Постанова № 32624695, 17.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. 10 год.42 хв.Справа № 821/1245/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О., за участю представника позивача Авер'янової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "СОЮЗ" ЛТД до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД (далі - позивач, ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД) звернулось до суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками планової перевірки. Під час судового розгляду справи позивач в порядку ст. 137 КАС України уточнив позовні вимоги, остаточно виклав вимоги в клопотанні від 08.07.13 № 80 (т. 3 арк. справи 13-16), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Каховської ОДПІ:

- № 0000151702 від 20.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613 грн. 16 коп. та штрафних санкцій в сумі 5413 грн. 29 коп.,

- № 0000132200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн.,

- № 0000152200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12000 грн. та застосування 6000 грн. штрафних санкцій,

- № 000142200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247341 грн. та застосування штрафу в сумі 123673 грн. в частині збільшення суми зобов'язання на 231149 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 115577 грн.

Позивач вважає прийняті рішення такими, що не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам перевірки, висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах, контролюючим органом при складанні акту перевірки порушені вимоги чинного законодавства та порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, яка є правонаступником Каховської ОДПІ Херсонської області ДПС.

Каховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області заперечує проти позову, мотивуючи тим, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень не було допущено порушень чинного законодавства, порядку проведення перевірки, надала письмові заперечення. Представники відповідача в попередніх судових засіданнях просили відмовити в задоволенні позову. В судове засідання 17.07.13 представник відповідача не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки поважних причин неприбуття представника відповідача в судове засідання немає, та враховуючи заперечення представника позивача проти відкладання розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника ОДПІ.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку Каховської ОДПІ у Херсонській області. Фахівцями Каховської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11 по 31.12.12, за наслідками якої складений акт від 11.03.13 № 42/22/24108334. При перевірці встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток на 70596 грн. та податку на додану вартість на суму 259341 грн. внаслідок вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, також заниження податку на додану вартість внаслідок перевищення звичайних цін на суму 12000 грн., заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 19613 грн. 16 коп., несвоєчасне повернення валютної виручки в сумі 4750 грн.

За висновками перевірки Каховською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000151702 від 20.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613 грн. 16 коп. та штрафних санкцій в сумі 5413 грн. 29 коп.,

№ 0000132200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн.,

№ 0000152200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12000 грн. та застосування 6000 грн. штрафних санкцій,

№ 000142200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 247341 грн. та застосування штрафу в сумі 123673 грн., які є предметом даного спору.

Прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000122200 від 22.03.2013р. про нарахування пені в сумі 1 339,82 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивач не оскаржує.

Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

При перевірці правильності декларування та сплати податку на прибуток фахівцями ОДПІ виявлено, що заниження податку на прибуток в сумі 70596 грн. сталось за результатами діяльності позивача в 2011 році, на заниження об'єкту оподаткування на суму 306938 грн. вплинуло завищення валових витрат. Опис порушень позивача при формуванні валового доходу (т. 1, арк. справи 20-21), виявлених при проведенні перевірки, свідчить про те, що ці порушення не вплинули на загальний розмір заниження податку на прибуток. Так, в акті зазначено, що податківцями виявлено як факти заниження валового доходу в 2011 році на загальну суму 37644 грн. (внаслідок невідображення у складі доходу суми 2911 грн. від продажу комбайну Дон-1500 по ціні нижче балансової вартості, та у зв'язку з невідображенням у складі доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості), так і факти завищення валового доходу на значно більшу суму, а саме - на 146519 грн. Оскільки позивачем не надано достатньо документів в підтвердження своїх доводів щодо продажу комбайну за ціною, вище залишкової вартості, та щодо відсутності сум безнадійної кредиторської заборгованості по контрагенту ТОВ «Альянс Холдинг», а також враховуючи ту обставину, що за наслідками діяльності товариства за 2-4 квартали 2011 року відповідач встановив загальне завищення задекларованих валових доходів, тобто, помилки, які були допущені позивачем при формуванні валового доходу призвели до завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток, тому суд вважає недоцільним розглядати питання правильності формування валового доходу.

ОДПІ зафіксувала в акті перевірки (т. 1, арк. 21-24) факти завищення валових витрат 2011 року на суму 453457 грн., в тому числі за 2-й квартал на 50064 грн., 2-3 кв. - на суму 373787 грн., 2-4 кв. 2011р. - на 453457 грн., з якими платник податків-позивач не погоджується. Так, до валових витрат даного періоду включено витрати в сумі 159980,20грн. по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Южнефть» у червні 2011 року, витрати в сумі 143422 грн. 34 коп. по придбанню палива у ПП «Торговий дім «Інком-Юг» у вересні 2011 року. На думку ОДПІ, правочини із зазначеними постачальниками не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», яким є ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД. При перевірці податковою інспекцією були використані акти перевірок даних постачальників: акт державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області від 03.03.12 № 59/22-6/36838342 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южнефть» щодо дотримання вимог податкового законодавства з ТОВ «Олімп-Пром» за період листопад 2009 року - вересень 2011 року та акт Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області від 15.03.12 № 16/232-00/35673864 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Южнефть» за вересень 2011 року. Дані акти надані суду та досліджені в судовому засіданні. З акту від 03.03.12 № 59/22-6/36838342 вбачається, що ТОВ «Южнефть» на момент перевірки знаходилось в стані припинення, керівник був звільнений, перевірка відбулась тільки за податковою звітністю та актом перевірки контрагента ТОВ «Южнефть» - ТОВ «Олім-Пром», останнє не знайдено за юридичною адресою і не має власних основних засобів. В той же час в акті перевірки ТОВ «Южнефть» зазначено, що даний суб'єкт господарювання задекларував податкові зобов'язання по ПДВ по продажу палива позивачу, мав офісне приміщення за договором оренди, 5 осіб працюючих, основні засоби, податковій інспекції були надані податкові та видаткові накладні, транспортні накладні, товар оплачений позивачем шляхом проведення безготівкових розрахунків.

Позивач надав суду генеральний договір № 042 на поставку нафтопродуктів, укладений 04.05.2011 з ТОВ «Южнефть» (т. 1 арк. справи 166-169), докази фактичного отримання бензину від ТОВ «Южнефть» - видаткові накладні № РН-010516 від 06.06.2011 на придбання 15277 л бензину вартістю 135368,03 грн., в т.ч. ПДВ 22561,33 грн., № РН-010549 від 17.06.2011 на придбання 5940л дизпалива вартістю 56 608,20 грн., в т.ч. ПДВ - 9 434,70 грн., податкові накладні № 14 від 06.06.11, № 46 від 17.06.11, товарно-транспортні накладні із зазначенням перевізника, номера автомобіля, платіжні доручення про оплату ПММ (т. 1 арк. справи 170- 187). Претензій до оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, транспортних документів у відповідача на момент перевірки не було. Представник позивача пояснив, що придбані нафтопродукти реалізуються ним через орендовану автозаправочну станцію, де ведеться облік за допомогою реєстраторів розрахункових операцій. На дату поставки постачальник був зареєстрований в ЄДР, був платником податку на додану вартість і як свідчить витяг з ЄДР станом на 28.03.13 по ТОВ «Южнефть» тільки 05.03.2013 прийнято судове рішення про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (т. 1 арк. справи 188-189). А згідно витягу з ЄДР про реєстрацію в держреєстрі ТОВ «Олімп-Пром» (т. 1, арк. справи 191-193) станом на 28.03.2013 відсутні будь-які застереження щодо перебування юридичної особи ТОВ «Олімп-Пром» в процесі припинення підприємницької діяльності.

По господарським взаємовідносинам позивача з ПП «Торговий дім «Інком-Юг» Каховська ОДПІ вказує на відсутність даного підприємства за юридичною адресою, постачальником палива у вересні 2011 року було ТОВ «Южнефть», відсутні товарно-транспортні документи на момент перевірки. Разом з тим, відповідач не заперечує наявності у позивача первинних документів, які свідчать про поставку продукції, оприбуткування та її оплату. Даний постачальник поставив ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД 21.09.11 паливно-мастильні матеріали в кількості 19 700 л. вартістю 172106,80 грн., в т.ч. ПДВ - 28 684,46 грн. Поставка підтверджується генеральним договором від 26.08.11, видатковою накладною № РН-092101 від 21.09.11, товарно-транспортною накладною, де перевізником зазначено приватного підприємця ОСОБА_2, вказано реквізити автомобіля, який здійснював перевезення, оприбуткуванням продукції та оплатою в безготівковій формі (т. 1 арк. справи 197-204). Відповідно до наданому позивачем витягу з ЄДР (т. 1 арк. справи 194-196) станом на 28.03.13 ПП «ТД «Інком-Юг» зареєстрований в ЄДР і щодо нього відсутні будь-які застереження стосовно перебування юридичної особи в процесі припинення підприємницької діяльності. В акті Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області від 15.03.12 № 16/232-00/35673864 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торговий Дім «Інком-Юг» з питань взаємовідносин з ТОВ «Южнефть» за вересень 2011 року вказано про неможливість проведення звірки у зв'язку з відсутністю за юридичною адресою, що було встановлено при виході за юридичною адресою та опитуванням сусідів, разом з тим з акту вбачається, що запитів щодо надання документів для проведення звірки даному суб'єкту господарювання не надсилалось, що ставить під сумнів правомірність проведення звірки.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «ТД «Інком-Юг», ТОВ «Южнефть», суд вважає передчасним та таким, що не підтверджено при розгляді справи належними доказами. При розгляді обставин даного порушення, суд виходить з того, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсними. Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору основних фондів, приміщень, чисельності персоналу, знаходження у стані припинення, чи відсутності за юридичною адресою. Тому правочини між позивачем та ПП «ТД «Інком-Юг», ТОВ «Южнефть», є оспорюваними, тобто, є правомірними, поки їх недійсність не буде встановлена судом.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами, даними бухгалтерського обліку і відповідати податковому обліку. Отже, за відсутності відповідних первинних документів або їх неналежного оформлення підприємство не може включити до валових витрат понесені при виконанні угод витрати. З точки зору податкового законодавства України на час вчинення правочинів головними умовами для віднесення вартості товару до складу валових витрат є використання придбаних товарів у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування цих правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судом повністю досліджено всі обставини справи щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ТД «Інком-Юг», ТОВ «Южнефть». Суд погоджується з доводами позивача, що вони носять реальний характер та не мають жодних ознак фіктивності. Відповідно до акту перевірки, ОДПІ не заперечує наявність у позивача правильно оформлених первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, відображення в податковій звітності здійснених операцій придбання товарно-матеріальних цінностей. Контролюючим органом не надано до суду належних доказів, що інформація, яку містять первинні бухгалтерські та податкові документи, не відповідає дійсності, а також, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства. Не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не може бути одержана. Порушення податкового законодавства контрагентом позивача в другому та третьому ланцюгах постачання або неможливість проведення їх перевірки податковим органом не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Порушення законодавства керівниками та іншими посадовими особами ПП «ТД «Інком-Юг», ТОВ «Южнефть» є підставою для притягнення цих осіб до відповідальності, донарахування податкових зобов'язань та вжиття відповідних заходів щодо винних осіб. Позивач не може впливати на іншого платника податків та змушувати останнього до виконання передбачених законом обов'язків платників податків.

За таких обставин наведені в акті перевірки обставини діяльності постачальників позивача не можуть бути причинами для відмови у включенні витрат на придбання палива до складу валових витрат. З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. Враховуючи викладене, суд вважає, що висновок відповідача про відсутність реальності придбання палива є тільки припущенням.

Позивач оскаржує правомірність висновку податкової інспекції про завищення загальновиробничих витрат в 2011 році на суму 150054 грн. (в т.ч. за 2-й квартал 2011 року у сумі 4376 грн., 2-3 квартали - у сумі 70384 грн., 2-4 квартали 2011 року в сумі 150054 грн.) у зв'язку включенням до рядку 06.1 декларацій "загальновиробничі витрати" зайвих витрат по амортизації в сумі 7247 грн. та витрат на вирощування сільськогосподарської продукції в сумі 142807 грн.

В акті (т. 1 арк. справи 23) зазначено про порушення п. 144.3 ст. 144 ПКУ, згідно якого «не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування : … витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності".

Загальна сума завищення витрат склала 7247 грн., у тому числі за II квартал 2011року в сумі 4376 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 7247 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 7247грн. Позивач здійснював нарахування амортизації на основні засоби групи 4, які на думку відповідача, не використовуються у господарській діяльності та є невиробничими основними засобами платника податку, а саме: дощувальні машини «Фрегат» (6 шт.) та зрошувальна установка «Бауер Е-41». Позивач суму амортизації по вищезазначеним невиробничим основним засобам, нараховану в квітні, травні, жовтні 2011 року, відніс до складу валових витрат звітних періодів. Податкова інспекція встановила, що суб'єкт господарювання орендував земельні ділянки сільгосппризначення, які відносяться до земель Любимівської сільради Каховського району Херсонської області (у 2011 році - 173,82 га, у 2012 р. - 39,26 га), які є неполивними, розташування на них зрошувальних систем відсутнє. За даними бухгалтерського обліку на земельних ділянках підприємство здійснювало вирощування соняшнику та ячменю, які зростають без зрошення. Каховським міжрайонним управлінням водного господарства не подавались відомості до Каховської ОДПІ щодо постачання води для поливу ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД у 2011-2012 роках, про це також свідчать дані податкових декларацій збору за спеціальне використання води, подані платником до Каховської ОДПІ. Отже, відповідач вважає, що ДМ фрегати та зрошувальна установка є невиробничими основними засобами, які не використовуються в господарській діяльності платника податку в 2011-2012 рр., в зв'язку з чим витрати на них проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування, а амортизація не нараховується.

Матеріали справи свідчать, що висновки про те, що ДМ фрегати і зрошувальна установка не використовуються в господарській діяльності позивача, є необґрунтованими та спростовуються позивачем фактом здавання даного обладнання в оренду ТОВ «Терра Юкрейн» за договорами оренди від 01.01.11, актами прийому - передачі (т. 1 арк. справи 223), здійсненими розрахунками за послуги оренди (т. 2 арк. справи 144, 145), про що відповідачу було повідомлено при проведенні перевірки та складанні заперечень до акту перевірки, але дані факти були залишені поза увагою і додатково не перевірені. Передача в оренду основних засобів не заборонена чинним законодавством України і являється одним із видів господарської діяльності.

Доводи податківців про невикористання обладнання в господарській діяльності, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони ґрунтуються на власних припущеннях перевіряючих, а не на достовірно встановлених обставинах. ДПА України наказом від 22.12.2010 № 984 затвердила Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання. Суд вважає, що факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Податкова інспекція повинна зазначити в акті перевірки докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; додати до акту перевірки письмові пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим такі письмові пояснення, факти відмови відобразити в акті. ОДПІ порушені правила проведення перевірки та вимоги до викладення в акті перевірки встановлених порушень. ОДПІ в акті не надано оцінку договорам оренди обладнання, ОДПІ не здійснила зустрічну перевірку або звірку з орендарем, не надсилала останньому запитів щодо господарських операцій з позивачем, тому теза про невикористання обладнання в господарській діяльності, є передчасною. Враховуючи викладене, висновок про завищення задекларованих позивачем валових витрат на 7247 грн. не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.

Аналогічна ситуація склалась при розгляді правомірності або необґрунтованості включення до собівартості вирощеної в 2011 році сільгосппродукції, але не реалізованої, загальновиробничих витрат в сумі 142807 грн. З посиланням на п. 138.4 ст. 138 ПКУ, який встановлює, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, податкова інспекція зазначає, що ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД у 2011 р. здійснено вирощування сільськогосподарської продукції (ячмінь, соняшник), до собівартості якої згідно даним бухгалтерського обліку підприємства, частково увійшли витрати рах. 91 «Загальновиробничі витрати» (т. 1 арк. справи 23, т. 3 арк. справи 18), складу витрат не зазначено. Позивач заперечує ту обставину, що відніс на загальновиробничі витрати на вирощування ячменю і соняшнику суму 142 807 грн.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПКУ до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інші витрати, визначені згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають до себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивач з посиланням на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Мінфіном України 31.12.99р №318, зазначає, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з: виробничій собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої впродовж звітного періоду; нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; наднормативних виробничих витрат. Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг), у свою чергу, складається з: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; інших прямих витрат; змінних загальновиробничих і постійних розподілених загальновиробничих витрат. Це витрати, прямо пов'язані з виробництвом і/або придбанням реалізованих впродовж звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначувані відповідно до положень (стандартами) бухгалтерського обліку, які застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього розділу.

В поясненні позивач зазначає, що до прямих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які не змінюються (або майже не змінюються) при зміні обсягу виробництва. Прямі загальновиробничі витрати спрямовуються на кожний об'єкт витрат (види продукції) за допомогою бази розподілу. Існує два види таких витрат: розподілені (Дт 23 - Кт 91, Дт 26 - Кт 23) та нерозподілені, які входять до складу собівартості реалізованої продукції у періоді їх виникнення (Дт 90 - Кт 91). Таким чином, частина загальновиробничих витрат (змінні та прямі розподілені) включаються до виробничої собівартості готової продукції і підлягає списанню на витрати реалізації тільки при продажу такої продукції. Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» з 22.04.2011 підприємства можуть визначати собівартість продукції за прямими витратами, пов'язаними з її виробництвом. При застосуванні цього підходу витрати включаються до складу собівартості продукції з урахуванням вимог податкового законодавства, тобто і в бухобліку загальногосподарські витрати можна не розділяти так, як показано вище, а суму загально виробничих витрат потрібно відображати окремо. Позивач зазначає, що в 2011р. в податковому обліку загальновиробничі витрати не поділялись на змінні і прямі. Незалежно від дати реалізації продукції і дати списання на витрати в бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати включались до податкових витрат у періоді їх здійснення. Про зазначене свідчать і додатки 3В до рядка 06.1 податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ «ВКФ «СОЮЗ» ЛТД за 11-ІV квартали 2011 року. Відповідно до аналізу рахунку 91 за квітень-грудень 2011р. позивач із суми 142 807,55 грн. враховано 34 284,07 грн. на зарплату, 11 020,93 грн. нарахування на зарплату, 97 502,55 грн. - амортизація основних засобів (т. 3 арк. справи 30).

Доводи позивача відповідачем не спростовані. В акті перевірки не викладено конкретних обставин порушення, немає розшифровки сум і назв витрат, які формують показники, їх склад, та на підставі яких документів були включені позивачем не в належному періоді. Опис порушення має загальний характер. В доповненнях до заперечень ОДПІ також не обґрунтувало факту порушення, тільки посилаючись на відмову керівника підприємства надати документи до перевірки. Наданий суду акт про відмову надати копії документів від 01.03.13, складений тільки двома посадовими особами ОДПІ Бондаренко Д.Л. та Макогонюк О.В., суд оцінює критично, оскільки в акті перевірки нічого не зазначається про складання даного акту, до акту перевірки він не доданий, тому визначити час його складання не можливо. Представник позивача наполягає на наданні всіх первинних бухгалтерських та податкових документів, про що вказано в тексті акту перевірки при опису кожного порушення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем загально виробничих витрат в 11-ІV кварталах 2011р. на суму 142807 грн. безпідставні, побудовані на припущеннях і не підтверджуються документально. Крім того, завищення валових витрат на суму 142807 грн. взагалі не вплинуло на заниження об'єкта оподаткування за 2011 рік, оскільки як вказано вище, валовий дохід був завищений на загальну суму 146519 грн. за наслідками діяльності 2011 року і ця помилка позивача на користь бюджету усуває наслідки висновку ОДПІ про завищення загально виробничих витрат в 11-ІV кварталах 2011р. на суму 142807 грн.

Враховуючи викладене, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Каховської ОДПІ № 0000132200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн.

Податкове повідомлення рішення ОДПІ від 22.03.13 № 000142200 про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 247341 грн. та застосування штрафу в сумі 123673 грн. позивач оскаржує частково, погоджуючись з донарахуванням 16192 грн. основного платежу та 8096 грн. штрафу за завищення податкового кредиту внаслідок подвійного включення податкових накладних (т. 3 арк. справи 14).

Перевіркою повноти нарахування ПДВ було встановлено заниження даного податку на 259341 грн. за вересень, листопад 2011 року, січень, березень, квітень, листопад 2012 року внаслідок заниження податкових зобов'язань на суму 198891 грн. (в тому числі за квітень 2011 року на 57976 грн., на 140915 грн. за квітень 2012 року) та завищення податкового кредиту на 60450 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року на 262 грн., червень 2011 року 31996 грн., листопад 2011 року на 26211 грн., січень 2012 року на 1791 грн., березень 2012 року 141 грн., листопад 2012 року 49 грн.).

Так, позивачем не було включено до податкового зобов'язання квітня 2012 року 8500 грн. податку на додану вартість по отриманій передплаті від ТОВ «Терра Юкрейн», що є порушенням п. 187.1 ст. 187 ПКУ, який встановлює, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Це порушення позивач не заперечує.

Також в квітні 2011 року позивачем допущено порушення п. 189.1 ст. 189 ПКУ, який встановлює, що у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання (т. 1 арк. справи 28-29). ДПІ вважає, що позивач повинен був включити в базу оподаткування ПДВ невиробничі основні засоби (6 шт. дощувальних машин Фрегат та зрошувальну установку), які не використовуються в господарській діяльності, балансова вартість яких станом на 01.04.11 становила 289880 грн. 58 коп. Мотиви, з яких суд не погодився з висновками ОДПІ щодо віднесення вказаного обладнання до невиробничих основних засобів, викладено при дослідженні правильності формування валових витрат, тому податок на додану вартість, нарахований в даному випадку також неправомірно.

В акті перевірки (т. 1 арк. справи 29) вказано про заниження податкового зобов'язання квітня 2012 року на 132414 грн. 87 коп. у зв'язку з не включенням суми ПДВ, визначеної з бази оподаткування товарів, що не використані в господарській діяльності. Відповідач встановив зберігання позивачем цибулі 2010 року врожаю в кількості 205,228 тн вартістю з урахуванням ПДВ 662074 грн. 34 коп., на думку податкової інспекції, строк зберігання даної цибулі становить не більше одного року, що свідчить про неможливість використання у господарській діяльності. Тому позивач повинен був списати даний товар та сплатити ПДВ. До такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що на початок перевіряємого періоду на рах. 281 обліковувались залишки цибулі 2010 року врожаю в кількості 113, 158 тн на суму 358334 грн. 04 коп., протягом квітня-серпня 2011 року позивачу частками повернуто ПАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл» 200 тн цибулі вартістю 658333 грн. 34 коп. В січні 2012 року придбано цибулі 5,3 тн на суму 3975 грн., в квітні 2012 року отримано від ТОВ «Терра Юкрейн» 275,647 тн цибулі на суму 68911 грн. 75 коп. (крім того ПДВ 13782 грн. 35 коп.) (т.1, арк. справи 238-241).

В квітні 2012 року позивачем реалізовано цибулі 2011 року врожаю в кількості 275,647 тн нерезиденту ООО «Roland Export» (республіка Узбекистан) та списано 113,158 тн цибулі на суму 358334,04 грн. (т. 1 арк. справи 244, 245). Станом на 31.12.12 на рах.281 обліковується залишки цибулі в кількості 205,228 тн на суму 662074 грн., які податкова інспекція вважає врожаю 2010 року та такими, що підлягають списанню, товар не придатний до використання, але позивач його не списав.

Виходячи зі змісту акту перевірки та наданих суду матеріалів, до висновку про те, що у позивача на зберіганні знаходиться цибуля врожаю 2010 року, відповідач дійшов розрахунково тільки на підставі аналізу руху товарів на рах. 281, без перевірки первинних документів, які підтверджують рух цибулі по складу, до яких відносяться журнали обліку продукції, що надійшла, акти про приймання, акти на заміну, накладні на внутрішнє переміщення, картки складського обліку матеріалів, відомості обліку залишків матеріалів на складі, матеріалі звіти, інвентаризаційні описи, або інші первинні облікові документи, оскільки реквізити таких документів в акті не зазначено (крім податкових та видаткових накладних, актів списання). Інвентаризації не проводилось. Цибуля відноситься до товарів з родовими ознаками і стверджувати, що позивач продав нерезиденту цибулю, яку він отримав саме від ТОВ «Терра «Юкрейн», у відповідача не має достатніх підстав. Представник позивача в судовому засіданні посилається на те, що на складах ТОВ зберігається залишок цибулі 2012р. врожаю в кількості 205,228 тн, придатний до реалізації і списанню не підлягає, цибуля отримана від ТОВ «Терра Юкрейн». Отриману протягом 2011 року цибулю, в тому числі від ПАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл», в кількості 275,647 тн. позивач відвантажив в Узбекистан, що підтверджується умовами контракту № 1/04-04 від 04.04.12 (т. 1 арк. справи 242, 246 -249) та вантажними-митними деклараціями (т. 2 арк. справи 1-3). Таким чином факт заниження податкового зобов'язання квітня 2012 року на 132414 грн. 87 коп. не підтверджується належними доказами та заперечується позивачем.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6). За п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Внаслідок вчинення «нікчемних» правочинів сума податкового кредиту червня 2011 р., на думку відповідача, завищена на 31996 грн. 03 коп. по відносинам з ТОВ «Южнефть». З висновками ОДПІ суд не погоджується з мотивів, викладених при дослідженні правильності формування валових витрат при придбанні палива у ТОВ «Южнефть». Господарська операція придбання підтверджена належним чином складеними розрахунковими, платіжними та іншими документами, продавець на момент здійснення господарської операції був платником ПДВ та відобразив дану операцію в податковій звітності. Та обставина, що ТОВ «Южнефть» отримало товари від підприємств, у яких відсутні трудові ресурси, основні засоби, воно відсутнє за юридичною адресою, не є підставою для позбавлення права на податковий кредит сумлінного платника податків.

В акті перевірки (т. 1 арк. справи 33) вказано про завищення ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД податкового кредиту на суму ПДВ 16454 грн., у тому числі за квітень 2011 року у сумі 262 грн., за листопад 2011 року у сумі 14211 грн., за січень 2012 року у сумі 1791грн., за березень 2012 р. у сумі 141грн., за листопад 2012 року у сумі 49 грн., в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній оформленій з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, неподанням заяви із скаргою на постачальника до податкової декларації за відповідний звітний період, та сум ПДВ підтверджені податковими накладними повторно включеними до податкового кредиту. Ці висновки позивач заперечує частково в сумі 262 грн., зазнаючи, що в податковій накладній № 20 від 15.03.11 (т. 3 арк. справи 21) продавець - ТОВ ТВЦ «Агрос» зазначив повну назву покупця, його податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ і договір поставки, що дає змогу ідентифікувати покупця. Доводи ОДПІ про не зазначення місцезнаходження покупця (адреси) при наявності інших документів (накладна, платіжний документ) не є достатньою підставою для виключення суми 262 грн. з податкового кредиту. Що стосується повторності включення до податкового кредиту податкових накладних на загальну суму ПДВ 16 192,00 грн. (в листопаді 2011р., січні 2012р., в березні 2012р.) то позивач не заперечує даного порушення - за вищезазначені періоди позивачем безпідставно, повторно включено суму податкового кредиту з ПДВ 16 192 грн. і штрафні санкції в сумі 8 096 грн. він не оскаржує.

На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків податкової інспекції про заниження податкового зобов'язання з ПДВ квітня 2012 року на 8500 грн. по отриманій передплаті від ТОВ «Терра Юкрейн», не може визнати яким чином це порушення, яке позивачем не оскаржується, вплинуло на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій. Позивач в добровільному порядку не перерахував розмір податку на додану вартість в цій частині. Приймаючи до уваги викладене, суд задовольняє вимогу позивача про часткове скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ № 000142200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині збільшення суми зобов'язання на 231149 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 115577 грн., так як заявив позивач в уточнених позовних вимогах. Разом з тим, визнання судом правомірним висновку ОДПІ про заниження податкового зобов'язання квітня 2012 року на 8500 грн. надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниженого податку, та прийняти нове рішення у зв'язку з таким заниженням, або спонукає позивача в добровільному порядку сплатити суму податку, що не оспорюється.

За наслідками перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000152200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 12000 грн. та застосування штрафу 6000 грн. внаслідок порушення порядку застосування звичайних цін. В аті перевірки вказано, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПКУ, згідно якого «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: ...» позивачем завищено податковий кредит за листопад 2011 року на суму ПДВ 12000 грн. внаслідок придбання товару у пов'язаної особи за цінами вище рівня звичайних цін. 30.11.11 позивачем придбано 120 тн сої за ціною 3300 грн. без ПДВ на загальну суму 396000 грн., крім того ПДВ 79200 грн. у ТОВ «Терра Юкрейн». 08.12.11 у того ж продавця позивач придбав 110 тн сої за ціною 2800 грн. без ПДВ на суму 308000 грн. Позивач реалізував придбану сою ТОВ «Астарта-Агро» у грудні 2011 року 130 тн за ціною 2872,7 грн. за тону без ПДВ, 100 тн за ціною 2833,33 грн. за тону без ПДВ.

ТОВ «Терра Юкрейн» є пов'язаною особою (директор ТОВ ВКФ "Союз" ЛТД - ОСОБА_3 є одним із засновників ТОВ «Терра Юкрейн»), що позивачем визнається. ДПІ вважає, що ціна сої 3300 грн. (без ПДВ) за тону не відповідає рівню звичайних цін, звичайна ціна становить 2800 грн. без ПДВ за тону. Це порушення призвело до завищення податкового кредиту листопада 2011р. на суму 12000 грн. Розрахунок суми заниження: 396000 грн. 9120 тн х 3300 грн.) - (120тн х 2800.00грн.) = 60000грн., ПДВ з цієї суми 20 % = 12000 грн.

Позивач заперечує ту обставину, що рівень звичайної ціни становить 2800 грн. за тону сої, стверджує, що звичайною ціною є ціна, визначена сторонами договору, відхилення договірної ціни становить менше 20 %, що допускається чинним законодавством та не є підставою корегування податкового кредиту.

В ст. 39 ПКУ закріплено механізм застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування. Відповідно до п. 39.15ст. 39 ПКУ у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Така сама норма діяла в Законі "Про податок на додану вартість", відповідно до пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Ст. 39 ПКУ набуває чинності з 1 січня 2013. Тобто, використання зазначених у цій нормі методів може застосовуватись податковим органом для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013. До цієї дати звичайна ціна визначається за правилами, які встановлено в п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Отже, податкова інспекція при визначенні звичайної ціни товару повинна керуватись підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток, яким передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Відповідно до Закону про прибуток, ідентичні товари - товари що мають однакові характерні для них основні ознаки. При визначенні звичайної ціни необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пп. 1.20.1 цього Закону, як це передбачено пп. 1.20.8 ст. 1 Закону про прибуток.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. З огляду на те, що відповідачем не дотримано процедури визначення звичайної ціни, висновки перевірки є помилковими. Відповідачем не надіслано запиту платнику податків, на який платник податку зобов'язаний надати обґрунтування рівня договірних цін, не вказано який метод визначення звичайної ціни застосовувався, перелік цих методів є вичерпним, не проведено детального та обґрунтованого аналізу ціни на сою, які існували на ринку, не здійснено аналізу ідентичних договорів, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку купівлі-продажу сої та могли вплинути на ціну. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби.

