Рішення № 32638950, 25.07.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

25.07.2013 справа № 2/489/1709/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівна», третіх осіб - Відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів «Нектар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв» про визнання права власності на нежитлові приміщення

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати за ним право власності на 523/1000 частки майна, розташованого по АДРЕСА_1 та складається з літер «Б-1» -старої контори площею 125,2 кв. м., «В-1» виробничо-ремонтної майстерні площею 846,6 кв.м., «В 3,4» - гаражу площею 377 кв. м., «Г-1» - гарячого цеху площею 217,8 кв. м., «Д-1» - цеху ЗБІ площею 228, кв. м, «Є-1» - центрального складу площею 368 кв. м., «Ж-1» - прохідної площею 5,4 кв. м., « 3-1» - складу паливно-мастильних матеріалів площею 45,8 кв. м., «И» - гаражу площею 26,6 кв. м., №19-12 огорожі, № 13-17, і споруди та замощення частини комплексу.

Позивач вказав, що нежитлове приміщення ним було придбано, як фізичною особою, у Відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів «Нектар» (далі - ВАТ ВПТ «Нектар») на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2002, від нотаріального посвідчення якого ВАТ ВПТ «Нектар» відмовилося.

Право власності на спірне майно було зареєстровано позивачем 21.04.2006 на підставі рішення суду від 13.03.2006.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 29.03.2007 за адміністративним позовом ВАТ ВПТ «Нектар» рішення міжміського бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на об'єкти по АДРЕСА_1 скасовано та безпідставно поновлено право власності ВАТ ВПТ «Нектар» на спірне майно. У подальшому, ВАТ ВПТ «Нектар» відчужено нерухоме майно іншим юридичним особам і останнім набувачем цього майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрівна» (далі - ТОВ «Петрівна»).

При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.01.2002 в судовому порядку недійсним не визнавався, а при вирішенні кримінальної справи судами встановлено, що позивач був та є власником спірних нежитлових приміщень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ТОВ «Петрівна» представника до суду не направило. У письмових запереченнях проти позову, з посиланням на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06.11.2008, просило закрити провадження у справі оскільки спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Інші учасники процесу в судове засідання представників не направили, заперечень проти позову не надали.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із матеріалів справи встановлено, що 22.01.2002 між ВАТ ВПТ «Нектар» та ОСОБА_3, як фізичною особою, у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу споруд, розташованих за адресою: в АДРЕСА_1 та складається з літер «Б-1» - старої контори площею 125,2 кв. м., «В-1» - виробничо-ремонтної майстерні площею 846,6 кв.м., «В 3,4» - гаражу площею 377 кв. м., «Г-1» - гарячого цеху площею 217,8 кв. м., «Д-1» - цеху ЗБІ площею 228, кв. м, «Є-1» - центрального складу площею 368 кв. м., «Ж-1» - прохідної площею 5,4 кв. м., « 3-1» - складу паливно-мастильних матеріалів площею 45,8 кв. м., «И» - гаражу площею 26,6 кв. м., №19-12 огорожі, № 13-17, і споруди та замощення частини комплексу.

Із пояснень позивача та вироку Ленінського районного суду м.Миколаєва від 28.11.2011, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду від 21.02.2012 та касаційної інстанції від 08.11.2012, на який посилався позивач у підтвердження свого права власності на майно, встановлено, що спірне майно було придбано ним для використання у підприємницькій діяльності.

Як на підставу своїх вимог в позові ОСОБА_3 вказав, що ВАТ ВПТ «Нектар» безпідставно було відхилено його пропозицію щодо нотаріального посвідчення договору. У зв'язку із цим, реєстрацію права власності на нерухоме майно він провів на підставі рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.03.2006, яким договір визнано дійсним з одночасним визнанням за ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення.

Однак, постановою господарського суду Миколаївської області від 29.03.2007 в справі № 14/129/07, прийнятої за позовом ВАТ ВПТ «Нектар» до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», рішення про реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення за ОСОБА_3 скасовано та зобов'язано міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності на вказані приміщення за ВАТ ВПТ «Нектар». Після цього, ВАТ ВПТ «Нектар» відчужило нерухоме майно іншим юридичним особам, а відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.06.2009, спірне майно перейшло в рахунок погашення боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв» до ТОВ «Петрівна».

У ході розгляду справи також встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2010, витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ «Петрівна» 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Виконавче провадження з примусового виконання цього рішення припинено 15.09.2011 у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу - ТОВ «Петрівна» через перебуванням боржника ОСОБА_3 під вартою.

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.06.2013 523/1000 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Петрівна» на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.06.2009.

Так як право власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Петрівна» належним відповідачем у справі позивач вважає ТОВ «Петрівна».

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частинами першою, другою статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 128 ЦК УРСР, чинного на час придбання позивачем спірного нерухомого майна, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу від 22.01.2002 встановлено, що право власності на нежитлові приміщення, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту підписання договору.

Тобто, договором купівлі-продажу передбачено інший порядок набуття права власності на майно, ніж у наведеній нормі ЦК УРСР, що не забороняло чинне на той момент законодавство, яким не передбачалося і обов'язкового нотаріального посвідчення правочину про відчуження нежитлових об'єктів нерухомості.

Слід зазначити, що норми ЦК УРСР також не містили приписів про обов'язкову реєстрацію права власності на нерухомість, а тому час виникнення права власності з такою реєстрацією не був пов'язаний.

У зв'язку із цим, відсутні правові підстави для визнання за позивачем в судовому порядку права власності на спірні нежитлові приміщення, право власності на які ним набуто у відповідності до закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Одночасно, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про захист порушеного права у інший спосіб, передбачений законом.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівна», третіх осіб - Відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів «Нектар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лама-Т», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроюг-Миколаїв» про визнання права власності на нежитлові приміщення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя

Повний текст постанови

підписано 29.07.2013.