Ухвала суду № 32625350, 23.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №611/780/12 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В.

Категорія 37 Доповідач Гансецька І. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Гансецької І.А.

суддів: Товянської О.В.,

Микитюк О.Ю.

при секретарі: Дехтієвській Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житло в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року, -

встановила:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6 Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 21.11.2011 року їм було визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого батька. Під час оформлення спадщини дізналися, що згідно заповіту, батько заповів все належне йому майно їхньому брату ОСОБА_5 Спадкове майно складається з будинку АДРЕСА_1. Вказаний будинок був побудований батьком - ОСОБА_6 та матір'ю - ОСОБА_7 під час перебування у шлюбі.

Після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та батька (ІНФОРМАЦІЯ_1) вони фактично прийняли спадщину.

З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог просили визнати майно - житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7, визнати за ними, як спадкоємцями першої черги, право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7 на 1/3 частину вказаного житлового будинку за кожною.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.06.2012 року до участі в справі в якості процесуального правонаступника померлого відповідача ОСОБА_5 притягнуто його сина, ОСОБА_4

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на житло в порядку спадкування. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що його батько ОСОБА_5 після смерті своїх батьків фактично прийняв спадщину, що складається з житлового будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 8/10 частин спірного будинку. Він є єдиним спадкоємцем першої черги, до нотаріальної контори звернувся вчасно, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок. Просив визнати за ним право власності на 8/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, який прийняв спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнано майно-житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/10 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за кожною. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 8/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, який прийняв спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_7,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року. Посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у 1936 році побудували житловий будинок АДРЕСА_1. Згідно погосподарської книги №8 за 1991-1995 роки житловий будинок належав ОСОБА_6 Зазначене підтверджується довідкою Більковецької сільради від 31.03.2011 року.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності.

Отже, при вирішенні питання про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинків, а також положеннями ЦК Української РСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР».

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Виходячи з наведеного, підтвердженням належності жилого будинку (його частини) певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов'язковим. Виникнення права власності на жилі будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.

Згідно ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно, кожен з подружжя ОСОБА_6 набув право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належну їй ? частину будинку. У фактичне управління спадковим майном вступили п'ять спадкоємців першої черги, які проживали разом з нею і згідно даних погосподарської книги були зареєстровані за цією ж адресою. Зокрема, її чоловік ОСОБА_6 та четверо дітей: син ОСОБА_5,1954 р.н., син ОСОБА_8,1949 р.н., дочка ОСОБА_2,1957 р.н. та дочка ОСОБА_3,1952 р.н. Розмір спадкової частки кожного із спадкоємців складав по 1/10 частині.

За життя ОСОБА_6 заповів все належне йому майно сину ОСОБА_5 Після його смерті ОСОБА_5 прийняв спадщину після померлого батька, яка становила 7/10 частин спадкового майна. Таким чином, фактично ОСОБА_5 успадкував після матері ОСОБА_7 та батька ОСОБА_6 8/10 частин спірного будинку (1/10+7/10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер. Спадкоємцем першої черги після померлого є його син ОСОБА_4, який подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого батька.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про визначення часток спадкоємців у спірному домоволодінні.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_4 не опікувався батьком під час його хвороби та не приймав участі у його похованні висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,308,313-315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Судді :