Рішення № 32632173, 23.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 р. Справа № 914/1964/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м.Харків

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Цетуля

про стягнення 18300грн. 00коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Кордіяк-Фінько Р.Я.

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18300грн. 00коп.

Ухвалою суду від 27.05.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.07.2013р. В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 10.07.2013р. відкладено розгляд справи на 23.07.2013р.

В судовому засіданні 23.07.2013р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.07.2013р. ( вручене 16.07.2013р.).

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 23.04.2013р. представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

06.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством „УкрСиббанк" (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (торговець) було укладено договір про співробітництво №231-085, предметом якого (відповідно до п.2.1 цього договору) є взаємодія та співробітництво сторін під час купівлі товарів клієнтами за рахунок кредитних коштів. Сторони домовились, що в рамках цього договору: клієнт (фізична особа, громадянин України, що має намір придбати товар у торговця за рахунок кредитних коштів банку) обирає необхідний товар, а торговець проводить первинну консультацію щодо можливості отримання кредиту, повідомляє про місцезнаходження кредитного інспектора та надає клієнту рахунок-фактуру на обраний товар ( п.2.1.1 договору); на території відділення банку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 буде знаходитись кредитний інспектор, що має право укладати кредитні договори з клієнтами торговця (п.2.1.2 договору); банк здійснює перерахування кредитних коштів клієнта, у разі наявності підстав для видачі кредиту, на поточний рахунок торговця, що зазначений у розділі 9 цього договору. У кредитному договорі зазначено, що клієнт уповноважує банк на таке перерахування. Перерахування здійснюється на підставі письмового підтвердження щодо можливості надання кредиту згідно з додатком №1 до договору, за підписами клієнта, кредитного інспектора та представника торговця. Таке перерахування здійснюється не пізніше другого робочого дня з дати надання письмового підтвердження з зазначеними відмітками (п.2.1.3 договору). Відповідно до п.2.2 договору, співробітництво сторін здійснюється на принципах взаємодовіри та добропорядності.

28.10.2011р. між ПАТ „Укрсиббанк" (банк) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір №91126542000 (договір типу „Б") про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна, відповідно до п.1, п.1.1 сума кредиту за договором становить 18300грн. 00коп., надання кредиту здійснюється та позичальник з цим погоджується у термін не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Відповідно до п.2 договору №91126542000, підписавши вказаний договір позичальник (клієнт ОСОБА_3.) погодилась з викладеною у Правилах споживчого кредитування (оприлюднених у газеті „Голос України" №85 від 13.05.2011р. із усіма змінами і доповненнями), пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах споживчого кредитування. Правила споживчого кредитування, після підписання сторонами договору стають його невід"ємною частиною. Підписуючи договір сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та правилах споживчого кредитування. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами споживчого кредитування, при цьому, після підписання сторонами цього договору, Правила споживчого кредитування не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 Розділу ІІ Правил споживчого кредитування (оприлюднених у газеті „Голос України" №85 від 13.05.2011р. із усіма змінами і доповненнями) позичальник просить банк надати йому кредит на купівлю товару та доручає банку здійснити видачу кредитних коштів шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника (за рахунок кредитних коштів, наданих відповідно до умов кредитного договору) платіжних документів, зазначених в кредитному договорі, на рахунок отримувача. Реквізити отримувача зазначаються в кредитному договорі.

В п.14 договору про надання споживчого кредиту та заставу рухомого майна від 28.10.2011р. зазначено, що позичальник просить банк надати йому кредит для особистих потреб, на умовах цього договору та правил споживчого кредитування, а саме в сумі 18300грн. 00коп. на придбання товару, що зазначений у п.12 цього договору ( м"які меблі, набір м"яких та корпусних меблів „Соната"), шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника платіжних документів ФОП ОСОБА_1 (отримувач 1) код ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 на рахунок отримувача 1 НОМЕР_2, відкритого в АКБ Львів, код банку (МФО) 325268.

Відповідно до підп.2.1.2 п.2.1 розділу 2 договору про співробітництво №231-085 від 06.09.2011р., позивачем 31.10.2011р. перераховано відповідачу 18300грн. 00коп. на п/р НОМЕР_2. відкритий у ПАТ АКБ „Львів", МФО 325268.

11.11.2011р. гр.ОСОБА_3 відкликала свою згоду на укладення кредитного договору та повернула товар, що підтверджується повідомленням про відкликання згоди на укладення договору від 11.11.2011р. №91126542000 від 28.10.2011р.

Відповідно до п. 4.3 Розділу II Правил споживчого кредитування, у випадку якщо позичальник відмовиться від товару та буде вимагати повернення коштів за товар, на виконання умов кредитного договору та/або Правил та керуючись чинним законодавством (зокрема, про захист прав споживачів), позичальник відступає банку своє право вимагати від продавця повернення сплачених за товар кредитних коштів та отримання таких коштів на рахунок банку, в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором за рахунок повернених коштів.

Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 розділу 4 договору про співробітництво №231-085 від 06.09.2011р., (укладеного між АТ „УкрСиббанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передбачено, що у разі відмови клієнта від товару та/або повернення товару, та/або повернення товару неналежної якості торговець (відповідач), в строк не пізніше ніж 4 календарних днів з моменту повернення товару клієнтом, зобов'язаний повернути вартість, сплачену за товар, на поточний рахунок банку, що зазначений в 9 розділі договору, в рахунок погашення зобов'язань клієнта перед банком.

27.03.2013р. позиваче звернувся до відповідача з претензією вих.№33-6/610 від 25.03.2013р. із вимогою про повернення коштів в сумі 18300грн. 00коп., однак станом на 17.05.2013р. (подання позовної заяви) кошти в сумі 18300грн. 00коп. відповідачем не повернуті.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів,необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк", м.Харків, просп. Московський, 60 (ідентифікаційний код 09807750) 18300грн. 00коп. заборгованості та 1720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення

виготовлено та підписано 26.07.2013 р.

Суддя Гоменюк З.П.