Ухвала суду № 32633007, 22.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/853/2012 Провадження № 22-ц/795/1748/2013 Головуючий у I інстанції -Киреєв О. В. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О. суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Рудик І.І., за участю:представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит-Агро" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит-Агро" про розірвання договорів оренди землі, стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ТОВ "Колорит-Агро" просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 31.10.2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково. Розірвано договори оренди землі від 22.10.2007 року, укладені між ОСОБА_6 та ТОВ "Колорит-Агро", зареєстровані у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК 21.04.2008 року за № 0408856000086 та 0408856000085 в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02.01.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 91).

12.06.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 02.01.2013 року скасовано в частині залишення без змін рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31.10.2012 року про розірвання договорів оренди землі з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 113).

Апелянт в апеляційній скарзі на рішення від 31.10.2012 р. зазначає, що орендна плата не була виплачена з вини саме позивача, оскільки останній не повідомив про обраний ним спосіб сплати орендної плати, в той час як договором передбачено два можливі способи оплати оренди (продукцією чи грошовими коштами), не повідомив, шляхом переказу чи готівкою в касі він бажає отримати кошти, що свідчить про прострочення кредитора.

На думку апелянта, судом першої інстанції були порушені приписи ст. 141 ЗК України, за змістом яких право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає лише в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати.

Крім того, апелянт зазначає, що на підставі ст. 201 ЦПК України суд першої інстанції повинен був зупинити провадження по даній справі, оскільки 07.08.2012 року загальними зборами учасників ТОВ "Колорит-Агро" було прийнято рішення про перетворення ТОВ "Колорит-Агро" в ТОВ "Колорит-Агро 1" та ТОВ "Колорит-Агро 2".

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити

Представник відповідача до суду не з'явився. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення 15.07.2013 р. поштового відправлення (а.с. 120).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скаргиапідлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін виходячи з наступного.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 31.10.2012 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України зазначив, що розглядаючи спір, який виник між сторонами по справі, суд не з'ясував питання про те, чи є несплата відповідачем орендної плати систематичною, в результаті чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розірвання договорів оренди землі.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 є власником двох земельних ділянок, загальною площею 4,40 га, розташованих на території Носівської міської ради, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЧН №011280 (а.с.14).

22 жовтня 2007 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Колорит-Агро" було укладено два договори оренди земельних ділянок площею 3, 65 га та 0,75 га згідно з умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення сільськогосподарського виробництва належні позивачу земельні ділянки строком на 15 років (а.с. 8-9, 11-12).

Згідно із зазначеними договорами, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає відповідно 1101, 31 грн. та 226, 29 грн. Пунктом 11 передбачено, що орендна плата вноситься з 01 січня по 31 грудня кожного року.

Відповідно до п. 38 договорів їх дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до ТОВ "Колорит-Агро", в якому просила розірвати типові договори оренди землі від 22.10.2007 року щодо земельних ділянок загальною площею 3,65 га та 0,75 га. та стягнути орендну плату за 2011 рік. в сумі 1376,7 грн.Свої вимоги обґрунтовувала тим, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати (а.с 3).

17.07.2012 року та 23.10.2012 р. позивач надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що відповідач систематично не виплачував їй орендну плату, проте після подання позовної заяви ТОВ "Колорит-Агро" виплатив заборгованість з орендної плати за 2011 р., проте позивач, користуючись своїми законними правами та з метою захисту власних інтересів у майбутньому від недобросовісного орендаря, не бажає надалі продовжувати відносини оренди з відповідачем, а тому підтримує свої позовні вимоги про розірвання договору оренди землі (а.с. 40,63).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів за 2011 рік під час судового розгляду.

З даним висновком Носівського районного суду Чернігівської області погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка 17 липня 1997р. ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності, оскільки право розпоряджатися своїм майном - загальний та правовий аспект права власності (Marckx v Belgium judgment of 13 June 1979, Series A,No.31)

Безпосередньо відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 24 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як зазначалося вище, в суді першої інстнції позивач наполягала на систематичному невиконанні відповідачем умов договору щодо виплати орендної плати (письмові пояснення від 17.07.2012 року та 23.10.2012 р.). На підтвердження даного факту надала довідку Ніжинської об'єднаної ДПІ Чернігівської області ДПС у Чернігівській області від 22.07.2013 року № 317/н/17-95, відповідно до якої ТОВ "Колорит-Агро" як податковим агентом тільки в 4 кварталі 2008 року був нарахований податок з доходів фізичної особи ОСОБА_6 при виплаті їй орендної плати. Цей податок був сплачений у 1 кварталі 2009 р. За період з 2 кв. 2009 р. по 31.12.2011 р. звітність ТОВ "Колорит-Агро" не подавалась, сплата податку не відбувалась, а орендна плата відповідно до поданих звітів не нараховувалась.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України, а саме про прострочення кредитора, є помилковими та ґрунтуються на невірному розумінні зазначених норм права, оскільки положеннями земельного законодавства та спірним договором не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору. Крім того, як зазначено вище, орендна плата за 2011 рік була виплачена позивачеві одразу після пред"явлення нею позову до суду.

Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Розгляд справи судом першої інстанції проводився за відсутності сторін. В матеріалах справи клопотання про зупинення розгляду справи відсутнє. Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "Колорит-Агро" зареєстровано 10.10.2007 р. (а.с.18). Даних щодо припинення чи будь-якої реорганізації юридичної особи відповідачем суду не надавалося.Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб запис про припинення ДП „Аграрій", як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключене.

Приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказані норми закону, проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит-Агро" - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: