Постанова № 32635354, 26.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року

м. Полтава

Справа №816/4215/13-а

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Феном" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Феном", платник податків) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року №0004121502/1204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "Феном" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував про хибність та безпідставність доводів контролюючого органу про безтоварний характер господарських операцій з Приватним підприємством "Технорубит" (далі по тексту - ПП "Технорубит").

Представник позивача в судовому засіданні 22 липня 2013 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні 22 липня 2013 року та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Феном", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою невиїзною документальною перевіркою останнього по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов’язання по декларації з ПДВ за вересень 2012 року, викладені в акті перевірки від 11 червня 2013 року №4465/15.2-05/37812880.

У судове засідання 26 липня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про відкладення розгляду у справу у зв’язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

З огляду на ненадання відповідачем доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання, судом в його задоволенні відмовлено, вирішено розглядати справу без участі представника відповідача.

При цьому, враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Феном" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37812880, з 26 серпня 2011 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 29 лютого 2012 року №200032376 /а.с. 15, 110/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (46.74, основний), виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва (28.92), ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (33.12), оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (46.69), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), неспеціалізована оптова торгівля (46.90) /а.с. 111/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 30 травня 2013 року по 04 червня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Феном" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов’язання по декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2013 року №4465/15.2-05/37812880 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України щодо недоодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними;

- пунктів 198.1, 198,2 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого контролюючим органом визнано недійсними дані щодо обсягів придбання та суми податкового кредиту, наведені в податковій декларації ТОВ "Феном" з ПДВ за вересень 2012 року та, як наслідок, зменшено податковий кредит за вказаний звітний (податковий) період в розмірі 336 692 грн. 49 коп. і збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в аналогічному розмірі /а.с. 14-21, 133-137/.

На підставі даного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25 червня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004121502/1204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 420 865 грн. 61 коп. (в т.ч., 336 692 грн. 49 коп. - основний платіж, 84 173 грн. 12 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 22/.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб’єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Технорубит" (код ЄДРПОУ 36224124), зараховано до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 336 692 грн. 49 коп.

Однак, позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТОВ "Феном" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищенаведеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету у вказаному періоді на суму 336 692 грн. 49 коп.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивував відомостями, викладеними в акті Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14 лютого 2013 року №218/15.3-9/36224124 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень - грудень 2012 року /а.с. 138-140/. Зокрема, зазначав, що за висновками вказаного акта не підтверджено реальність здійснення ПП "Технорубит" господарських операцій із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій по ланцюгу постачання.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ станом на момент виникнення та реалізації спірних відносин було врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Зокрема, абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З огляду на викладене, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відсутність зазначених чинників в їх сукупності виключає можливість формування платником податків податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податку грошового зобов’язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних буде встановлено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як пояснив в судовому засіданні 22 липня 2013 року представник позивача, на підставі договору поставки від 01 березня 2012 року №010312, укладеного між ПП "Технорубит" (постачальник) та ТОВ "Феном" (покупець), позивач у березні 2012 року придбав товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 2 020 154 грн. 92 коп. (в т.ч., ПДВ - 336 692 грн. 49 коп.), на підтвердження чого постачальником виписано податкові накладні від 29 березня 2012 року: №№50-56, №№113-126, №№161-177.

Вказані податкові накладні позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року (по даті їх отримання), а також, на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість загалом в розмірі 336 692 грн. 49 коп., що відображено у рядку 17 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період та додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 143-145/.

Дослідивши копії вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищезазначених податкових накладних ПП "Технорубит" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ПП "Технорубит" товарів загальною вартістю 2 020 154 грн. 92 коп. (в т.ч., ПДВ - 336 692 грн. 49 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано, а судом долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних від 29 березня 2012 року №№РН-0000002-039.

Дослідивши вказані копії видаткових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено шляхом виписування та передачі контрагенту простого векселя серії АА №1038787 на суму 2 020 154 грн. 94 коп. /а.с. 29/, що передбачено умовами договору поставки /пункт 3.3 - а.с. 24/.

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05 квітня 2001 року №2374-III визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги (крім фінансових векселів).

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Позивачем вказані вимоги дотримано.

Транспортування товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося, оскільки товари передано на тимчасове відповідальне зберігання ПП "Технорубит" на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: договору про відповідальне зберігання від 29 березня 2012 року №29/03 /а.с. 30-32/, акта приймання-передачі від 29 березня 2012 року /а.с. 33/, карток складського обліку матеріалів /а.с. 165-173/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується товарність спірних господарських операцій, а також, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 336 692 грн. 49 коп.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14 лютого 2013 року №218/15.3-9/36224124 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень - грудень 2012 року, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов’язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198,2 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п’ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки від 01 березня 2012 року №010312 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ТОВ "Феном" вимог Цивільного кодексу України.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 336 692 грн. 49 коп.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з’ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податку.

А відтак, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 25 червня 2013 року №0004121502/1204 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн., що підтверджується квитанцією від 05 липня 2013 року №9055.227.2 /а.с. 13/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25 червня 2013 року №0004121502/1204.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феном" (код ЄДРПОУ 37812880) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Кукоба