Ухвала суду № 32639337, 12.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року Справа № 180106/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Костів М.В.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-2805/12/0970 за позовом ПАТ «Будівельні матеріали» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківськ про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Будівельні матеріали» звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення №0000992201 та №0001002201 від 28 серпня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосовані до позивача штрафні санкції та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним, оскільки позивачем при здійсненні фінансово-господарських операцій по придбанню товарів було дотримано всіх вимог законодавства і жодних порушень не було допущено, що підтверджено самим податковим органом при проведенні документальної планової перевірки щодо формування податкового кредиту за серпень 2008 року, якою порушень з боку позивача виявлено не було. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем вже перевірявся період - серпень 2008 року, та такий перевищив строки позовної давності в 1095 днів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області ДПС подано апеляційну скаргу на постанову суду від 24.10.2012 року. З посиланням на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати, та постановити нову, про відмову у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує наступним.

Відповідачем, була проведена перевірка публічного акціонерного товариства «Будівельні матеріали» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року якою встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 27655,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 638864,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №6085/22-1/05495880 від 13 серпня 2012 року, на підставі якого відповідачем 28 серпня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000992201 яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27655,00 грн. та повідомлення-рішення №0001002201 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 798198,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 638864,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 159334,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що придбані позивачем товари по операціях здійснених в 2008 році, які перебувають на відповідальному зберіганні в товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат Хрещатик» є виключно брухт чорного металу, а тому позивачем сформовано податковий кредит в сумі 633333,00 грн. за рахунок операцій з придбання матеріальних цінностей, які не можуть використовуватись в господарській діяльності за первісним призначенням як необоротні активи внаслідок їх фізичного руйнування, а також позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року податок на додану вартість в сумі 4000,00 грн. на підставі податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг», які не відображені у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця по причині неподання останнім податкової звітності за відповідний період. Крім того, зазначає, що відносно контрагента позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» було проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства якою встановлено порушення вимог Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів за квітень-травень 2011 року з іншими контрагентами, зокрема товариства з обмеженою відповідальністю «Вегаплюс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-Сервіс КІА». Також, відповідач зазначає, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 27655,00 грн. за 2-4 квартал 2011 року, яке перенесено позивачем до 1 кварталу 2012 року. Основною причиною виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в сумі 739148,00 грн. є перенесення до складу валових витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2-4 квартал 2011 року в сумі 192717,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просить апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

ДПІ у м. Івано-Франківську було проведено документальну планову перевірку ПАТ «Будівельні матеріали». За наслідками перевірки Товариству донараховано за березень 2012 року 633333,00 грн. податку на додану вартість за наслідками господарських операцій пов'язаних з із придбанням ПАТ «Будівельні матеріали» у 2008 році в ТзОВ « Цукровий комбінат «Хрещатик» жомосушки вартістю 2465000,00 грн. в т.ч. 493000,00 грн. та комплекту обладнання лінії «РЮПРО» вартістю 701666,67 грн., в т.ч. ПДВ 140333,00 грн. Контролюючий орган вважає, що оскільки ПАТ «Будівельні матеріали» сформовано податковий кредит в сумі 633333,00 грн. за рахунок операцій з придбання матеріальних цінностей, які не можуть використовуватися в господарській діяльності за первісним призначенням як необоротні активи внаслідок їх фізичного руйнування, відповідно Товариство не отримує очікуваних економічних вигод у майбутньому.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0000992201 та № 0001002201 від 28.08.2012 року.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що між ПАТ «Будівельні матеріали» та ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» 26.08.2008 року укладено договір купівлі-продажу жомосушки вартістю 2465000,00 грн. в т.ч. ПДВ 493000,00 грн. та комплект обладнання лінії «РЮПРО» вартістю 701666,67 грн., в т.ч. ПДВ 140333,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат «Хрещатик» було виписано податкову накладну № 203 від 26.08.2008 року на загальну суму 3800000,00 грн. в т.ч. ПДВ 633333,00 грн. Згідно акту прийому-передачі від 26.08.2008 року ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» передав, а ПАТ «Будівельні матеріали» прийняв жомосушку та комплект обладнання лінії «РЮПРО».

На підставі договору відповідального зберігання б/н від 26.08.2008 року , додаткових угод до нього № 1 від 26.08.2008 року , №2 від 31.12.2010 року та акту приймання-передачі на відповідальне зберігання від 26.08.2008 року жомосушка вартістю 2465000,00 грн. та комплект обладнання лінії РЮПРО вартістю 701667,00 грн. передані на відповідальне зберігання ТзОВ «Цукровий завод «Хрещатик».

У відповідності до п.п. 3.1.1, п.3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість», який діяв станом на 26.08.2008 року, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відтак, за наслідками господарських операцій, ПАТ «Будівельні матеріали», на підставі виписаної ТзОВ «Цукровий комбінат «Хрещатик» податкової накладної № 203, від 26.08.2008 року на загальну суму 3800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 633333,00 грн, в серпні 2008 року правомірно скористалось правом на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 633333,33 грн. Окрім зазначеного судом встановлено, що відсутність порушень податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій щодо придбання жомосушки та комплекту лінії РЮКПРО у ТзОВ «Цукровий завод «Хрещатик» підтверджено самим податковим органом, оскільки при проведенні документальної планової перевірки у 2011 році за період з 01.08.2008 року по 31.12.2010 року ( акт № 4180/23-1/05495880 від 06.06.2011 року), порушень щодо формування податкового кредиту за серпень 2008 року не виявлено.

31.07.2009 року між позивачем та ТзОВ «Агентство безпеки «Вікінг» укладено договір № АБ-01-09, відповідно до якого на протязі листопада 2011 року агентство надавало позивачу послуги по охороні території та приміщень. За надані послуги Товариство проводило оплату на підставі актів надання послуг, які складались по факту їх отримання та підписувались двома сторонами. На виконання послуг агентством надавались податкові накладні.

Позивачем включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податок на додану вартість в сумі 4000,00 грн. на підставі податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг» на поставку охоронних послуг.

За наслідками договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Промислові мастила» по операціях з придбання мастильних матеріалів позивачем включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податок на додану вартість в сумі 1366,00 грн. на підставі податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» на поставку промислових мастил.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 року№143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Згідно п. 7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» який діяв в момент здійснення позивачем господарських операцій в 2008 році, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 2 п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні правові норми закріплені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, зокрема в пункті 198.2 даного Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та нормами Податкового кодексу України передбачено, що не дозволяють включати до складу податкового кредиту суми, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами, а також те, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Будь-яка господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності фіксується та повинна підтверджуватися первинними документами бухгалтерського обліку на підставі якого і формується податковий облік та статистичні дані.

Отже, основою формування бухгалтерського обліку, а відтак і податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан податкових зобов'язань платника податку. Господарські операції між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Цукровий комбінат Хрещатик», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила» підтверджено належно оформленими податковими накладними, які є обов'язковими для формування податкового кредиту та які відповідають вимогам вищезазначених норм податкового законодавства, оскільки під час проведення відповідачем перевірки не встановлено порушення порядку оформлення первинних документів, а також платіжних доручень, видаткових накладних, актів надання послуг та актів прийому-передачі, які підтверджують факт здійснення зазначених господарських операціях, що мали місце в 2008 році та в 2011 році.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно на підставі зазначених документів сформовано податковий кредит у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 0.06.2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальності за свого контрагента, за можливу недостовірність відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі за умови його необізнаності, а також за не подання контрагентом до податкового органу податкової звітності. Отже, якщо контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього. Зокрема, за дане порушення товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Вікінг» понесло відповідальність у вигляді штрафу в сумі 2040,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2012 року №000046105.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Щодо посилання скаржника на те, що позивачем не підтверджено господарської операції між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», суд зазначає, що контролюючим органом не доведено факту нікчемності вказаних відповідачем правочинів будь-якими доказами, крім посилання на це в акті перевірки податкового органу. Крім того, дані операції не впливають на операції, які здійснювались між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила», оскільки ці наслідки стосуються виключно контрагента позивача, який повинен нести персональну відповідальність в разі її допущення.

Окрім зазначеного колегія суддів зазначає, що відповідач не вправі застосовувати штрафні санкції за період проведення позивачем господарських операцій в 2008 році посилаючись на норми Податкового кодексу України який набрав чинності з 01 січня 2011 року, оскільки в 2008 році норми Податкового кодексу України ще не діяли.

Посилання податкового органу на завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 27655,00 грн. спростовується наступним.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже із наведеної норми чітко вбачається, якщо за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, що було зроблено позивачем у відповідності до вище зазначеної норми.

Таким чином, позивачем правомірно перенесено витрати за 2-4 квартал до 1 кварталу 2012 року в зв'язку з виникненням в останнього від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 2-4 кварталів 2011 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.160, 195,196, п.1 ч.1 ст. ст.198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Івано-Франківськ залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі № 2а-2805/12/0970 без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Костів М.В.