Постанова № 32631743, 13.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. справа № 2а-3649/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року у справі №2а-3649/09/0870 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, за участю прокурора Запорізької області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» (далі - ТОВ «Полонія») 18 червня 2009 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя в якому просить визнати нечинним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000972310/0 від 10.06.2009 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 6 828 796 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6 513 686,10 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №62/23-5/22143875 від 28 травня 2009 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 червня 2009 року № 0000972310/0.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, щодо:

- неправомірності віднесення позивачем понесених витрат у зв'язку з придбанням у АТ «Укртатнафта» нафтопродуктів до складу валових витрат, оскільки фактично до перевірки товариством було лише частково надані накладні на суму 1697501,13 грн., а решту витрат підприємство відносило на підставі рахунків-фактур на суму 24371605,49 грн.;

- безпідставного завищення позивачем валових витрат на суму 110805,87 грн. по операціям з придбання товару у ТОВ «Оріон-офіс»;

- безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинам з тими ж контрагентами, але за ціною вищою ніж реалізовані.

Позивач заперечень на апеляційну скаргу суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Полонія» (код ЄДРПОУ 22143875) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №62/23-5/22143875 від 28.05.2009 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6828796 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2008 року в сумі 715087 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 755007 грн., за 2007 рік в сумі 2471805 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 461360 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 2257520 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 3259095 грн., за 2008 рік в сумі 4356991 грн. (т.1 а.с.14-28).

Податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене відповідачем у зв'язку із тим, що за перевіряємий період ТОВ «Полонія» придбало у АТ «Уктатнафта» нафтопродуктів на загальну суму 31282927,94 грн. (в т.ч. ПДВ 5213821,32 грн.) Перевезення нафтопродуктів здійснювалось автотранспортом та залізницею.

Між тим до перевірки були надані частково накладні (на суму 1697501,13 грн.) на суму витрат, а частину витрат підприємство відносило до рядку 04.1 лише на підставі рахунків-фактур (на суму 24371605,49 грн.).

Тобто операції з придбання нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» та послуги з перевезення та відвантаження продукція ТОВ «Полонія» відносило до складу валових витрат лише на підставі рахунків-фактур без видаткових, товарно-транспортних, залізничних накладних, актів приймання нафтопродуктів, актів надання послуг.

Крім того в акті перевірки зазначено, що «…перевіркою встановлено що згідно даних журналу-ордеру № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на ТОВ «Полонія» обліковується кредитове сальдо по підприємству «Оріон-офіс» у сумі 132967,04 грн. Дана заборгованість виникла у листопаді 2004 року за отримані нафтопродукти, що підтверджується актом попередньої планової перевірки (№ 66/08-06/22143875 від 15.08.2007 року). У 4 кварталі 2007 року ТОВ «Полонія» на підставі п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Оріон-офіс», яка залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності».

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Полонія» безпідставно віднесено до складу валових витрат різницю, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури в тих же періодах по взаємовідносинам з контрагентами, але за ціною вищою ніж реалізовані, що для цілей оподаткування, відповідно до вказаного Закону, не може бути визнано як господарська діяльність. В результаті здійснення зазначених операцій, які носять постійний характер, ТОВ «Полонія» у період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року завищено валові витрати всього у сумі 2832771 грн., у тому числі: за І півріччя 2007 року в сумі 162580 грн., за 3 квартали 2007 року в сумі 322258 грн., за 2007 рік в сумі 806753 грн., за І квартал 2008 року в сумі 387968 грн., за І півріччя 2008 року в сумі 675832 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 1470238 грн., за 2008 рік в сумі 2026018 грн.

В ході перевірки встановлено, що у періоді з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року ТОВ «Полонія» мало взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користуються одним попитом та мають єдиний ринок збуту, а саме: ТОВ «Фукра-Прим», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000972301/0 від 10.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 6828796 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 6513686,10 грн., всього на загальну суму 13342482,10 грн., (а.с. 14).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується частково з наступних підстав.

1. В силу пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 334/94-ВР) зі змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених (нарахованих) сум до складу валових витрат, а також необхідність підтвердження витрат відповідними документами.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку."

При цьому статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку) затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ...

Відповідно до п. 2.7 цього Положення, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно з частиною 2 статті 909 Цивільного Кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 3 вказаної статті укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначається для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пункту 11.1 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила № 644)). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил № 644).

Згідно з правилами «Інкотермс», «Покупець зобов'язаний прийняти транспортний документ від продавця, що є доказом поставки».

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Між тим акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ у позивача відсутні, оскільки до перевірки не надавались.

Придбання нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» та послуги з перевезення та відвантаження продукції ТОВ «Полонія» відносило до складу валових витрат лише на підставі рахунків-фактур без видаткових, товарно-транспортних, залізничних накладних, актів приймання нафтопродуктів, актів наданих послуг.

Отже, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує факт перевезення вантажів автомобільним та залізничним транспортом, та актів приймання продукції, платник податків не має підстав до віднесення таких витрат до складу валових витрат.

В матеріалах справи відсутні докази що свідчать про наявність перешкод в наданні позивачем вищезазначених документів податковому органу під час перевірки.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі відносно того, що прийняття судом першої інстанції у якості основного та беззаперечного доказу у справі висновку судово-економічної експертизи №2591/2592-09 від 30.07.2010 року, без надання всебічної оцінки іншим доказам і розгляду даних доказів у сукупності, є необґрунтованим.

2. У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Тобто, в самій податковій нормі, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування свого рішення, чітко визначено, що до складу валових витрат підлягають включенню витрати сплачені або нараховані протягом відповідного звітного періоду, що узгоджується із правилами податкового обліку визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, в пункті 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлені правила ведення податкового обліку. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата фактичного отримання платником податку товару результатів робіт (послуг).

Позивачем згідно з договором було отримано товар в межах своєї господарської діяльності, тому на підставі пункту 11.2 статті 11 та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР його вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша з подій (отримання товару), що відповідає вимогам податкового закону.

Вартість товару, що залишилася не сплаченою по закінченню строку позовної давності, як це було встановлено під час податкової перевірки, згідно вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено позивачем до складу валового доходу у звітному періоді, у якому закінчився строк позовної давності, що підтверджується актом перевірки.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає лише визначення "валових витрат" та їх складу. Як вище було зазначено на дату встановлену пунктом 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нараховані підприємством витрати повністю відповідали визначенню «валових витрат».

Згідно із підпунктом 1.22.1. пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно пункту 1.25. статті 1 Закону № 334/94-ВР заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності, відноситься до безнадійної заборгованості.

Однак Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положень, які б зобов'язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) (попередньо) віднесених ним до валових витрат за першою з подій (в даному випадку придбання товару), у разі подальшої несплати вартості товару у межах строку позовної давності. Факт не оплати не може впливати на правову оцінку даної господарської операції для цілей оподаткування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивач правомірно відобразив суму 110805,87 грн. по операції з придбання товару у ТОВ «Оріон-офіс» у декларації з податку на прибуток підприємства в 4 кварталі 2007 року та у нього відсутній обов'язок щодо корегування валових витрат при списанні простроченої кредиторської заборгованості строк позовної давності якої закінчився.

3. Щодо порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат у сумі 2832771 грн., в наслідок безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури по взаємовідносинам з ТОВ «Фукра-Прим», ТОВ «ВК 06», ТОВ «ТБ Будмонтаж Запоріжжя», ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія» у періоді з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року.

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному: висновок акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат на суму 2832771 грн. у зв'язку із віднесенням до їх складу сум різниці, що виникла в результаті придбання нафтопродуктів в обмін на нафтопродукти тієї ж номенклатури у вказаних вище контрагентів у періоді з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність господарської діяльності, оскільки не несе для позивача економічної вигоди, якою характеризується господарська діяльність, не ґрунтуються на законі тому, що положення Закону №334/94 в редакції, на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Крім того норма пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР не визначає період, протягом якого придбаний товар (послуга) повинні бути використані у подальшому, не визначає обсягу використання товару (послуги), а встановлює мету придбання товару (послуги).

При цьому згідно договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, наявних в матеріалах справи, метою придбання товару є його використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин, перевіривши данні розрахунку здійсненого відповідачем за результатами перевірки позивача донарахувань податкових зобов'язань, та застосованих штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково.

Постанову суду першої інстанції у справі № 2а-3649/10/0870 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10 червня 2009 року № 0000972310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток на суму 735894 (сімсот тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 682353 (шістсот вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят три тисячі) грн. 74 коп.. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року у справі №2а-3649/09/0870 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10 червня 2009 року № 0000972310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток на суму 735894 (сімсот тридцять п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 682353 (шістсот вісімдесят дві тисячі триста п'ятдесят три тисячі) грн. 74 коп..

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко