Постанова № 32639102, 22.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 р. Справа № 2а/0470/6369/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. при секретаріКалині В.М. за участю: представника позивача Босий С.В., ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» до Криворізької південної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування акту та податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ПАСАТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, щодо винесення Акту від 15.03.2012 року про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ПАСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2011р.;

- скасувати Акт №385/231/20232735 від 15.03.2012 року Південної міжрайонної державної податкової інспекції м. Кривого Рогу;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0000392301 Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0005121701 Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 78, 81, 82, 86 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні позапланової перевірки, оформленні оскаржуваного Акту та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому позивач зазначає, що оформлення та зміст акту перевірки №385/231/20232735 від 15.03.2012 року не відповідає вимогам статті 86 ПК України, акт не підписаний посадовою особою, якою проводилась перевірка та складався акт. На сторінках акту перевірки не вказаний номер примірнику та відсутній підпис працівника підрозділу відповідального за проведення перевірки. Сторінка 42 акту перевірки виконана на аркуші іншої якості та не співпадає за змістом з початком сторінки 43 акту перевірки, а оскільки на сторінці відсутній підпис працівника підрозділу відповідального за проведення перевірки, то виникають сумніви щодо правомірності викладених на цій сторінці даних перевірки. Теж саме відноситься і до сторінок 50-54, та до сторінки 74 акту перевірки. За адміністративним позовом ПрAT «ПАСАТ» 17.05.2012 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду було винесено постанову, якою було визнано протиправними дії посадових осіб відповідача щодо винесення наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а також скасовано наказ №318 від 24.02.2012 року, винесений відповідачем.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явилися представники позивача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив суд розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.03.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення N0000392301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств на суму 1690103,75 грн. (1352083,00 грн. - основний платіж, 338020,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), а також податкове повідомлення-рішення N0005121701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб на суму 895,27 грн. (716,22 грн. - основний платіж, 179,05 - штрафні (фінансові) санкції).

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту від 15.03.2012 року №385/231/20232735 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ПАСАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2011р».

Також у вказаному акті зазначено, що на порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено скориговані валові витрати за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, отриманих від ТОВ «Проксима Плюс». Згідно з договором з покупцем встановлено, що договір укладено від іменіПрАТ «ПАСАТ», тобто, відсутній факт участі ТОВ «Проксима Плюс» у підготовці та укладанні договору. Відповідно до п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» акт виконаних послуг, укладений між ТОВ «Проксима Плюс» та ПрАТ «ПАСАТ» не має юридичної сили та доказовості для проведення записів у бухгалтерському та податковому обліку. Крім того, до перевірки не надані комерційні звіти за період з 01.10.2008р. по 30.11.2008р. Підприємством безпідставно включено до складу валових витрат витрати, що не підтверджені первинними документами, чим завищено валові витрати у сумі 2083333,33 грн. На порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно включено до складу р. 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами попередніх податкових періодів» Декларації за 2008рік валові витрати в сумі 3325000 грн. як помилку за минулі податкові періоди. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2008 року по 31.12.2011 року встановлено його заниження за 4 квартал 2008 року у сумі 1352083 грн. В порушення ст. 4, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, яким є ПрАТ «ПАСАТ» у березні 2010 р. при виплаті доходу в сумі 160,00 грн. на користь само зайнятої особи приватного нотаріуса ОСОБА_6, від здійснення нею незалежної діяльності не утримав: податок з доходу фізичних осіб з суми такого доходу. За результатами перевірки донараховано 24,00 грн. податку з доходів фізичних осіб. В порушення ст. 4, ст.9, ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до сукупного місячного оподатковуваного доходу працівників підприємства не включені суми грошового відшкодування витрат, які не підлягають обов'язковому відшкодуванню. Так, у перевіряємий період працівникам підприємства згідно наступних документів були відшкодовані такі витрати: авансових звітів № 00274 від 16.12.2009р. на суму 1103,75 грн. (коньяк, вино, водка, лимон,камчадал ікра, шоколад та інше), № 00345 від 06.12.2010р. на суму 2833,64 грн.(сир, цукерки, лимон, сьомга, скумбрія, буженина, пиріг, водка, вино та інше).ОСОБА_7 відшкодовані понесені витрати на загальну суму 3937,39 грн. Донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 590,60 грн. В порушення ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»підприємство застосувало податкову соціальну пільгу працівнику підприємства у податковому місяці, в якому платник податку подав заяву про припинення трудових відносин, що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у травні 2009р. в розмірі 45,37 грн. В порушення ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ПрАТ "ПАСАТ" не включило до складу місячного оподатковуваного доходу за квітень 2009р. не працівникові підприємства ОСОБА_8 суму в розмірі 375,0 грн., яку було перераховано до бюджету як податок з доходів фізичних осіб згідно платіжного доручення як податок з доходів фізичних осіб з оплати за його навчання. ОСОБА_8 не працював на підприємстві ПрАТ "ПАСАТ" у перевіряємому періоді. За результатами перевірки встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 56,25 грн. Всього донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 716,22 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом п.п. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, такої обставини, як судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанова органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Як вбачається із вступної частини оскаржуваного Акту від 15.03.2012 року № 385/231/20232735, документальна позапланова виїзна перевірка проводилась відповідачем згідно з наказом Південної МДПІ в м. Кривому Розі від 24.02.2012 року № 318 та на виконання постанови т.в.о. старшого слідчого ПМ ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська про призначення позапланової документальної перевірки від 19.09.2011 року по кримінальній справі № 99116506.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності достатні підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Доводи позивача про те, що Дніпропетровським окружним адміністративного судом було визнано протиправними дії посадових осіб відповідача щодо винесення наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а також скасовано наказ № 318 від 24.02.2012 року суд не враховує з огляду на таке.

