона не визначена.

У зв'язку із вищезазначеним 20.08.2009 землекористувачу ОСОБА_2 відділлом культури і туризму Василівської районної державної адміністрації було виписане письмове попередження про знаходження в межах орендованої ОСОБА_2 у жительки с. Мала Білозерка ОСОБА_5 земельної ділянки (пая), розташованого у контурі поля НОМЕР_1 на території земель Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, пам'ятнику археології історико-культурного призначення - кургану №1799.

Згідно вказаного попередження ОСОБА_2 повідомлялося, що археологічні пам'ятники знаходяться у власності держави, землі, на яких вони розташовані разом з охороною зоною виводяться з землекористування, будь-які роботи на їх території заборонені, охоронна зона навколо кургану складає 5 м. від основи кургану, пошкодження пам'яток карається законом.

Крім того, ОСОБА_2 був усно попереджений посадовою особою сектору по охороні культурної спадщини КП «РБК» ОСОБА_7 про знаходження кургану №1799 в контурі поля НОМЕР_1 в с.Мала Білозерка Василівського району.

На підставі викладеного, з моменту укладення договору оренди ОСОБА_2 достовірно знав про місцезнаходження пам'ятки археології - кургану №1799 на території орендованих ним земель Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та наявність встановлених законодавством обмежень щодо його використання.

Надалі, 28.01.2011 року Малобілозерською сільською радою Василівського районну Запорізької області землекористувач земельної ділянки ОСОБА_2 повторно письмово попереджався про те, що у контурі поля НОМЕР_1 перебуває курган №1799, який є пам'ятником археології, та перебуває у власності держави.

При цьому, ОСОБА_2 будучі службовою особою, неналежним чином виконуючи свої посадові обов"язки, покладені на нього, як на директора ТОВ «Іскра плюс 2009», у наслідок не сумлінного ставлення до них, нехтуючи застереження щодо виведення території кургану №1799 із землекористування, не проведення будь-яких робіт та встановлення навколо нього охоронної зони, до належного стану пам'ятник археології не привів та приблизно у жовтні 2010 року надав вказівку на засівання вказаної земельної ділянки озимими культурами та влітку 2011 року надав вказівку підпорядкованому йому трактористу ОСОБА_8 з використанням трактора підприємства «МТЗ - 982» розорати всю площу контуру поля НОМЕР_1 в с.М.Білозерка Василівського району Запорізької області, не попередивши ОСОБА_8 про заборону розорення кургану №1799 та його охоронної зони, які в подальшому були засіяні сільськогосподарськими культурами з метою отримання врожаю.

Тим самим, у наслідок недбалих дій ОСОБА_2 було допущено переміщення шарів ґрунту на території кургану №1799, що призвело до порушення археологічного культурного шару його оболонки, який містить історичні цінності та зберігає цілісність археологічної пам'ятки, що у подальшому може призвести до неможливості визначення точного місця розташування шарів ґрунту та проведення науково-археологічних робіт на об'єкті культурної спадщини, чім завдано істотної шкоди державним інтересам.

Зазначене підтверджено актом сучасного стану пам'ятки археології від 17.05.2011 року, згідно якого курган №1799 розташований в контурі НОМЕР_1 висотою від 0,8 м до 1,38, діаметром 30-35 м. на день уточнення не задернований, розорений, засіяний зерновими культурами, охорона зона не визначена.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотну шкоду державним інтересам.

16.07.2013 року між старшим прокурором прокуратури Василівського району Запорізької області Жабаленко Т.В., якій на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні № 12013080190000098 та обвинуваченим ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.367 КК України, та обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинений злочин за ч.1 ст.367 КК України у вигляді штрафу розміром 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавлення права займати посаду керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на 1 (один) рік та отримана згода обвинуваченого ОСОБА_2 на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку ч.3 ст.474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст.468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно вимог ст.472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені винуватості

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст.474 КПК України, суд враховує, що

умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій ОСОБА_2 вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до народної кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і положення КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні також просив укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із положеннями ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між старшим ОСОБА_2 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, приймаючи до уваги заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2, будучі службовою особою, неналежним чином виконуючи свої посадові обов"язки, покладені на нього, як на директора ТОВ «Іскра плюс 2009», внаслідок не сумлінного ставлення до них, нехтуючи застереження щодо виведення території кургану №1799 із землекористування, не проведення будь-яких робіт та встановлення навколо нього охоронної зони, до належного стану пам'ятник археології не привів та надав вказівку підпорядкованому йому трактористу ОСОБА_8 розорати всю площу контуру поля НОМЕР_1 в с.М.Білозерка Василівського району Запорізької області, не попередивши ОСОБА_8 про заборону розорення кургану №1799 та його охоронної зони, які в подальшому були засіяні сільськогосподарськими культурами з метою отримання врожаю. Тим самим, внаслідок недбалих дій ОСОБА_2 було допущено переміщення шарів ґрунту на території кургану №1799, що призвело до порушення археологічного культурного шару його оболонки, який містить історичні цінності та зберігає цілісність археологічної пам'ятки, що у подальшому може призвести до неможливості визначення точного місця розташування шарів ґрунту та проведення науково-археологічних робіт на об'єкті культурної спадщини, чім завдано істотної шкоди державним інтересам. А тому ці дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.1 ст.367 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Речові докази у даному кримінальному провадженню відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 122, 124, 314, 373, 374,394, 472-476 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.07.2013 року між старшим прокурором прокуратури Василівського району Запорізької області Жабаленко Т.В. та обвинуваченим ОСОБА_2

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину,

передбаченого ч.1 ст.367 КК України, за яким ОСОБА_2 призначити узгоджене стороми угоди про визнання винуватості від 16.07.2013 року покарання у вигляді штрафу в розміром 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 1700 (одна тисічі сімсот) гривень, з позбавлення права займати посаду керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді особистого зобов»язання продовжити до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО