Ухвала суду № 3262709, 10.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-8057/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________________

01029,  м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

10 лютого 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                        Голубєвої Г.К.

                                                                        Карася О.В.

                                                                        Маринчак Н.Є.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДПІ у м. Дружківка на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р.

у справі        №31/317а

за позовом   ЗАТ «Завод «Ремсчотмаш»

до                   ДПІ у м. Дружківка

про                 визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Завод «Ремсчотмаш» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ДПІ у м. Дружківка, про визнання частково недійсним податкового повідомлення - рішення від 18.09.2006р. № 0001012340/0 на суму 1041,48 грн.

Постановою господарського суду Донецької області від 06.12.2006р. у задоволенні позову відмовлено.

ПостановоюДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р. скасовано постанову  господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2006р., та постановлено нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Дружківкавід 18.09.2006р. № 0001012340/0  в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1041,48 грн.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Завод «Ремсчотмаш» судовий збір у сумі 5 грн. 10 коп.

            Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, та залишити без змін постанову господарського суду Донецької області від 06.12.2006р. у справі № 31/317а. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення невірно застосовані норми матеріального права, а саме п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

            Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

            Як встановлено судами попередніх інстанцій, що за результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень-червень 2006 року, ДПІ у м. Дружківка складений акт перевірки від 30.08.06р. № 165/23/13521769,  в якому було зазначено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, що спричинило завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006р. у сумі 459 грн.,  за травень 2006р. у сумі 726 грн., за червень 2006р. у сумі 856 грн., а всього на суму 2041грн.

            На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначена сума завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2041 грн.

Позивачем в свою чергу оскаржувалось податкове повідомлення – рішення  в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006р. у сумі 422,16 грн. та за червень 2006р. у сумі 619,32грн. всього на суму 1041,48 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено те, що в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення - рішення зазначено, що платником в ході перевірки не надано угоди з покупцями та замовниками та інші документи, а також письмові пояснення, які б підтверджували, що витрати, понесені платником, по яких ПДВ включено до складу податкового кредиту за декларацією за квітень 2006р. в сумі 726грн., за декларацією за травень 2006р. в сумі 856грн. та за декларацією за червень 2006р. в сумі 239грн., пов`язані з господарською діяльністю, направленою на отримання доходу.

З урахуванням зазначеного, податковим органом був зроблений висновок про завищення платником податку податкового кредиту за травень 2006р. на суму 856грн. та червень 2006р. на суму 239грн. в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 в результаті включення до податкового кредиту ПДВ по операціях, що не пов’язані з господарською діяльністю, що зумовило завищення сум ПДВ, які підлягали відшкодуванню з бюджету в деклараціях за травень та червень 2006р.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 зазначеного Закону протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та  послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах  господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач не довів факту ведення ним господарської діяльності, зокрема, пов’язаної із будівництвом літака РСМ – 15 «Robuts». З даним висновком не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94) господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З акту перевірки вбачається, що в деклараціях за травень та червень 2006 року позивачем відображені показники щодо наступних операцій: вартість отриманого газу, послуг з постачання електроенергії, телекомунікаційні послуги, придбання епоксидної смоли, охорона та обслуговування охоронної сигналізації та інше.

А також згідно договору № 1/12 від 22.12.2005р., укладеного з ПП КП фірмою «Діаліт», ЗАТ «Завод «Ремсчотмаш» зобов’язане, поставити літак РСМ – 15 «Robuts», загальна вартість якого складає 150000 грн. Термін дії договору з 23.12.05р. по З1.12.07р. На виконання даного договору, позивачем в тому числі і у період, який перевірявся здійснювалися роботи, пов’язані з будівництвом цього літака, для чого ним була  придбана епоксидна смола та були укладені договори про надання послуг з іншими товариствами, за якими ним були понесені наступні витрати: оплата спожитих газу та електричної енергії, послуги охорони, телекомунікаційні послуги, оренда приміщень та інші.  

 Договір ПП КП фірмою «Діаліт» на постачання літака був укладений позивачем 22.12.2005р., термін дії договору визначений з 23.12.05р. до З1.12.07р., виробництво літака здійснювалось позивачем впродовж всього 2006 року і не завершено на час розгляду справи, так як при проведенні випробувань були знайде деякі недоліки в конструкції, що повинні бути усунені. Таким чином, діяльність позивача по виготовленню зазначеного літака є постійною, регулярною та суттєвою та може, вважатися, господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 Закону № 334/94, а тому вищезазначені витрати позивача понесені ним в межах здійсненої господарської діяльності та пов’язані з його господарською діяльністю.

Посилання суду першої інстанції на ті обставини, що в договорі не обумовлено, що позивач зобов’язався побудувати для фірми «Діаліт» зазначений літак є безпідставними, так як відсутні докази стосовно того, що літак був придбаний ЗАТ «Завод «Ремсчотмаш» в готовому виді, а позивачем доведено, що літак виготовлений саме ним.

Судом апеляційної інстанції при постановленні рішення враховано також податкові накладні на підставі яких позивачем, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 334/94 до складу податкового кредиту травня та червня 2006 року було включено суму ПДВ у розмірі 1041,48грн., що була фактично сплачена позивачем у попередньому податковому періоді відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, якими саме доказами, на його думку, позивач повинен підтвердити ті обставини, що понесені платником витрати, по яких ПДВ включено до складу податкового кредиту за деклараціями за травень та червень 2006р., пов’язані  з господарською діяльністю, направленою на отримання доходу. 

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р.у справі №31/317а є такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Дружківка залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2007р.. у справі№ 31/317а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьН.Є. Маринчак