У відповідності з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доказів наявності судового рішення, що набрало законної сили, в якому встановлені обставини, на які посилається позивач, суду надано не було.

Крім того, п. 1 ч. 4 статті 105 встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Оскаржуваний Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 15.03.2012 року № 385/231/20232735безпосередньо не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, тобто не є нормативним актом або правовим актом індивідуальної дії, отже не є рішенням в розумінні процесуального законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо винесення Акту перевірки від 15.03.2012 року та його скасування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 03.09.2008 року між ЗАТ «ПАСАТ» (Замовник) та ТОВ «Проксима Плюс» (Виконавець) було укладено договір-доручення № 363, у відповідності з яким Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі-Покупця), що готовий купити товари у Замовника: капітально відремонтований двохсекційний магістральний тепловоз 2ТЭ10М №0992А, №2559Б; надати сприяння Замовнику в укладанні договору купівлі-продажу між ним і Покупцем.

Згідно з п.2.1.1, п. 2.1.2, п. 5.1. договору від 03.09.2008 № 363 Виконавець зобов'язується: провести відповідні дослідження кон'юнктури ринку; використовувати власну та зібрати іншу комерційну інформацію про покупців; здійснювати перемови та листування з потенційними покупцями продукції. Виконавець після знаходження покупця, зобов'язаний надати Замовнику наступну інформацію:найменування організації,згодної придбати товар на обговорених умовах, місцезнаходження Покупця; зустрічні вимоги покупця за Договором, що передбачений між ним та Замовником, які не співпадають з умовами останнього; пропозиції Покупця щодо порядку укладення договору між ним та Замовником. Виконавець за надані послуги отримує винагороду в розмірі 20 відсотків від суми угоди з Покупцем.

16.09.2008 року між ЗАТ «ПАСАТ» (Продавець) та ТОВ «ПромТрансМенеджмент» (м. Алмати, Республіка Казахстан) (Покупець) було укладено контракт № 16/09-08, у відповідності з яким Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити капітально відремонтований двохсекційний магістральний тепловоз 2ТЭ10М №0992А, №2559Б.

