Ухвала суду № 32639621, 06.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"06" червня 2013 р. Справа № 817/852/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Жизневської А.В.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-цукор" до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство, що повністю належить іноземному інвестору «ОВАС-ЦУКОР» звернулося в суд з позовом до Гощанської МДПІ Рівненської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року №0000042200, №0000032200, №0000071700.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року позов ПП«ОВАС-ЦУКОР» задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ Рівненської області Державної податкової служби №0000042200 та №0000032200 від 04 березня 2013 року скасовано. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. При цьому, вказує основною підставою для прийняття податкових повідомлень -рішень №0000042200 та №0000032200 від 04 березня 2013 року стали висновків податкового органу про завищення валових витрат та завищення податкового кредиту за рахунок невірного відображення позивачем операцій із відступлення прав грошової вимоги в бухгалтерському та податковому обліку, а зокрема включення ним до складу валових витрат за такими операціями сум ПДВ в складі договірної ціни. Також, зауважив, що розрахунки зроблені на підставі документів, наданих позивачем, а тому названі податкові повідомлення -рішення є обґрунтованими.

Зважаючи на обумовлені доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а зокрема щодо правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення про скасування податкових повідомлень -рішень №0000042200 та №0000032200 від 04 березня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача складено акт №85/2242/32522307 від 21.02.2013р.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем завищено валові витрати за операціями із відступлення прав грошової вимоги, внаслідок включення до їх складу в порушення пп. 139.1.6, п.139.1 ст. 139, п. 153.5 ст.153 Податкового кодексу України сум податку на додатну вартість, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 296000 грн. Окрім того, позивачем завищено податковий кредит січня 2013року у сумі 9809 грн, а зокрема позивачем в порушення пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196, п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України не здійснено розподіл сум податкового кредиту за оподаткованими/неоподаткованими операціями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на вказану суму.

З матеріалів справи вбачається, що в період з жовтня 2012 р. по січень 2013р. позивачем було укладено ряд договорів з ТОВ "Агро ХХІ" про відступлення прав вимоги, а саме про заміну кредитора у зобов'язанні, за якими ПП "Овас-цукор" відступило на користь ТОВ "Агро ХХІ" право вимоги виконання грошових зобов'язань боржниками позивача у загальній сумі 8589675 грн. Розрахунки між позивачем та ТОВ "Агро ХХІ" за таке відступлення проведено шляхом зарахування однорідних грошових вимог на суму 8589675 грн. Копії обумовлених договорів з відступлення прав вимоги наявні в матеріалах справи. (а. с. 36-53 ).

Вказані суми за операціями із відступлення прав вимоги позивачем відображено в податкових деклараціях з податку на прибуток, а саме в податковій декларації з податку на прибуток за 2012 р. включено до "інших доходів" - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 7403171 грн. та до "інших витрат" - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 7403171 грн.; та в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 р. включено до "інших доходів" - Додаток ІД до р.03.5 Декларації - доходи отримані при першому відступленні права вимоги в сумі - 1223818 грн. та до "інших витрат" - Додаток ІВ до р. 06.4.20 Декларації - витрати, понесені при першому відступленні прав вимоги в сумі - 1223818 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів/послуг.

З аналізу ст.ст.512 - 519 ЦК України, пп.14.1.255. п.14.1.ст.14 ПК України вбачається, що операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань не відносяться до операцій з придбання/виготовлення товарів/послуг.

Згідно із абз.2 пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Як наслідок, операції з відступлення права вимоги не є операціями з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, оскільки з огляду на зміст пп.196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України, такі операції передбачають торгівлю борговими зобов'язаннями, а тому не можуть бути базою для оподатковування податком на додану вартість.

Аналогічного висновку прийшов відповідач в акті перевірки так, податковим органом на стор.10 Акту перевірки (абз.3) зазначено, що: "в грудні 2012 року ПП "ОВАС-ЦУКОР" заключив договори про відступлення права вимоги з ТОВ "АГРО ХХІ", а саме заміна кредитора у зобов'язанні (описано в пп.3.1.2. розділу 3 даного Акта перевірки). Відповідно до п.196.1.5. п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України дана операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість…». До такого ж самого висновку також прийшов центральний орган податкової служби в Україні. Так, ДПА України у своєму листі від 22.02.2011 р. № 4940/7/16-1517-26 ДПА України зазначила, що торгівля за грошові кошти борговими зобов'язаннями, згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Оподаткування операції з відступлення права вимоги грошових зобов'язань регламентовано спеціальною нормою - п.153.5 ст.153 ПК України.

Згідно з нормами п.153.5 ст.153 ПК України, визначено, що з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

В зазначеній статті, на думку суду, законодавець розмежовує відступлення права товарної та грошової вимоги, яка уступається новому кредитору.

Частина 1 абзацу 2 наведеної норми регламентує відступлення товарної вимоги, тобто вимоги про необхідність поставки певних товарів (робіт, послуг) та вказує на необхідність включення до витрат договірної (контрактної) вартості таких товарів.

В той же час, ч. 2 регламентує саме відступлення грошових вимог, тобто вимоги про повернення коштів - саме тому в цьому випадку витрати формуються у розмірі фактичної заборгованості, яка відступається.

Крім того, застосована позивачем методика обчислення валових витрат (віднесення всієї суми переданої заборгованості до їх складу) кореспондує із формуванням позивачем доходів від такої операції відповідно до п.153.5 ст.153 ПК України, оскільки до складу валових доходів у ті ж самі періоди позивач включив таку ж суму урегульованої заборгованості, що й до складу валових витрат.

Відповідно до загальних засад податкового законодавства, дії контролюючого органу під час перевірки платників податків повинні бути направлені на встановлення вірного об'єкта оподаткування та при його визначенні повинні врахувати не тільки суми завищених валових витрат, але й суми завищених валових доходів.

Натомість, в даному випадку має місце однобічний підхід при визначенні об'єкта оподаткування, податковий орган не виокремлює з складу валових доходів так званий "внутрішній ПДВ" та не встановлює завищення валових доходів. Адже якщо сума відступленого права вимоги включає внутрішній ПДВ, то відповідач повинен був встановити не тільки завищені суми валових витрат, а й аналогічну суму завищеного валового доходу, що в кінцевому розрахунку не призвело б до нарахувань податку на прибуток, оскільки завищені валові витрати перекривалися аналогічною сумою завищених валових доходів.

З огляду на обумовлені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток з операцій по відступлення права вимоги грошових зобов'язань .

Стосовно ж порушення позивачем ст.199 "Пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту" ПК України, то з положень п.199.1 ст. 199 ПК України вбачається, що обов'язковими умовами для здійснення пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту є: по-перше, здійснення платником податків операцій з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, по-друге, часткове використання таких товарів, послуг в оподатковуваних операціях, а часткове - ні.

Разом з тим, операція з відступлення прав вимоги грошових коштів не відповідає зазначеним умовам для застосування пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки така операція не є операцією з придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, а за своєю суттю є правочином позивача по заміні кредитора у грошовому зобов'язанні, яка безпосередньо пов'язана із основною господарською операцією по здійсненню продажу, наданню позивачем товарів чи послуг боржникові. При цьому, така операція (як зазначено вище) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Також безпідставними є твердження відповідача з приводу часткового використання і часткового не використання отриманих товарів/послуг в оподатковуваних операціях, так як, придбані в грудні 2012 р. та січні 2013 р. товари та отримані послуги, за рахунок яких і було сформовано відсторнований відповідачем податковий кредит, оскільки придбані товари (послуги) були повністю використанні в господарській діяльності позивача, що не заперечується і самим відповідачем та вбачається з висновків акту перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно ототожнено поняття "Операції, що не є об'єктом оподаткування" та "Неоподатковувані операції".

Зважаючи на зміст пп.196.1.5 п.196.1 ст. 196 ПК України, операції з відступлення прав вимоги грошових коштів є операціями, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

В розумінні ст. 199 Податкового кодексу України неоподаткована операція це- операція в яких придбаний та/або виготовлений товар/послуги не використовується в діяльності такого платника податків.

Відтак, операції з відступлення права вимоги не мають жодного стосунку до формування податкового кредиту за звітний, ревізований період, оскільки, вони не є об'єктом оподаткування та на неї не поширюються положення щодо ст.199 ПК України щодо пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

Доводи апеляційної скарги викладених обставин не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: А.В. Жизневська Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство,що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС-цукор" вул. Заводська,8,с.Бабин,Рівненська область, Гощанський район,35431

3- відповідачу Гощанська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби вул. Незалежності,31,смт.Гоща,Рівненська область,35400