Рішення № 32634504, 10.12.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/16296/2012

2 /0417/9467/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування а порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 03 лютого 2009 року в м. Дніпропетровську по вул. Ушинського о 10-10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 2101» д/н/з НОМЕР_1 під керування відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Ніссан Максима» д/н/з НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що належить йому на праві власності.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року винним у зазначеній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1

Висновком №1256 від 20 лютого 2009 року визначено, що розмір завданих збитків ОСОБА_2 внаслідок ДТП складає 20879,75 грн.

У відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачем виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 20879,75 грн.

Відповідно до контракту № 29 від 25 лютого 2009 про надання правової допомоги та додатковій угоді №55 від 19.07.2012 до нього, Моторним (транспортним) страховим бюро України доручено ФОП ОСОБА_3 введення даної справи. За надання правової допомоги по зазначеній справі, позивачем шляхом було сплачено 2 000 грн.

Таким чином, до позивача, відповідно до діючого законодавства, після виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги до винної особи - відповідача, у розмірі фактичних затрат, пов'язаних із відшкодуванням збитків страхувальнику за вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, а тому позивач просить стягнути з відповідача на їх користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 20879,75 грн., витрати на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 570,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень проти позову не надав, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин не повідомив, свого представника до суду не направив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 03 лютого 2009 року о 10 год.10 хв. на вул. Ушинського в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 2101» державний номерний знак НОМЕР_1 під керування відповідача ОСОБА_1 та автомобіля «Ніссан Максима» д/н/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.5).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнено до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст.124 КУпАП. Дана постанова ніким не оскаржувалася та набрала чинності 02 березня2009 року (а.с.11).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль «Ніссан Максима» д/н/з НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події зазнав механічних пошкоджень, застраховано в НАСК «Оранта», на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №ВА/6023735 укладеного з ним (а.с.6).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була.

Відповідно до п.а ч. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1256 за фактом спричинення аварійних пошкоджень автомобілю «Nissan Maxima» від 20 лютого 2009 року вартість матеріального збитку завданого власнику цього автомобіля з відновлювальним ремонтом складає 20879,75 грн.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги зазначений висновок, проведений у відповідності до чинного законодавства.

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №1624 від 01 липня 2009 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2» визначено до сплати 20879,75 грн. (а.с.22).

Згідно платіжного доручення № 2564 від 01 липня 2009 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 на загальну суму 20879,75 грн. (а.с.24).

Позивачем 03 червня 2009 року на адресу відповідача направлялася досудова вимога щодо вирішення справи в добровільному порядку, яку останній отримав 09 червня 2009 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, однак до теперішнього часу вимога не виконана (а.с.32, 32-зворот).

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз'ясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми в розмірі 11175,11 грн., перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 на підставі ст.ст.1187, 1188 ЦК України, мав до відповідача, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До витрат, які підлягають відшкодуванню належать і витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 570,00 грн., розмір яких підтверджено відповідним платіжним дорученням від 05 червня 2009 року (а.с.27).

Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Правове регулювання статусу особи, яка надає допомогу, передбачене ст.56 ЦПК.

Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу регулюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

З огляду на вказані вимоги закону, при вирішенні спору у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд перевіряє, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги, чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ).

На підтвердження надання правової допомоги надано контракт про надання правової допомоги, додаткову угоду, розрахунок вартості правової допомоги, платіжне доручення №2299 від 16 травня 2012 року на суму 2000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: передплата за надання правової допомоги (спр.7052) згідно угоди №14 від 03 травня 2012 року, а також копії диплому про вищу юридичну освіту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.33-35), що в своїй сукупності доводить перед судом понесений розмір витрат, їх цільове призначення та фактичне виконання наданих послуг.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 212, 214, 215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування а порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, р/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, страхове відшкодування в розмірі 20879,75 грн., витрати на оплату послуг аварійного комісара в розмірі 570,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., судовий збір у розмірі 214,60 грн., а всього - 23664,35 грн. (двадцять три тисячі шістсот шістдесят чотири гривні 35 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Колесніченко