28.11.2008 року між ЗАТ «ПАСАТ» та ТОВ «Проксима Плюс» було підписано Акт № 1 приймання-здачі робіт, в якому зазначено, що ТОВ «Проксима Плюс» були виконані наступні роботи: проведені дослідження кон'юнктури ринку та перемови з потенціальними покупцями продукції; Замовнику надана інформація про Покупця:ТОВ «ПромТрансМенеджмент»; організована зустріч Замовника та Покупця для обговорення умов договору, підготовлений, узгоджений та підписаний контракт № 16/09-08 від 16.09.2008 року. В процесі обговорення умов Контракту та підписання Контракту Виконавцем були надані консультаційні послуги Замовнику. Роботи виконані на суму 2500000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зазначена правова норма кореспондується зі ст. 180 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

При цьому ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В свою чергу ст. 1000, ст. 1003 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір-доручення від 03.09.2008 року № 363, укладений між ЗАТ «ПАСАТ» та ТОВ «Проксима Плюс» не відповідає вказаним імперативним приписам законодавства, зокрема, в ньому не є чітко визначеними дії, які належить вчинити повіреному, а саме не вказано ціну, за якою покупцеві має бути проданим товар, що належить ЗАТ «ПАСАТ».

Крім того, у вказаному договорі-дорученні є відсутньою така істотна умова як ціна самого договору доручення, яка у відповідності з ч. 2 ст. 189 ГК України має бути визначена виключно в гривнях.

При цьому визначення в цьому договорі винагороди виконавця в розмірі 20 відсотків від суми угоди з Покупцем за відсутності встановлення ціни на товар, що підлягає продажу, унеможливлює розрахунок ціни договору доручення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний договір доручення від 03.09.2008 року № 363 є неукладеним і не породжує для сторін договору будь-яких правових наслідків.

Крім того, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності з пп. 5.3.9. п. 53. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, є наявність відповідних документів, що підтверджують факт надання послуг, факт реального надання таких послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням кількісних та якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг за договором доручення від 03.09.2008 року № 363 підтверджується лише актом приймання-здачі робіт28.11.2008 року, що не є достатнім для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг та не дає можливість зробити висновок про пов'язаність витрат позивача на оплату послуг з його господарською діяльністю та про обґрунтованість віднесення вартості цих послуг до валових витрат.

Інших доказів стосовно кількісних та якісних характеристик посередницьких послуг, наданих ТОВ «Проксима Плюс», а також доказів фактичного отримання цих послуг позивачем не надано.

За таких обставин висновок відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, винагороди ТОВ «Проксима Плюс» у сумі 2083333,33 грн. є обґрунтованим.

У Акті перевірки від 15.03.2012 року № 385/231/20232735, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, зазначено, що на порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно включено до складу р. 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами попередніх податкових періодів» Декларації за 2008 рік валові витрати в сумі 3325000 грн. як помилку за минулі податкові періоди. За результатами попередньої перевірки, проведеної Південною МДПІ у м. Кривому Розі за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року (акт від 03.02.2009 р. № 87/234/20232735) не встановлено витрат, не включених платником податків до складу валових витрат. Акт узгоджено без заперечень

У письмових поясненнях (т. 12, а.с. 2) позивач зазначив, що на момент проведення перевірки за період 01.07.2006 року по 30.09.2008 року Акти приймання-передачі виконаних робіт від 02.04.2007року по Договору № 19/6060п від 14.11.2006 року були відсутні на підприємстві (не передані Виконавцем у паперовому вигляді). Тому вищезазначені акти у податковому обліку відображено не було. У 4 кв. 2008 р. ці первинні документи було передано від Виконавця (Дніпропетровський тепловозоремонтний завод) до Замовника (ЗАТ „ПАСАТ") та відображено у обліку,.

Судом встановлено, що в декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік від 09.02.2009 року (т. 10, а.с. 91-92) позивачем у р. 05.2. (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) зазначена сума валових витрат у розмірі 3855000 грн. При цьому в декларації з податку на прибуток підприємства за з квартали 2008 року від 29.10.2008 року (т. 10, а.с. 87-88) позивачем у р. 05.2. (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) зазначена сума валових витрат 330000 грн.

Таким чином, фактично позивачем у податковій декларації за 2008 рік була збільшена сума валових витрат за 4 квартал 2008 року на 3525000 грн. внаслідок самостійного виявлення помилки за результатами минулих податкових періодів.

В актах приймання-передачі виконаних робіт від 02.04.2007 року (т. 12, а.с. 14-15), на які посилається позивач як на підставу виправлення у 4 кварталі 2008 року самостійно виявленої помилки щодо розміру валових витрат, зазначена загальна вартість виконаних робіт без врахування ПДВ у сумі 4166666,67 грн.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності з п.п. 5.2.6, 5.2.7 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

При цьому п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що датою збільшення валових витрат є або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Невключення платником податку вартості фактично отриманих робіт (послуг) до складу валових витрат у відповідний податковий період у зв'язку з ненаданням контрагентом підписаних актів виконаних робіт не є за своїм змістом помилкою у розумінні податкового законодавства.

При цьому можливість подальшого включення таких витрат до складу валових витрат пов'язується з поновленням втрачених, знищених або зіпсованих первинних документів, що підтверджують отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З урахуванням викладених правових норм та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про безпідставність зазначення позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік від 09.02.2009 року у р. 05.2. (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) суми валових витрат у розмірі 3525000 грн.

У відповідності з довідкою від 28.03.2010 року № 78/01-05, виданої приватним нотаріусом ОСОБА_6, зазначено, що ЗАТ «Пасат» за вчинення нотаріальної дії, а саме: за засвідчення установчих документів, сплачено плату в розмірі 160 грн.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про нотаріат" приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Статтею 32 цього ж Закону встановлено, що з доходу приватного нотаріуса справляється податок з доходів фізичних осіб за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Таким законодавством на час виникнення спірних правовідносин був Закон України від 22.05.2003 р. N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон N 889), яким встановлено (п. 1.3 ст. 1), що доходом фізичних осіб з джерел на території України є будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, в тому числі дохід від здійснення незалежної професійної діяльності (пп. "з" п. 1.3 ст. 1 Закону N 889).

У п. 1.9 ст. 1 Закону N 889 визначено, що незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

У відповідності з пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону N 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

При цьому у п. 1.15. ст. 1 Закону N 889 визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки Законом N 889 не встановлено окремого порядку оподаткування доходів приватних нотаріусів, то їх доходи, одержані від здійснення незалежної професійної діяльності, з вищезазначених підстав підлягають оподаткуванню на загальних підставах, а саме: податковим агентом, що їх виплачує, у джерела виплати за ставкою п. 7.1 ст. 7 Закону (з 01.01.2007 р. - 15 % від об'єкта оподаткування).

З огляду на викладене, відповідачем за результатами перевірки обґрунтовано донараховано 24,00 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2009 року ОСОБА_7 було надано позивачу Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 274 (т. 12, а.с. 6), в якому зазначено призначення авансу: придбання продуктів та напоїв для фуршету в офісі. При цьому розділ «одержано» є незаповненим, а у розділі «витрачено» зазначена сума 1103,75 грн. До вказаного авансового звіту додано касовий чек ТОВ «МЕТРО Кеш ЕндКері Україна» про придбання продуктів харчування, напоїв та алкогольних напоїв на суму 1103,75 грн. Вказані витрати були відшкодовані ОСОБА_7 позивачем, що підтверджується видатковим касовим ордером № 100 від 24.12.2009 року(т. 12, а.с. 8).

06.12.2010 року ОСОБА_7 було надано позивачу Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 345 (т. 10, а.с. 30), в якому зазначено призначення авансу: придбання продуктів та напоїв для фуршету в офісі. При цьому розділ «одержано» є незаповненим, а у розділі «витрачено» зазначена сума 3029,29 грн. До вказаного авансового звіту додано касовий чек ТОВ «МЕТРО КешЕндКері Україна» про придбання продуктів харчування, напоїв, алкогольних напоїв та кулькових ручок на суму 1849,56 грн. та касовий чек ТОВ «ФоззіФуд» про придбання продуктів харчування на суму 1242,73 грн. Вказані витрати були відшкодовані ОСОБА_7 позивачем, що підтверджується видатковим касовим ордером № 136 від 27.12.2010 року (т. 12, а.с. 9).

У письмових пояснення до адміністративного позову позивач зазначив, що на підставі Договору-доручення, укладеного із ОСОБА_7 та Заявок на придбання матеріальних цінностей (послуг) для господарських потреб, наданих ОСОБА_7 у грудні 2009 р. та у грудні 2010 р., працівницею були зроблені вищевказані покупки за власний рахунок та потім відшкодовані підприємством.. Тобто підприємство відшкодовувало працівниці понесені нею витрати на закупівлю матеріальних цінностей не для власних потреб, а для потреб підприємства.

У відповідності з пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

У відповідності з Порядком складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 року N 440, порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні". Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається лише у разі фактичного попереднього отримання підзвітною особою грошових коштів на підприємстві і в ньому зазначаються лише відомості про фактичне витрачання попередньо отриманих коштів.

При цьому за наслідками складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, не передбачено відшкодування підприємством платнику податків витрат, що перевищують суму коштів, попередньо наданих йому під звіт.

Зважаючи на те, що ОСОБА_7 не отримувала від позивача коштів під звіт, а витрати робила за власний рахунок, то складання нею Звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, № 274 від 16.12.2009 року та № 345 від 06.12.2010 року є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства, а вказані звіти не є належними первинними документами, на підставі яких підприємство може здійснити відшкодування витрат, зроблених працівником за власний рахунок.

Посилання позивача на договір-доручення, укладений із ОСОБА_7, та на заявки на придбання матеріальних цінностей для господарських потреб, наданих ОСОБА_7, суд не враховує з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «ПАСАТ» (довіритель) та ОСОБА_7 (повірений) був укладений договір доручення (т. 8, а.с. 204), у відповідності з яким повірений приймає на себе зобов'язання виконувати по мірі необхідності купівлю матеріальних цінностей для господарських потреб. Купівля здійснюється повіреним на підставі, заявок, що складаються, затверджених керівником підприємства, в яких зазначається перелік необхідних матеріальних цінностей (послуг) та їх кількість. Обов'язки довірителя: для виконання доручення своєчасно передати заявку повіреному; відшкодувати повіреному витрати, пов'язаних з виконанням доручення на протязі двох місяців.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В свою чергу ст. 1000, ст. 1003 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір-доручення, укладений між ЗАТ «ПАСАТ» та ОСОБА_7, не відповідає вказаним імперативним приписам законодавства, зокрема, в ньому не зазначена дата його складання, а також в ньому не є чітко визначеними дії, які належить вчинити повіреному, а саме не вказано перелік матеріальних цінностей, які мають бути придбані повіреним.

В заявках на придбання матеріальних цінностей для господарських потреб також не зазначено конкретний перелік таких матеріальних цінностей. Крім того, вказані заявки не підписані повіреним.

У відповідності зі ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, Договір-доручення, укладений між ЗАТ «ПАСАТ» та ОСОБА_7, в якому не зазначена дата його укладання, а також заявки на придбання матеріальних цінностей для господарських потреб не є належними доказами, що підтверджують обґрунтованість відшкодування позивачем витрат, понесених ОСОБА_7

Крім того, у відповідності з п. 85.2. ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 44.6. ст. 46 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, договір-доручення, укладений із ОСОБА_7, на який посилається позивач, під час перевірки відповідачу наданий не був.

У відповідності з пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано було включено до складу оподаткованого доходу ОСОБА_7 суму у розмірі 3937,39 грн. та донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 590,60 грн.

У відповідності з пп. 4.2.1. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

В акті перевірки зазначено, що в порушення зазначених приписів законодавства позивачем не було включено до складу місячного оподатковуваного доходу ОСОБА_8 за квітень 2009 року,який не був на той час працівником підприємства, суму в розмірі 375,0 грн., яку було перераховано до бюджету як податок з доходів фізичних осіб з оплати за його навчання. За результатами перевірки встановлено заниження суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 56,25 грн. Вказані обставини позивачем не оспорюються.

В акті перевірки зазначено, що в порушення ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» підприємство застосувало податкову соціальну пільгу працівнику підприємства у податковому місяці, в якому платник податку подав заяву про припинення трудових відносин, що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у травні 2009р. в розмірі 45,37 грн.

У відповідності з пп. 6.3.2. платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_12 звернувся до позивача з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням 29.05.2009 року.

За таких обставин, висновок відповідача про безпідставність застосування позивачем у травні 2009 року податкової соціальної пільги щодо ОСОБА_13 та донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 45,37 грн. та штрафних санкцій, є необґрунтованим, оскільки подання працівником заяви про звільнення припиняє застосування такої пільги на майбутнє.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0005121701, винесене Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 56,71 грн. (45,37 грн. - за основним платежем, 11,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Пасат» (ідентифікаційний номер 20232735) судові витрати в сумі 10,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 26 липня 2013 року.

Суддя О.В. Серьогіна