Рішення № 32632089, 23.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2013 Справа № 901/1862/13

За позовом Заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв

до Приватного підприємства "Артек - Союз"

про стягнення 23431,58 грн.

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

Від прокуратури - Реднікін М.В., посвідчення№012228, від 01.11.2012, прокурор

Від позивача 1- Старчеус О.С., довіреність № 220/932/д від 11.12.2012, представник

Від позивача 2 - Старчеус О.С., довіреність № 18 від 08.01.2013, представник

Від відповідача - Кордончик О.В., довіреність № б/н від 21.08.2012, представник

Суть спору: Заступник Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Артек - Союз" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 23431,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 23431,58 грн.

Під час судового засідання від прокурора до суду надійшла заява (а.с. 36) в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15086,08 грн., у зв'язку з частковим погашенням Приватним підприємством "Артек - Союз" заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2013 на суму 15086,08 грн. (а.с.49), та актом звірки розрахунків станом на 21.06.2013, підписаним сторонами та скріпленим печатками Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв та Приватного підприємства "Артек - Союз" (а.с. 50). В іншій частині прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Позивачі підтримали заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв (Сторона -1) та Приватним підприємством «Артек-Союз» (Сторона-2) був укладений договір № 91 «Про відшкодування вартості води та водовідведення (КЕКВ 1162), спожитої в процесі надання послуг з харчування» з додатками (а.с. 7-11).

Відповідно до пункту 1.1 договору Сторона - 1 забезпечує Сторону - 2 водою та водовідведенням, отриманих від «Водоканалу» для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Згідно пункту 1.2 договору Сторона-2 відшкодовує Стороні-1 вартість води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/6 від 01.03.2012 та додаткової угоди № 10 від 29.12.2011 (далі договір з харчування) для кожної військової частини, відповідно площ, до яких має доступ Сторона - 2 згідно наказу Міністра оборони України від 28.12.2011 №846 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно пункту 2.3.2 договору, Сторона - 2 зобов'язується відшкодування вартості за спожиту воду здійснювати відповідно до показників засобів обліку, або до складеної та затвердженої Стороною - 1 калькуляції.

Згідно з пунктом 2.3.3 договору після отримання від Сторони - 1 рахунку - фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту воду та водовідведення на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки Сторони - 1.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01.03.2012 до 31.12.2012, а його умови застосовуються до відносин які виникли між сторонами з 01.03.2012.

Додатковою угодою №1 від 30.04.2012, до договору № 91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 1.2 договору, виклавши його в наступній редакції: «Сторона - 2 відшкодовує Стороні - 1 вартість води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору харчування №286/2/12/9 від 26.04.2012 про закупівлю послуг харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ Сторона - 2 згідно наказу Міністерства оборони України від 28.12.2011 №846 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору» (а.с. 12).

Додатковою угодою №2 від 07.02.2013, до договору № 91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», сторони продовжили дію договору №91 до 28.02.2013 на тих самих умовах (а.с. 13).

27.03.2013 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїва (Сторона -1) та Приватним підприємством «Артек-Союз» (Сторона-2) було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», відповідно до якої сторони дійшли згоди про внесення змін до пункту 1.2 договору, виклавши його в наступній редакції: «Сторона - 2 відшкодовує Стороні - 1 вартість води та водовідведення (згідно розрахунків), спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору харчування №286/2/13/1 від 23.02.2013 про закупівлю послуг харчування для кожної військової частини, до площ яких має доступ Сторона - 2 згідно наказу Міністерства оборони України від 28.12.2011 №846 та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору» (а.с. 14).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору Квартирно - експлуатаційний відділ м. Миколаїва забезпечив Приватне підприємство «Артек-Союз» водою та водовідведенням з 01.01.2013 по 01.04.2013 на загальну суму 22605,25 грн., що підтверджується рахунками, а саме: рахунок № 36 від 01.02.2013 на суму 7093,63 грн. (а. с. 18), рахунок № 56 від 01.03.2013 на суму 7992,45 грн. (а. с. 19), рахунок № 103 від 03.04.2013 на суму 7519,17 грн. (а.с. 20).

Факт отримання рахунків з боку відповідача підтверджується відповідною відміткою та підписом представника Приватного підприємства «Артек Союз» в супровідних листах (а.с. 15, 16, 17).

Проте, відповідачем заборгованість за період з 01.01.2013 по 01.04.2013 на загальну суму 22605,25 грн. сплачено не було.

10.04.2013, позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія № 840 про відшкодування заборгованості, відповідно якої позивач вимагав протягом п'яти днів з моменту отримання претензії, сплатити заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв (а.с. 21), втім, відповідачем не було вжито жодних заходів до сплати заборгованості.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, що полягає у зверненні до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до статті 121 пункту 2 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Таким чином, несплата Приватним підприємством «Артек - Союз» у добровільному порядку заборгованості за договором № 91 від 29.03.2012 у розмірі 22605,25 грн. стала підставою звернення заступника Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Миколаїв, з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу УкраїниГосподарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, що виразилось у несплаті грошових коштів у розмірі 22605,25 грн. за надані послуги, згідно договору № 91 від 29.03.2012.

Під час розгляду даної справи прокурором надано заяву в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої прокурор просить припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 15086,08 грн., у зв'язку зі сплатлою Приватним підприємством "Артек - Союз" заборгованості у розмірі 15086,08 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того відповідач у судовому засіданні 23.07.2013 представив суду акт звірки взаєморозрахунків між квартирно - експлуатаційним відділом міста Миколаїв та Приватним підприємством «Артек - Союз» станом на 21.06.2013, підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств згідно якого заборгованість приватного підприємства «Артек -союз» перед квартирно - експлуатаційним відділом міста Миколаїв складає 7519,17 грн. (а.с.).

Відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 15086,08 грн. заборгованості за договором № 91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», однак вказана оплата була здійснена відповідачем в процесі судового розгляду справи, тобто після звернення позивача з позовом до суду, через що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15086,08 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 7519,17 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи.

Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 137,73 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Суд, погоджується з проведеним позивачем розрахунком, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 137,73 грн. підлягають задоволенню.

Прокурор просить суд стягнути з відповідача 688,60 грн. пені.

Згідно пункту 4.2.1 договору, в разі порушення термінів сплати Сторона - 2 сплачує Стороні - 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу УкраїниВиконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 688,60 грн. підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті за спожиту воду за договором № 91 від 29.03.2012 «Про відшкодування вартості води та водовідведення, спожитої в процесі надання послуг з харчування», не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір пені до 100,00 грн.

Згідно пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2012 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Частиною 5 пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України може бути покладений на відповідача.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 26.07.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження по справі в частині стягнення з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54056, ідентифікаційний код 08029523) суми основного боргу в розмірі 15086,08 грн. припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 30741489) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, (пр-т Миру, 62-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54056, ідентифікаційний код 08029523) суму основного боргу в розмірі 7519,17 грн., суму 3 % річних в розмірі 137,73 грн., суму пені в розмірі 100,00 грн.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (вул. Павленко, 2А, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, ідентифікаційний код 30741489) в дохід Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 1720,50 грн. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя (підпис) І.А. Іщенко