Ухвала суду № 32631256, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2040/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмовогопровадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002511720 від 15.05.2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ст. 20, 78, 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові № 1297 від 19.04.2013 (а.с. 21) співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань правомірності проведення господарських операцій за червень 2010 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «ТД «Форте-С, за квітень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко», за червень-липень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «АМКР-СК».

Результати перевірки відображено в акті від 06.04.2013 (а. с. 22-38), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.3.1.1 п.3.1 ст. З, п.4.1 ст. 4, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2010 року всього у сумі 1672 грн., п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14. п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 16546 грн., в тому числі за квітень 2012 року на 6800 грн., за червень 2012 року на 4295 грн., за липень 2012 року на 5452 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємствами, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002511720 від 15.05.2013, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26910,00 грн., в тому числі за основним платежем 18218,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8692,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «ТД «Форте-С», ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у вказаного підприємства, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій та безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки господарські операції позивача з його контрагентами ТОВ «ТД «Форте-С», ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності цими суб'єктами господарювання.

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі актів перевірки податковими інспекціями контрагентів позивача щодо господарських взаємовідносин з їх контрагентами.

Так, ДПІ у м. Чернігові ДПС листом від 17.01.2013 було отримано від Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «ФОРТЕ-С» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Антіда Груп» за червень 2010 року, для врахування в результатах перевірок та вжиття заходів згідно законодавства. За результатами перевірки ТОВ «ТД «Форте-С» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ТД «Форте-С» по ланцюгу постачання.

Також, ДПІ у м. Чернігові ДПС було отримано від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт від 13.11.12 № 1289/224/32218976 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «Рокко» з ТОВ «Медіа Ресурс» за період квітень 2012 року. ДПІ У Шевченківському p-ні м. Дніпропетровська складено акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за № 1642/2240/35436970 від 17.10.2012, за результатами якого ТОВ "Медіа-Ресурс" встановлено нікчемність правочинів з контрагентами за квітень 2012 року.

Враховуючи вищенаведене встановлено, що ТОВ «Медіа-Ресурс» має ознаки фіктивності, діяльність підприємства спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів.

Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Рокко» з ТОВ «Медіа-Ресурс» не направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Виходячи з вищевикладеного операції з поставки по ланцюгу ТОВ «Медіа-Ресурс» та ТОВ «Рокко» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «Медіа-Ресурс» та ТОВ «Рокко».

Перевіркою ТОВ «Рокко» за період квітень 2012 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Рокко» - по ланцюгу постачання з: ТОВ «Медіа Ресурс» - ТОВ «Рокко» - контрагенти/покупці.

Також, ДПІ у м. Чернігові ДПС було отримано від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АМКР-СК», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з червня 2012 року по серпень 2012 року, за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «АМКР-СК» по ланцюгу з постачальниками та покупцями.

З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АМКР-СК» фахівцями ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «АМКР-СК»: вул. Комсомольська, б. 56, оф. 9. Перевіркою встановлено, що офіс підприємства за адресою наведеною в документах про державну реєстрацію: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 56, оф. 9, не знаходиться. Фактичне місцезнаходження підприємства перевіркою не встановлено, та встановити його не представляється можливим.

Фактично у ТОВ «АМКР-СК» відсутні виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. У підприємства ТОВ «АМКР-СК» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства.

Враховуючи вищевикладене по ТОВ «АМКР-СК» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року.

На підставі наведеного податковий орган прийшов до висновку, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у періоді, що перевірявся, по взаємовідносинах з ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «ТД «Форте-С».

Вказуючи на те, що правочини між ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «ТД «Форте-С» є безтоварними та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, договори з вказаними суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемним.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «ТД «Форте-С».

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2012, між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Рокко» (Постачальник) було укладено договір № 19, у відповідності до вимог яких постачальник зобов'язувався поставити позивачеві товар по ціні і в кількості згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договору (а. с. 42).

Загальна сума договору складає 400000,00 грн.

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаним договором підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними: № 24 від 20.04.2012 на суму з ПДВ 32361,02 грн; № 36 від 25.04.2012 на суму з ПДВ 8200,00 грн (а. с. 43-46)%; видатковими накладними: № 24 від 20.04.2012 на суму з ПДВ 32361,02 грн; № 36 від 25.04.2012 на суму з ПДВ 8200,00 грн (а. с. 47-49). товарно-транспортними накладними: від 25.04.2012 та від 20.04.2012 (а. с. 115-118).

Розрахунки за вищезазначеним договором підтверджуються копією банківської виписки по особовому рахунку позивача (а. с. 50).

25.06.2012 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «АМКР-СК» (Постачальник) було укладено договір № 21 (а. с. 51), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар в обсягах, згідно замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: податкові накладні: № 26 від 25.06.2012 на суму з ПДВ 25769,00 грн; № 12 від 05.07.2012 на суму з ПДВ 12348,00 грн; № 52 від 18.07.2012 на суму з ПДВ 20361,00 грн (а. с. 52-58), видаткові накладні: № 26 від 25.06.2012 на суму з ПДВ 25769,00 грн; № 12 від 05.07.2012 на суму з ПДВ 12348,00 грн; № 52 від 18.07.2012 на суму з ПДВ 20361,00 грн (а. с. 59-63), товарно-транспортні накладні: від 25.06.2012 та від 05.07.2012 (а. с. 119-122).

Розрахунок з договором за поставки здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку позивача (а. с. 64).

Між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «ТД «Форте-С» (Постачальник) було укладено договір, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар в обсягах, згідно замовлення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Виконання умов договору ТОВ «ТД «Форте-С» підтверджується видатковою накладною № РН-0601/17 від 01.06.2010 на суму з ПДВ 10032,00 грн (а. с. 40), платіжними дорученнями № 187 від 26.07.2010 на суму 6300,00 грн, в тому числі ПДВ 1050,00 грн та № 192 від 03.08.2010 на суму 3900,00 грн, в тому числі ПДВ 650,00 грн (а. с. 41).

Судом першої інстанції встановлено, що отримані товари від ТОВ «Рокко» були використані позивачем у своїй господарській діяльності з ТОВ «Укрспецзапчастина», ТОВ «Трембіта», отримані товари від ТОВ «АМКР-СК» використані у господарській діяльності з ТОВ «Автодетальсервіс», ТОВ Фірма «Форт-95», ПФ «Кредо».

Враховуючи те, що постачання позивачу товарів підтверджено дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «ТД «Форте-С» з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Рокко», ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «ТД «Форте-С» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сучасні торгівельні рішення» не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішенні прийняте податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.