Ухвала суду № 32636732, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/95136/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" (правонаступник ТОВ «Грайф Флексіблс Україна») до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грайф Флексіблс Україна» (далі - ТОВ «Грайф Флексіблс Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ у м. Житомирі) в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року позов ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Житомирі залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Житомирі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Житомирі 07.12.2010 року проведено позапланову перевірку ТОВ "Сторсак Україна" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку в вересні, жовтні 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: серпень та вересень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №9857/23-2/20428705.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме ТОВ "Сторсак Україна" завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року на 34251,00 та за жовтень 2010 року на 90,00 грн..

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення №0001522304/0 від 30.12.2010 року, яким ТОВ "Сторсак Україна" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 34341,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основними постачальниками позивача в спірний період були ТОВ "Сторсак Україна" з ДПзІІ " Автоінвестстрой-Житомир", ТОВ Девелопмент Макс ЛЛС", ПП "Хімтон", ТОВ Алтаир", ДП "Ремліфтмонтаж". Факт одержання від цих постачальників позивачем податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорюється. Також встановлено, що акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з положеннями пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За приписом п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку суму бюджетного відшкодування, яку податковий орган визначив завищеною, виникла у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності, які в подальшому були використані у господарський діяльності позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є податкова накладна, що засвідчує факт придбання та сплати платником податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Грайф Флексіблс Україна».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров