Рішення № 32632139, 25.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа № 909/641/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: першого заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76004

до відповідача: приватного торгового підприємства "Лісна", м.Івано - Франківськ, вул, Довга, 74, 76000

про стягнення 218824,21 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Чекайло В.М., (довіреність № 103/01-09/66-в від 16.02.13)

від позивача: представник Челах А.В., (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13 )

учасник судового засідання: прокурор відділу прокуратури м.Івано-Франківська Гарасимак Т.О., (посвідчення № 011571 від 26.10.12)

від відповідача: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до приватного торгового підприємства "Лісна" про стягнення заборгованості в сумі 218824,21грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно укладеного договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №140 від 25.10.10 щодо сплати пайового внеску та обґрунтовано положеннями статей 27-1 Закону "України "Про планування і забудову територій", 173, 216, 217 Господарського та 11, 526, 530, 610, 626 Цивільного кодексів України.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, перший заступник прокурора м.Івано-Франківська в позовній заяві №133-263-13 від 01.05.13 (вх.№4540/13 від 29.05.13) визначив на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

25.07.13 першим заступником прокурора м.Івано-Франківська подано заяву про зменшення позовних вимог №133-263-13 від 24.07.13 (вх.№12257/13 від 25.07.13), мотивовану частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 7000,00грн. та проведеною взаємозвіркою розрахунків.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 188678,76грн. основного боргу, 2583,22 грн. 3% річних ,11588,17 грн. пені, 181,08грн. інфляційних втрат.

Представники позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, заявою від 24.07.13 вх.№6955/13 позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд розстрочити виконання рішення суду протягом 5 місяців.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням положень ст.75 ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

25.10.10 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним торговим підприємством "Лісна" (замовник) у відповідності до рішення Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 року (в редакції рішення сесії від 30.07.2009 року), із врахуванням визначеного ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" обов"язку замовника взяти участь у створенні і розвитку соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська, укладено договір №140 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Згідно розділу І договору, замовник, що здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по вул.Зв"язковій поруч будинку №74 по вул. Довгій в м.Івано-Франківську, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.

У відповідності до пунктів 3.1. та 3.2. договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно додатку 1 до договору. Замовник сплачує пайовий внесок в сумі 258678,76грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску здійснюється до моменту підписання представником виконавчого комітету міської ради акта готовності об'єкта до експлуатації.

Крім того, 25.10.10 та 02.12.11 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним торговим підприємством "Лісна" укладено додаткові угоди до договору № 140 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, згідно п. 1. яких погоджено розстрочення платежу, що підлягає сплаті замовником на підставі договору №140 від 25.10.10, згідно графіка, який є невід'ємною частиною додаткової угоди від 02.12.11.

Згідно пунктів 2 та 3 додаткової угоди, замовник зобов'язався сплачувати кошти в терміни, встановлені графіком з урахуванням встановленого індексу інфляції на момент сплати платежу. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01 січня 2013 року.

В порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань відповідач не сплатив пайовий внесок за ІІ - ІV квартали 2012 року, внаслідок чого заборгованість відповідача по сплаті пайового внеску з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 188678,76грн.

22.10.12 та 21.01.13 фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на адресу відповідача направлено претензії №2-07/657 та №2-07/39 щодо погашення існуючої заборгованості у десятиденний строк з дня отримання вимоги, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до п. 5.1. договору №140 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста - при простроченні платежів, визначених пунктами 3.2. договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі зазначеного пункту договору та у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, відповідачу нараховано 2583,22грн. 3% річних, 11588,17грн. пені, 181,08грн. інфляційних втрат за період з 02.07.12 по 21.04.13.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 2 ст.27-1 Закону України "Про планування і забудову території", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Аналогічна правова норма закріплена і у ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності": замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати пайового внеску позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 188678,76грн. основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.1 договору №140 від 25.10.10 сторони узгодили розмір та порядок сплати штрафних санкцій за порушення грошового зобов"язання. Таким чином, укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних норм закону та пункту договору, позивачем нараховано 2583,22грн. 3% річних ,11588,17грн. пені, 181,08грн. інфляційних втрат.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені та задоволено їх в повному обсязі за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

В силу ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В контексті п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому мається на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи важке фінансове становище відповідача, підтверджене наявними у матеріалах справи документальними доказами, беручи до уваги часткове погашення заборгованості, заява відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст.8, 124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.27-1 Закону України "Про планування і забудову території", ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст.49, 55, 75, ст. 82 - 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до приватного торгового підприємства "Лісна" про стягнення 188678,76грн. основного боргу, 2583,22грн. 3% річних, 11588,17грн. пені та 181,08грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з приватного торгового підприємства "Лісна" (вул.Довга, 74, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 13662116) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04054346, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000 код 37952250 розрахунковий рахунок 31511921700002 МФО 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інфраструктуру міста) 188678,76(сто вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят вісім гривень сімдесят шість копійок) основного боргу, 2583,22 (дві тисячі п"ятсот вісімдесят три гривні двадцять дві копійки) 3% річних, 11588,17(одинадцять тисяч п"ятсот вісімдесят вісім гривень сімнадцять копійок) пені та 181,08 (сто вісімдесят одну гривню вісім копійок) інфляційних втрат.

Стягнути з приватного торгового підприємства "Лісна" (вул.Довга, 74, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 13662116) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 4060,62 ( чотири тисячі шістдесят гривень шістдесят дві копійки) судового збору.

Розстрочити виконання рішення суду терміном на п"ять місяців рівними частинами із стягненням щомісячно по 40606,25 (сорок тисяч шістсот шість гривень двадцять п"ять копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 26.07.13