Постанова № 32639152, 15.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 27/131

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2013 року № 826/6232/13-а

за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України провизнання рішення незаконним та скасування №165-13 від 29.03.2013 Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді М.А.Бояринцева, Н.Г.Вєкуа

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання незаконним та скасування рішення про втрату статусу біженця Державної міграційної служби України від 29.03.13 р. №165-13.

В судовому засіданні 02.07.13 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовою заявою обох сторін.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 28.09.10 р. №511-10 надано статус біженця громадянину Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до аб. 1 ст. 4 Закону України "Про біженців".

Наказом органу міграційної служби термін дії посвідчення біженця продовжено до 28.09.13 р.

Під час проведення службового розслідування по факту документування паспортами Російської Федерації громадян, які мають статус біженця в України, Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області отримано інформацію від Консульського відділу Посольства Російської Федерації в Україні згідно листа від 27.12.12 р. №4151/К, у якому повідомлено про документування паспортом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії НОМЕР_1, виданим 09.09.10 р. Посольством Росії в Україні.

Листом від 31.01.13 р. №1/6-511 ОСОБА_1 повідомлений про наявність щодо нього підстав для втрати статусу біженця у зв'язку з тим, що він скористався захистом країни громадянської належності, та про розгляд вказаної справи.

12.02.13 р. Управлінням Державної міграційної служби України в Кіровоградській області винесено подання про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту або про скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно якого запропоновано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" прийняти рішення про втрату громадянином Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., статусу біженця.

Рішенням Державної міграційної служби України від 29.03.13 р. №165-13. про втрату статусу біженця визнано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. таким, що він добровільно скористався захистом країни громадянської належності (підданства).

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказане рішення незаконним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що ним отримано паспорт в Посольстві Російської Федерації в Україні як закордонний паспорт (оновлений, так як закордонний паспорт він отримав раніше в дитинстві, оформленням паспорту займався батько) для виїзду на кордон на відпочинок. Але за кордон він не їздив, відпочивав в Криму, де і загубив паспорт.

Також позивач зазначив, що в 2008 р. мати позивача ОСОБА_3 звернулася до Відділу у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб (ВГІФРО) Придніпровського району м. Черкаси із відповідною заявою, і співробітник відділу запросив у неї паспортні документи, які були відсутні як у неї, так і у її дітей.

Саме з цієї причини позивачем було отримано паспорт громадянина Російської Федерації до прийняття рішення про визнання його біженцем.

Позивач жодного разу не скористався своїм паспортом ні для отримання будь-яких документів, ні для перетину кордону.

Позивач посилається на те, що згідно Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН добровільне поновлення користування захистом країни своєї громадянської належності передбачає три умови: добровільність, навмисність та поновлення (дійсне отримання статусу).

В даному випадку вони відсутні.

Згідно ст. 120 Керівництва отримання розпорядження країни перебування вчинити дії всупереч своєму бажанню не можуть бути розцінені як підстава для втрати статусу біженця.

Також позивач посилається на Положення про припинення: керівництво для їх застосування, квітень 1999 р., УВКБ ООН, згідно якого отримання чи продовження національного паспорта не повинні розглядатися як показник наміру повторно скористатися захистом країни своєї громадянської належності.

Відповідач - Державна міграційна служба України - проти задоволення вимог заперечив, зазначивши, що факт отримання позивачем паспорту є достатньою підставою для висновку про використання ним захисту країни громадської належності, що є підставою для втрати статусу біженця згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа: 1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства).

Законом поняття добровільного захисту згідно вказаної норми не уточнена і не деталізована.

Вказане положення закону відповідає ст.1 Конвенції про статус біженців 1951 р., згідно якої -

C. Положення цієї Конвенції більше не поширюються на особу, яка підпадає під визначення розділу A, та яка 1) добровільно повторно скористалася захистом країни своєї громадянської належності.

Тлумачення поняття "добровільне поновлення використання захисту країни громадянської належності" надано в Керівництві з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН (Женева, 1992), згідно п. 119-125 якого

119. Це положення про припинення передбачає три умови:

а) добровільність: біженець має діяти добровільно;

b) намір: біженець повинен мати намір вчинити дію з метою знову скористатися захистом своєї громадянської належності;

c) поновлення: біженець має дійсно отримати такий захист.

120. Якщо біженець діє не добровільно, він не перестає бути біженцем. Якщо він отримав розпорядження країни, наприклад, країни свого перебування, здійснити всупереч своїм намірам вчинок, що може бути розцінений як використання захисту країни свого громадянського походження, наприклад, звернення до консульства за національним паспортом - він не перестає бути біженцем лише тому, що підкорився такому розпорядженню. З причин, що не залежать від його волі, він може бути змушений скористатися засобами захисту країни свого громадянського походження...

121. При з'ясуванні питання, чи втрачено статус біженця саме за таких обставин, необхідно розрізняти дійсне використання захисту свої країни та випадковими, несуттєвими контактами з владою цієї країни. Якщо біженець звернувся за отриманням національного паспорту та отримав його, або дія паспорту подовжується, це буде означати, що при відсутності доказів зворотнього, він має намір скористатися захистом країни свого громадянського походження...

122. Біженець, який клопоче про захист зі сторони країни свого громадянського погодження, може вважатися таким, що поновив використання такого захисту, тільки якщо такий захист був йому фактично наданий. Найчастіші випадки поновлення використання захистом - коли біженець бажає повернутися до країни своєї громадянської належності. Він не перестає бути біженцем, лише заявивши про репатріацію. З іншого боку, отримання дозволу на в'їзд або національного паспорту для в'їзду, за відсутності доказів іншого, буде розцінено як підстава для припинення статусу біженця...

123. Біженець може добровільно отримати національний паспорт з наміром або скористатися захистом країни, залишаючись поза її межами, або щоб повернутися до своєї країни. Як зазначено вище, з отриманням такого документу він, як правило, перестає бути біженцем. Якщо він в наступному відмовився від таких намірів, його статус біженця має бути визначений заново. Йому доведеться пояснити, чому він змінив свою думку, і показати, що не відбулося суттєвих умов в умовах, за яких він став біженцем.

124. Отримання національного паспорта або подовження строку його дії можуть при окремих виключних умовах не призводити до втрати статусу біженця (див. п. 120). Наприклад, це можуть бути випадки, коли володільцю національного паспорта не дозволяється повернутися до країни свого громадянського походження без особливого дозволу.

Надані суду документи та пояснення учасників по справі свідчать про те, що в даному випадку підстави для застосування п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону та, відповідно, п. 1) С ст. 1 Конвенції відсутні, а саме.

По-перше, вказані норми згідно їх логічного тлумачення стосуються обставин, що мають місце після набуття особою статусу біженця, і дії, що можуть розумітися як звернення за захистом країни громадянського походження, повинні вчинятися особою, що вже є біженцем.

В даному випадку позивачу надано статус біженця рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 28.09.10 р. №511-10, тоді як документування паспортом громадянина Російської Федерації відбулося 09.09.10 р. згідно повідомлення Посольства Росії в Україні, тобто, за дев'ятнадцять днів до прийняття рішення, і паспорт отримано ним за відсутності статусу біженця.

За таких обставин відповідач як суб'єкт владних повноважень може ставити і вирішувати питання щодо анулювання попередньо прийнятого рішення про визнання особи біженцем.

Згідно п. 117 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН в розділі С ст. 1 Конвенції не розглядаються випадки анулювання статусу біженця. Може виявитися, однак, що особа з самого початку не могла бути визнана біженцем; наприклад, коли з'ясується, що статус біженця був отриманий шляхом підтасування фактів або особа має інше громадянство чи підпадала б під іншу підставу, що виключала б надання статусу біженця, якби всі обставини були відомі раніше. В таких випадках, як правило, рішення про надання статусу біженця анулюється.

По-друге, згідно наявних у справі доказів підставою для висновку про наявність підстав для позбавлення статусу біженця став виключно факт отримання позивачем паспорту громадянина Російської Федерації, тоді як відповідач не з'ясовував, з яким наміром цей паспорт отримувався, а також чи використовувався паспорт для в'їзду на територію Російської Федерації або інших країн, для отримання документів, тощо.

Позивач стверджує, що отримання паспорту пов'язане саме з вирішенням питання про отримання ним статусу біженця в Україні, і отриманий ним та іншими членами його родини саме на вимогу працівника міграційного органу; паспорт жодного разу не використовувався для виїзду за межі України.

Оскільки відповідачем не надано доказів протилежного, суд не має підстав ставити під сумнів вказане твердження позивача.

Таким чином, намір позивача отримати паспорт з метою скористатися захистом країни громадянської належності не може вважатися доведеним, як і фактичне використання позивачем такого захисту в будь-якій формі.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

З врахуванням вищевикладеного у суду наявні підстави для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень вказаних положень, що є підставою для задоволення позовних вимог

Окремо суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі, якщо особа: 4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, більше не існує.

Аналогічне положення міститься у ст. 1 Конвенції, згідно якої -

C. Положення цієї Конвенції більше не поширюються на особу, яка підпадає під визначення розділу A, та яка 5) більше не може відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, за яких вона була визнана біженцем, більше не існують;

положення цього пункту не застосовуються до біженців, які підпадають під визначення пункту 1 розділу A цієї статті, якщо вони в змозі привести достатні підстави, які випливають з попередніх переслідувань, для своєї відмови користуватися захистом країни своєї громадянської належності.

Таким чином, у випадку наявності вказаних підстав рішення про позбавлення позивача статусу біженця може бути вирішене в загальному порядку, тоді як оскаржуване рішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 закону цю підставу не охоплює.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення про втрату статусу біженця Державної міграційної служби України від 29.03.13 р. №165-13.

3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Головань

Судді М.А. Бояринцева

Н.Г. Вєкуа

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 15.07.13 р.