Ухвала суду № 32635928, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4101/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Дрига О.В.,

від відповідача Маісурадзе З.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Окружної ДПС- Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000072310, № 0000082310.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками податкової інспекції було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Кернел-Трейд» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 р.

Результати перевірки відображено в акті від 18.01.2013 р. № 58/40-50/23-20/31454383, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст.198. п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 7 874 541,00 грн., в тому числі по періодах: за вересень 2012 р. в розмірі 6 387 378, 00 грн., за жовтень в розмірі 2 469 307,00 грн.; та вимог п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке спричинило завищення заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 6 387 378,0 гривень за жовтень 2012 р.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення- рішення від 01.02.2013 № 0000072310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6 387 378,00 грн., в тому числі штрафні (фінансові санкції) у розмірі 3 193 689,00 грн., та податкове повідомлення- рішення № 0000082310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 469 307,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених рішень відповідача скарги позивача було залишено без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000072310 та № 0000082310 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту та визначення сум бюджетного відшкодування здійснено ТОВ «Кернел-Трейд» у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а також у зв'язку з виявленням розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом, до видів діяльності TOB «Кернел-Трейд» відносяться: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 16.21 Виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин, 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 10.81 Виробництво цукру.

Судом встановлено, що в період, за який проводилась перевірка, ТОВ «Керенел-Трейд» мало господарські взаємовідносини з ПП «Трейд-Інвест-Агро» та іншими контрагентами в ланцюгу постачання, зокрема ПАБ «Кіровоградолія», ТОВ «Українська Черноморська індустрія Лтд.», ТОВ «ХПП Добронадіївське», ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», ПВКП «Промагрокомплекс», ТОВ «АТ Каргілл», ТОВ ПП «Форвард Л», ФГ «Ялинівське 2007», ТОВ «Рост-Інвест-Агро».

Як вбачається з матеріалів справи, з вказаними суб'єктами господарювання позивачем було укладено договори купівлі-продажу та поставки сільськогосподарської продукції.

Факт виконання договорів підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи (том 1 - 6), а саме: видатковими, податковими накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями на зберігання, договорами складського зберігання.

Оплата за вказаними договорами підтверджується платіжними дорученнями, що місяться в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на акт перевірки податковим органом контрагента позивача ПП «ТрейдІнвестАгро» від 18.01.2013 року № 58/40-50/23-20/31454383, відповідно до висновків якого встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань та порушення цим контрагентом позивача податкового законодавства, що виявилося у відсутності у ПП «ТрейдІнвестАгро» статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування в сфері сільського господарства, як на підставу неправомірного формування ТОВ «Кернел-Трейд» податкового кредиту за господарськими операціями з цим суб'єктом господарювання не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування та не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 29.07.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.