Постанова № 32627576, 17.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа№ 910/2695/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 17.07.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року

у справі № 910/2695/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Криворізького прокурора з нагляду за додержанням законів у

воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в

особі Міністерства інфраструктури України та 1936 окремого

загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної

служби транспорту (військова частина Т0400)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні

технології»

про стягнення 78 759,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року по справі № 910/2695/13 позовні вимоги Криворізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400) до товариства з обмеженою відповідальністю «Високі Аграрні Технології» про стягнення 60 188,70 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Високі Аграрні Технології» на користь 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту 58 060,00 грн. основного боргу, 1 182,61, грн. пені, 946,09 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 18.03.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року по справі № 910/2695/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також, в апеляційній скарзі ТОВ «Високі Аграрні Технології» просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 18.03.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року повернуто скаржнику на підставі п.2 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, усунувши обставини, зазначені в ухвалі від 15.04.2013 року ТОВ «Високі аграрні технології» звернулось до суду апеляційної інстанції з вказаною вище апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ТОВ «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі № 910/2695/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Криворізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України вважає подану апеляційну скаргу ТОВ «Високі аграрні технології» безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні 17.07.2013 року та представник Міністерства інфраструктури України у судових засіданнях 03.07.2013 року та 17.07.2013 року надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники ТОВ «Високі аграрні технології» та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400) у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду даної справи позивач-2 та відповідач були повідомлені належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Високі аграрні технології» та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400) про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників скаржника та відповідача-2, що не з'явились, у судовому засіданні 17.07.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника Міністерства інфраструктури України, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

24.07.2012 року між 1936 окремим загоном механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту та товариством з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» укладено договір № 24/07 про надання послуг особовим складом, відповідно до якого (п. 1.1 договору) виконавець (позивач) зобов'язується виконати роботи особовим складом, вартість 1 людино-години складає 17 грн. з ПДВ.

Згідно п. 1.2 договору обсяг, характер та вартість робіт, передбачених в п. 1.1 дійсного договору є підставою для проведення взаємних розрахунків. Договірна ціна складає: 112 200 грн. в т. ч. ПДВ 18700 грн. (п. 3.1 договору). Вартість робіт може бути змінена сторонами при зміні об'ємів та складі робіт (п. 3.2 договору).

На виконання умов вищенаведеного договору 1936 окремий загін механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту надавав ТОВ «Високі аграрні технології» послуги на суму в розмірі 105060 грн., що підтверджується актами прийому-передачі робіт (наданих послуг): № 1 від 08.08.2012 року та № 2 від 20.08.2012 року. Акти здачі-прийняття робіт підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 3.3 договору оплата замовником вартості робіт проводиться на підставі рахунків-фактур, що виставлені виконавцем за фактично виконані роботи за звітний період, підтверджені актами в двосторонньому порядку. Згідно з п. 3.4 договору, змовник за надані послуги, перераховує на реєстраційний рахунок виконавця кошти, протягом 10 (десяти) банківських днів, після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за надані послуги в розмірі 47000 грн., що підтверджується виписками з особистого рахунку: за 26.09.2012 року, за 27.09.2012 року, за 11.10.2012 року, за 17.10.2012 року. Несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 58060 грн.

Так, у лютому 2013 року Криворізький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернулося до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400) з позовом про стягнення з ТОВ «Високі аграрні технології» заборгованості за договором № 24/07 від 24.07.2012 року про надання послуг особовим складом в розмірі 78759,57 грн., та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог прокурор просив стягнути з відповідача 60 188,70 грн., в тому числі 58060,00 грн. основного боргу, 1182,61 грн. пені та 946,09 грн. 3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року по справі № 910/2695/13 позовні вимоги Криворізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0400) до ТОВ «Високі аграрні технології» про стягнення 60 188,70 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Високі аграрні технології» на користь 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту 58 060,00 грн. основного боргу, 1 182,61, грн. пені, 946,09 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином. Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно вказав суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у відповідності до п. 3.4 договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг.

Проте, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач у передбачені договором строк доказів належного виконання зобов'язання суду не надав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до відповідача з претензіями № 1 від 23.08.2012 року, № 2 від 31.08.2012 року, № 3 від 12.09.2012 року про сплату заборгованості. Зазначене підтверджується копіями фіскальних чеків поштового відділення. Однак, відповідач, відповіді на претензії не надав, суму заборгованості в повному обсязі не оплатив.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає доведеним факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по договору в сумі 58060 грн. А отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в цій частині.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1182,61 грн. нараховану у період з 23.08.2012 року по 26.09.2012 року та 3% річних у розмірі 946,09 грн. нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 24/07 від 24.07.2012 року.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.3 договору плата за виконану роботу перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5 відсотку облікової ставки НБУ, діючої на період коли сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, судова колегія апеляційного господарського суду, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені встановила, що за період з 23.08.2012 року по 26.09.2012 року пеня становить 1182,61 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 946,09 грн. розрахунок 3% є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 946,09 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив норми процесуального права при розгляді даної справи та розглянув справу за відсутності представника відповідача судова колегія апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 12.02.2013 року місцевий господарський суд порушив провадження у даній справі та призначив її до розгляду на 18.03.2013 року. Вказана ухвала суду була направлена всім учасникам процесу 15.02.2013 року тобто у передбачений законодавством строк та отримана скаржником 18.02.2013 року за місяць до розгляду справи на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.2). Будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на іншу дату від відповідача не надходило. Тобто, відповідач не скористався наданими йому статтею 22 ГПК України процесуальними правами. Біль того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що місцевий господарський суд в ухвалі від 12.02.2013 року попередив сторони про можливість розгляду справи відповідно до положень статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними у ній матеріалами справи з правильним застосуванням норм процесуального права та прийняв вірне рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції товариством з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Високі аграрні технології» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі № 910/2695/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі № 910/2695/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2695/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 22.07.2013 року