Рішення № 32633894, 30.04.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 1007/13589/2012

провадження № 2/361/460/13

30.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,при секретарі Бас Я.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості,

в с т а н о в и в :

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що вона, 1934 року народження, є ветераном війни, людиною похилого віку.

15 червня 2010 року вона у присутності двох свідків: сина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позичила ОСОБА_4, який є зятем ОСОБА_7 - двоюрідної племінниці її померлого чоловіка ОСОБА_8, грошові кошти в розмірі 1200 доларів США, які відповідач обіцяв повернути через місяць, посилаючись на те, що вони є родичами та повинні допомагати один одному. Розписку про отримання грошей у вказаній вище сумі відповідач ОСОБА_4 не писав, оскільки вона довіряла йому, розраховувала на його порядність і чесність.

Після спливу строку повернення суми позики, на її вимогу повернути позичені грошові кошти ОСОБА_4 категорично відмовився. Вона неодноразово зверталася до відповідача, його дружини ОСОБА_9 і тещі ОСОБА_7 з проханням повернути позичені кошти, приходила до них додому, однак у відповідь чула погрози, нецензурні висловлювання, образи, виставлення з подвір'я на очах у сусідів.

З приводу повернення грошей вона зверталася до працівників міліції та прокуратури. Під час проведення перевірки відповідач ОСОБА_4 працівникам міліції особисто пояснював, що дійсно отримував від неї, ОСОБА_3, грошові кошти, але в сумі лише 1000 доларів США. У порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України (шахрайство) стосовно ОСОБА_4 постановою дільничного інспектора міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України від 05 травня 2012 року відмовлено, посилаючись на існування між сторонами цивільно правових відносин.

Позичена нею ОСОБА_4 сума коштів у розмірі 1200 доларів США є значним її накопиченням, вкрай необхідна для лікування і проживання.

Крім повернення зазначеної вище суми позики, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідач ОСОБА_4 відповідно до ст. 625 ЦК України повинен сплати на її користь ще три проценти річних від простроченої суми за період з 15 червня 2010 року по 27 лютого 2013 року, що складає 779 грн. 68 коп.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Протиправними діями відповідача ОСОБА_4, що виразилися у неповерненні значної суми грошових коштів, порушено її права та завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 10000 грн. та полягає у душевних стражданнях і переживаннях щодо неповернення відповідачем грошей, погіршенні стану здоров'я, приниженні її гідності. Будучи людиною похилого віку (79 років), вона змушена звертатися за захистом своїх прав до правоохоронних органів та суду, що за віком і станом здоров'я робити їй дуже важко.

Враховуючи уточнення позовних вимог у суді, просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь грошову суму в розмірі 9591 грн. 60 коп., що еквівалентно 1200 доларів США станом на день подачі позову 13 вересня 2012 року, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 779 грн. 68 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а. с. 1-6, 59-64, 73-79).

Позивач ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у суді позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Також додатково пояснили, що кошти в сумі 1200 доларів США відповідачу ОСОБА_4 з дозволу позивача ОСОБА_3 передавав її син ОСОБА_5 Вказана сума коштів позичалася на один або на два місяці.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ніякого договору позики з позивачем ОСОБА_3 він не укладав, що підтверджується відсутністю такого договору та будь-яких інших письмових документів (боргових розписок, листів) з цього приводу. Пояснення позивача ОСОБА_3 щодо отримання ним від неї позики в розмірі 1200 доларів США не відповідають дійсності та є безпідставними.

У період з 25 травня 2010 року по 10 травня 2011 року його мати ОСОБА_12 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з сином позивача ОСОБА_5 у будинку ОСОБА_3, вели спільне господарство. Саме в момент їхнього спільного проживання з'ясувалося, що діти ОСОБА_5 від першого шлюбу викрали документи на будинок і земельну ділянку. У зв'язку з цим, позивач ОСОБА_3 не могла оформити спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_8 та звернулася до нього з проханням допомогти їй в оформленні документів.

