Рішення № 32627493, 26.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон 67-28-47

проспект Миру,20 Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

26.07.13. Справа № 927/721/13.

Позивач: Державне підприємство «Адміністрація річкових портів», 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Чернігівський річковий порт», 14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23.

Предмет спору: про стягнення 742 217,40 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача: Сербулов О.В., дов. від 10.09.12.

Від відповідача: Мошкіна Н.Л., дов. від 20.12.12.

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст..77 ГПК України.

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 742 217,40 грн. на підставі ст..16, 526 Цивільного кодексу України, ст.. 20, 22, 147, 224, 225 Господарського кодексу України.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву від 10.07.13 про зміну підстав позову у якій він просить стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 742 217,40 грн. на підставі ст.16, 1166 Цивільного кодексу України, ст..20, 147 Господарського кодексу України.

За судовою практикою не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права (п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За таких обставин заява позивача від 10.07.13 не є заявою про зміну підстав позову, її подано відповідно до ст..22 ГПК України і вона прийнята судом до розгляду. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

Відповідач позов не визнав посилаючись на відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання щодо нотаріального посвідчення договору, укладенням з позивачем інших договорів на використання майна, що було предметом нікчемного договору, відсутність у позивача обґрунтованого розрахунку упущеної вигоди, хибні посилання на норми матеріального права (відзив на позовну заяву від 20.06.13).

У доповненні до відзиву від 18.07.13 відповідач зазначає, що відсутні підстави для прийняття заяви про зміну підстав позову, наданий позивачем розрахунок збитків не зазначає методики розрахунку, необґрунтовано застосовано індекс інфляції, використання майна відповідачем кожного місяця є припущенням позивача, та вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимог про стягнення збитків за весь період їх нарахування, що є підставою для відмови у позові.

25.07.13 відповідачем подано письмове доповнення до відзиву у якому додатково обґрунтовано підстави невизнання позову.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

01.05.07 між Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (Установник управління) та ВАТ «Чернігівський річковий порт» (Управитель) підписано договір управління майном №70/01-05 за умовами якого Установник управління передає Управителеві на певний строк державне майно в управління, а Управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.

Предметом договору є майно: 1. Гідротехнічна споруда 431 (набережна пасажирського причалу у затоні №1) залишковою вартістю 698 860,40 грн., гідротехнічна споруда 429 (набережна причалу генеральних вантажів у затоні №1) залишковою вартістю 218 113,08 грн., гідротехнічна споруда 430 ( набережна вантажного причалу у затоні Західний) залишковою вартістю 825 376,56 грн.

Базовий розмір винагороди від передачі майна в управління встановлюється у розмірі 10% від ринкової вартості майна, встановленої у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і визначений у звіті про оцінку майна: гідротехнічних споруд, що знаходяться на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» і є державною власністю станом на 26.10.06 та становить 175 822,30 грн. в рік без ПДВ, ПДВ - 35 164,46 грн.

Щомісячний розмір винагороди складає 14 651,86 грн. без ПДВ, ПДВ - 2 930,37, та перераховується Управителем до 20 числа місяця, наступного за звітним Установнику управління на його банківський рахунок.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили строк його дії - 1 рік з дня його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Згідно з рішенням Господарського суду м. Києва №6/10 від 01.04.10 ВАТ «Чернігівський річковий порт» зверталося з позовом до відповідача - Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», про визнання дійсним договору управління майном №70/01-05 від 01.05.07; визнання дійсним правочину у вигляді додаткової угоди від 01.05.08 до договору; внесення змін до договору управління майном,; визнання дійсним правочину у вигляді додаткової угоди від 28.09.09 про внесення змін до договору управління майном. Вказаним рішенням у позові було відмовлено повністю, оскільки договір є нікчемним і не створює жодних юридичних наслідків.

Мотивувальною частиною вказаного рішення, зокрема, встановлено, що позивачем не доведено належними доказами ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору та додаткової угоди до договору. В суду відсутні підстави вважати, що позивач намагався здійснити нотаріальне посвідчення договору (доказів звернення позивача до нотаріуса в матеріали справи не надано).

Вказане рішення набрало законної сили 15.09.10 у відповідності до постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішення господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт нікчемності договору управління майном від 01.05.07 встановлений судовим рішенням і не повинен доводитись знову при вирішенні спору про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи договір управління майном сторонами виконувався.

Так, 01.05.07 представниками сторін було підписано акт приймання передачі державного майна в управління за яким Установник управління передав а Управитель прийняв в управління державне майно, що було предметом договору.

Довідкою позивача від 04.06.13 підтверджено, що за період з 01.05.07 по 31.05.11 позивачем по договору управління майном було виставлено рахунків на загальну суму 1 516 166,33 грн. Відповідачем були оплачені рахунки за період з травня 2007 р. по вересень 2009 року (частково) на суму 773 949,13 грн. Останній платіж було здійснено 01.11.10 (частково за серпень-вересень 2009 року). Станом на 31.05.13 за відповідачем рахується заборгованість по договору в сумі 742 217,40 грн.

Представниками сторін підписані без зауважень акти здачі приймання робіт (надання послуг) за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року включно.

Збитки (упущену вигоду) позивач стягує за період з вересня 2009 р. по травень 2011 року у сумі 742 217,40 грн. (т.2 а.с.16).

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається..

Відповідно до ч.2 ст.1031 Цивільного кодексу України договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації (в редакції що діяла на момент укладення договору управління).

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України установлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недотримання сторонами передбаченої законом нотаріальної форми договору призводить до його нікчемності. Однак законодавець не передбачає у таких випадках спеціальних майнових наслідків недійсності договору. Тому вони в частині відшкодування збитків можуть визначатися за статтею 22 Цивільного кодексу України та правилами, встановленими для зобов'язань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто за правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частинами 1-3 ст.13 Цивільного кодексу України установлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в іншій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач отримав в управління майно за нікчемним договором за актом приймання-передачі.

Відповідач звертався із позовом про визнання дійсним договору управління майном і рішенням суду у позові було відмовлено та встановлено, що договір є нікчемним.

Зважаючи на межі здійснення цивільних прав, які визначені статтею 13 Цивільного кодексу України, відповідач мав би повернути вказане майно позивачу після набрання рішенням законної сили з метою утриматися від дій, які б порушили права позивача та могли б завдати збитків останньому.

Але майно позивачу повернуто не було. Факт незаконного використання відповідачем майна, яке було предметом нікчемного договору, підтверджується листами позивача на адресу відповідача 01/05-1286 від 07.09.11, 01/05-1228 від 16.08.11, та листом позивача у Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавства №01/05-1287 від 07.09.11.

Відповідач листом №851 від 21.09.11 було надано відповідь про те, що ним здійснюються усі заходи, направлені на забезпечення використання державного майна виключно на підставі вимог чинного законодавства. Запропоновано укласти договори про надання послуг.

Такі договори були укладені сторонами і ними виконуються. Зокрема, договір №01/09 -230 про надання послуг від 28.08.12 предметом якого є гідротехнічна споруда 431 (набережна пасажирського причалу у затоні №1); договір №01/10-233 від 17.10.12 предметом якого є гідротехнічна споруда - набережна вантажного причалу №430; договір №01/05-269 про надання послуг від 01.05.13 предметом якого є гідротехнічна споруда 431 (набережна пасажирського причалу у затоні №1)

Відповідно до п.2 ч.2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1166 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Розрахунок збитків (упущеної вигоди) позивачем зроблено виходячи з оціночної вартості майна, розміру вигоди від використання державного майна аналогічно договорам з ДП «Запорізький річковий порт» та «Херсонський річковий порт» та коефіцієнту збільшення розміру винагороди по індексу інфляції.

Підставність такого розрахунку підтверджується наданою копією договору управління майном від 31.10.06 з додатковими угодами до нього, укладеного між позивачем (Установник управління) та Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (Управитель). Розмір отриманої вигоди не залежить від часу використання майна, а тому відповідні заперечення позову судом до уваги не приймаються.

Розмір збитків (упущеної вигоди) розраховано за період з вересня 2009 р. по травень 2011 р. на суму 742 217,40 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується неправомірність поведінки відповідача яким не було повернуто майно позивачу після набрання рішенням суду про відмову у задоволенні позову про визнання договору дійсним, наявні збитки у вигляді доходів, які б міг отримати позивач якби його право не було порушено (упущена вигода), між поведінкою відповідача та завданими збитками наявний причинний зв'язок, відповідачем не доведено відсутність вини, позовні вимоги в частині стягнення збитків за період з 15.09.10 по 31.05.11 у сумі є обґрунтованими, підтвердженими доказами, та підлягають задоволенню у сумі 329 060 грн.

Відповідно до ст..256, 257, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування судом наслідків спливу позовної давності.

Сторонами були підписані акти приймання здачі робіт за нікчемним договором за період з вересня 2009 р. по травень 2010 р. Останній акт підписано 31.05.10. Про порушення свого права позивач дізнався на наступний день після підписання цих актів. З позовною заявою до суду позивач звернувся 04.06.13 пропустивши строк позовної давності по вимогам з вересня 2009 р. по травень 2010 р.

Відтак вимоги про стягнення збитків за період з вересня 2009 р. по травень 2010 р. у сумі 285 893,32 задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

05.03.10 сторонами було підписано додаткову угоду про внесення змін до договору управління майном якою передбачено, що нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору здійснюється Установником управління (позивач у справі) протягом 5 робочих днів з дати підписання договору.

Вказана угода не була предметом дослідження при розгляді господарським судом м. Києва справи №6/10.

Відповідач звертався до суду з позовом про визнання договору дійсним і рішенням суду у позові було відмовлено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у завданих позивачу збитках (упущеній вигоді) за період з червня 2010 р. по 14.09.10 у сумі 127 264,08 грн., що є підставою для відмови у цій частині позову.

На підставі викладеного позов задовольняється частково з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чернігівський річковий порт», 14000, м. Чернігів, вул. Підвальна, 23, код 03150220, на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів», поштова (фактична) адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Електриків, 14, код 33404067, 329 060 грн. збитків та 6 581,20 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову про стягнення 413 157,40 грн. збитків - відмовити.

Суддя Ю.В. Федоренко