Ухвала суду № 32636588, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/15353/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 р.

у справі №2а-8916/10/2670

за позовом Приватного підприємства «Л'Кафа»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Л'Кафа» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 р., адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 р. №0032561502/0, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти її вимог заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень позивачем за період з 01.03.2009 р. по 07.12.2009 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.12.2009 р. №14883/15-3-34832815, за змістом якого за перевірений період встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень до установи банку. Під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установи банку встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по податку з реклами, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009 р. №0032561502/0, яким позивачу за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 202 802,41 грн. нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 20 280,24 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій податок з реклами, визначений у розрахунку від 20.03.2009 р. №40215, сплачений 06.04.2009 р. із затримкою на 7 днів.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у ході розгляду справи, позивач 20.03.2009 р. подав податковий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, у рядку 01 «Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий (звітний) період» якого зазначено суму 203 833,33 грн., у рядку 02 «Утримано податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється» зазначено суму 1019,17 грн.

Позивачем 06.04.2009 р. подано уточнюючий розрахунок податку з реклами за лютий 2009 року, в якому виправлено помилку, а саме - невірно вказану суму зобов'язання з податку на рекламу, та відповідно до якого сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за базовий податковий період (рядок 01) становить 1019,17 грн., сума утриманого податку вповноваженою особою-платником податку за даними раніше поданого розрахунку, що уточнюється, становить 203 833,33 грн. (рядок 02); сума податку, яка зменшує податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки (рядок 02 - рядок 01), становить 202 814,16 грн.

Таким чином, за допомогою уточнюючого розрахунку позивач фактично виправив помилку, допущену ним в розрахунку податку з реклами за лютий 2009 року, а саме зменшив помилково вказану суму податкового зобов'язання з податку на рекламу за лютий 2009 року на суму 202 814,16 грн.

Сума податку з реклами, визначена позивачем у розмірі 1019,17 грн. була сплачена до бюджету відповідно до платіжного доручення від 30.03.2009 р. №204.

Судові інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що висновки акта перевірки про несвоєчасне подання позивачем платіжних доручень до установи банку та порушення строків сплати податкових зобов'язань з податку з реклами не відповідають обставинами справи, а саме зазначили, що платіжне доручення про сплату податкового зобов'язання податку з реклами у розмірі 202 814,16 грн. позивачем не подавалося, а, отже, факт сплати узгодженої суми податкового зобов'язання не мав місце.

Так, відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання податкової декларації.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до абзацу першого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Приписами пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що органи державної податкової служби вправі застосовувати штрафні санкції за порушення платником податків граничних строків сплати лише узгодженого шляхом подання декларації за відповідний період податкового зобов'язання і лише виходячи з розміру погашеної (сплаченої) суми податкового боргу.

Крім того, з встановлених у справі обставин вбачається, що з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку, сума податкових зобов'язань останнього за лютий 2009 року становила 1019,17 грн., яка була сплачена вчасно, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 р. у справі №2а-8916/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.