Оскільки позивач дійсно є людиною похилого віку, погано ходить, для вирішення питання щодо оформлення документів на будинок і земельну ділянку необхідно було їздити по різним інстанціям. Власного автомобіля у нього не було. Тому позивач ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 вирішили орендувати автомобіль для власних потреб, що і було зроблено. Через оголошення в газеті "Авізо" за згодою останніх він, ОСОБА_4, взяв у оренду автомобіль ВАЗ-21099 червоного кольору, з власником якого уклав договір оренди автомобіля, останнім на його ім'я також видавалась довіреність на право керування цим автомобілем. На даний час ці документи (договір і довіреність ) не збереглися.

Для оплати за оренду автомобіля він одержав від сина позивача ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 1000 доларів США. Автомобіль орендувався три місяці, протягом цього часу використовувався для потреб сім'ї ОСОБА_5. Майже кожного дня він возив позивача по різним інстанціям, у судові засідання, до адвокатів, нотаріальної контори, медичні заклади, на базар і до магазину. Також неодноразово возив сина позивача ОСОБА_5 до лікаря для кодування від алкоголізму. Всі кошти в розмірі 1000 доларів США витрачені на оренду автомобіля. Плата за оренду автомобіля становила 100 грн. у день.

Приблизно через рік після вирішення питання з оформлення документів на житловий будинок, а саме після припинення спільного проживання його матері із сином позивача, ОСОБА_3 почала вимагати від нього, ОСОБА_4, повернення грошей, які він отримував від ОСОБА_5 для плати за оренду автомобіля, зводити на нього наклепи про взяття цих грошей в борг, звертатись до правоохоронних органів. Вважає все це помстою його матері за те, що вона пішла від сина позивача.

Просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю, оскільки у неї грошей він не позичав, кошти в сумі 1000 доларів США, отримані ним від ОСОБА_5, витрачені на оренду автомобіля для власних потреб позивача.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є реальним договором, який вважається укладеним лише з моменту передання грошей (інших речей) позикодавцем позичальникові.

За змістом ст. ст. 205, 1047 ЦК України договір позики може укладатися як в усній, так і в письмовій формі. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що у червні 2010 року відповідач ОСОБА_4 отримував від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1000 доларів США.

Цих обставин відповідач у суді не заперечував.

Даний факт підтверджується також і постановою дільничного інспектора міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_13 від 30 липня 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України, стосовно ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5, син позивача, у судовому засіданні показав, що між його матір'ю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 була усна домовленість про позику грошей. На прохання матері у будинку за місцем їхнього проживання він передавав відповідачу кошти в розмірі 1200 доларів США, які ОСОБА_4 зобов'язувався повернути через один чи два місяці. Розписку про одержання грошей останній не писав.

Будь-яких доказів того, що кошти в сумі 1000 доларів США ОСОБА_4 одержував від ОСОБА_3 не в борг, а на оренду автомобіля для власних потреб позивача, відповідачем суду не надано та судом не здобуто.

Згідно із ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 9591 грн. 60 коп., що еквівалентно 1200 доларів США на день подачі позову 13 вересня 2012 року, підлягає задоволенню частково в розмірі 7993 грн., що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 1000 доларів США на вказану дату.

Недотримання сторонами письмової форми договору позики не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь трьох процентів річних від простроченої суми за період з 15 червня 2010 року по 27 лютого 2013 року, що складає 779 грн. 68 коп., суд вважає, що позов у цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити ще три проценти річних від простроченої суми.

Період прострочення відповідачем ОСОБА_4 грошового зобов'язання позивачем у суді не доведений. Чіткої дати повернення суми боргу судом не встановлено.

За таких обставин, суд позбавлений можливості обчислити розмір трьох процентів від простроченої суми.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача ОСОБА_3 щодо стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Згідно із чинним законодавством особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених ст. ст. 280, 611, 1167, 1168 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, якими встановлюється відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Аналогічні роз'яснення містяться і у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення позичальником своїх зобов'язань щодо повернення суми позики встановлені ст. ст. 625 і 1050 ЦК України, які не передбачають відшкодування моральної шкоди, а тому підстави для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди відсутні.

Крім часткового стягнення суми позики, на підставі вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню ще судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 11, 57, 60, 61, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 7993 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. та судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.