Ухвала суду № 32636465, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/9991/2755/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" (далі - ТОВ "Мартін Бауер Крим") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у Сімферопольському районі) та Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим в якому просить визнати бездіяльність протиправною та стягнути суму.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2010 року позов ТОВ "Мартін Бауер Крим" задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Сімферопольському районі залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Сімферопольському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мартін Бауер Крим" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Позивачем до ДПІ в Сімферопольському районі надіслані податкові декларації з ПДВ за жовтень 2009 року, за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за січень 2010 року, за лютий 2010 року, відповідно до яких він просив перерахувати на його поточний рахунок визначені у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування, а саме: за жовтень 2009 року - у розмірі 69578,00 грн., за листопад 2009 року - у розмірі 98624,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 30000,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 142629,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 63333,00 грн.

ДПІ в Сімферопольському районі проведено документальні невиїзні, позапланові виїзні та невиїзні (камеральні) перевірки заявлених у деклараціях даних, за результатами яких склав довідки №2320/15-02/33763442 від 16.12.2009 року, №192/15-02/33763442 від 10.01.2010 року, №15/15-02/33763442 від 15.01.2010 року, №599/23-02/33763442 від 12.04.2010 року, №789/23-02/33763442 від 11.05.2010 року.

У зазначених документах зафіксовані висновки податкового органу про те, що проведеними перевірками підтверджені заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року - у розмірі 69578,00 грн., за листопад 2009 року - у розмірі 98624,00 грн., за грудень 2009 року - у розмірі 30000,00 грн., за січень 2010 року - у розмірі 142629,00 грн., за лютий 2010 року - у розмірі 63333,00 грн., а взагалі в сумі 404164,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дані, зазначені у вказаних деклараціях підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий період - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених законом.

Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону).

У пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Згідно з пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпункт 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість дій щодо ненадання органу державного казначейства країни висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню. Крім того, Головним управлінням ДКУ в АР Крим суду не повернуто позивачу зазначених сум у повному обсязі.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про визнання противоправною бездіяльності ДПІ в Сімферопольському районі щодо ненадання відповідному органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 404164,00 гривень, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України ТОВ «Мартин Бауер Крим» та стягненню з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 404164,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Мартін Бауер Крим" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01 липня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров