Ухвала суду № 32636866, 16.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. Київ К/9991/50873/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Цуркана М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» було задоволено частково. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька від 20.12.2011 року № 1531/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 33951,96 грн. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька від 20.12.2011 року № 1532/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 10670,13 грн. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька від 20.03.2012 року № 148/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 379,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою у Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року апеляційні скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» та управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька було залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України Ворошиловського району м. Донецька була проведена перевірка Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010», за результатами якої складений акт від 14.12.2011 року про результати позапланової перевірки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 22.09.2009 року до 01.11.2011 року.

За результатами перевірки управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька прийнята вимога № Ю-03-22/130 від 16.12.2011 року про сплату боргу в сумі 11951,09 грн. та прийняті рішення від 20.12.2011 року № 1531/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 33951,96 грн., № 1532/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 10670,13 грн., та № 148/02-62/1-36888634 про застосування фінансових санкцій у розмірі 379,22 грн.

Підставами прийняття відповідачем оскаржених рішень та вимоги про сплату боргу стала відсутність нарахування страхових внесків з сум винагород, які позивач виплачував фізичним особам за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до статті 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Обґрунтовуючи безпідставність прийняття управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька спірних рішень та вимоги про сплату боргу, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» посилається на зміст укладених ним цивільно-правових договорів, які, за твердженням позивача, передбачають надання послуг, а не виконання робіт, через що на суми винагород за такими договорами не повинні нараховуватися внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою, укладені позивачем договори є договорами підряду, предметом яких є виконання робіт фізичними особами, незважаючи на наявність у текстах договорів терміну «послуга».

Пунктом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, що діяла до 01.01.2011 року, також було передбачено, що об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

З аналізу даних правових норм вбачається, що для нарахування страхових внесків не було відмінностей стосовно виплати винагороди за цивільно-правовим договором залежно від того, сплачувалася така винагорода за роботи, чи за послуги.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частинами 5 та 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька від 16.12.2011 року № Ю-03-22/130 про сплату боргу в сумі 11951,09 грн. прийнята в межах наданих відповідачу повноважень, відповідає вимогам закону та обставинам, встановленим в ході перевірки позивача.

З 01.01.2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» частини з 1 по 9, які регулювали, в тому числі, застосування до страхувальників фінансових санкцій були виключені. Станом на 20.12.2011 року, коли відповідачем були прийняті спірні рішення, не діяли норми, на підставі яких такі рішення були прийняті.

Аналіз пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дає підстави для висновку про те, що вказаний пункт передбачає можливість стягнення відповідачем страхових внесків нарахованих та/або не сплачених саме у період до 01.01.2011 року, а також фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у вказаний період, отже не надає відповідачу повноважень нараховувати фінансові санкції після 01.01.2011 року, якщо вони не були нараховані та застосовані раніше.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька протиправно винесло рішення від 20.12.2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пунктів 3, 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і їх правових наслідків є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька - залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дворец-2010» до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування вимоги про сплату боргу - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Є. Донець

судді: В.Ф. Мороз

М.І. Цуркан