Крім того, суд вважає, що відповідачем не дотримано порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при визначені об'єкта оподаткування. Ст. 39 ПКУ передбачено, що у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Ця обставина також підтверджується п. 5.6 наказу Мінфіну України від 28.11.2012 № 1236 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", який встановлює, що з 1 січня 2013 року, у разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного із застосуванням звичайних цін, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення відкликається з урахуванням вимог пункту 39.15 статті 39 Кодексу. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. За таких обставин є неправомірним висновок ДПІ про заниження податку на додану вартість в сумі 12000 грн. у зв'язку з придбанням сої у ТОВ «Терра Юкрейн» та застосування 6000 грн. штрафу.

Податковим повідомленням-рішенням ОДПІ № 0000151702 були визначені грошові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613,16 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 5413,29 грн. Сума заниженого податку складається із суми за 2011 рік 18776 грн. 22 коп. та за 2012 рік - 836 грн. 94 коп.

В акті перевірки зазначено, що у липні 2011 року позивач гр.-ну ОСОБА_6 комбайн ДОН-1500 за 40000 грн. (в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.), при цьому ОСОБА_6 була надана знижка в розмірі 7357,95 грн., податок з якої становить 1298 грн. 46 коп.

Згідно п. 164.2.17 ПКУ дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно картці рахунку 104 залишкова вартість комбайну становила 36241 грн. 35 коп. Разом з тим в декларації з ПДВ за липень 2011 року позивач самостійно задекларував продаж комбайну за ціною 47357 грн. 93 коп. з ПДВ, що підтверджується включенням до складу податкових зобов'язань двох податкових накладних одну - на суму виходячи з фактичної ціни постачання (33333 грн. 33 коп. та крім цього ПДВ 6666 грн. 67 коп.), другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною - № 114 від 31.07.11 на суму 6131 грн. 61 коп., крім того ПДВ 1226 грн. 32 коп. Відповідно до пп. 14.1.56 ПКУ доходом платника податку є загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. З точки зору Податкового кодексу, продаж комбайну за ціною, нижче залишкової вартості, класифікується як додаткове благо . Відповідно до п. 17 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379, платник податку повинен виписати податкову накладну на вартість безоплатно поставлених товарів, обчислену виходячи з рівня звичайних цін. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, повинна робиться позначка відповідно до п. 8 цього Порядку (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Згідно п. 164.5 ст. 154 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Таким чином донарахування ПДФО в сумі 1298 грн. 46 коп. є обґрунтованим.

При здійснені перевірки правильності обчислення і сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб (т. 1 арк. справи 36,37) підставою зазначено, що в порушення п. «г» п. 164.2.17, пп. 164.2.19 ст. 164 ПКУ ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД занизило податок з доходів фізичних осіб у перевіряємому періоді на 11 352,02 грн., в т.ч.10515,08 грн. у 2011 році і на 836, 94 грн. у 2012 р., внаслідок того, що не оподатковувані податком на доходи фізичних осіб доходи, отримані працівниками підприємства як додаткові блага у вигляді відшкодування витрат на придбання товарів для особистих потреб за умовами не віднесення вказаних витрат на виробничі потреби підприємства.

Згідно пп. "г" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до доходу, отриманого платником податку як додаткове благо включаються, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом. Згідно п. 164.2.11 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 статті 170 цього Кодексу.

З додатку 9 до акту перевірки (т. 1 арк. справи 48) вбачається, що працівники підприємства протягом квітня 2011 року - грудня 2012 року придбавали матеріальні цінності, послуги, роботи, які в подальшому передавались позивачу, про витрачені кошти надавались звіти. Витрачені кошти були повернуті працівникам в 2013 році. ТМЦ та послуги, роботи оприбутковані на підприємстві. Позивач надав суду звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, разом з підтверджуючими документами - чеками квитанціями, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт тощо (т. 2 арк. справи 5-65), ці звіти зазначені в додатку № 9 до акту перевірки (т. 1 арк. справи 48). Опису будь-яких порушень в складанні даних звітів або про недоліки доданих до звітів документів в акті немає.

З пояснень представників ДПІ в судовому засіданні встановлено, що керівник підприємства дав письмове пояснення про те, що матеріали, роботи, послуги придбавались працівниками підприємства для власних потреб і підприємству не передавались, а також представники ОДПІ звертають увагу на певні недоліки первинних документів, деякі не мають коду продавця, деякі складені на день пізніше, ніж дата звіту, тощо. Ці недоліки є свідченням недійсності документів, доданих до звітів.

Письмового пояснення керівника ТОВ ВКФ «Союз» ЛТД суду не надано, представник позивача заперечує факт надання такого пояснення.

Суд приймає до уваги той факт, що підзвітні особи придбавали товари, роботи, послуги за кошти підприємства, передавали ці товари, послуги, роботи разом з первинними документами позивачу, останній приймав звіти та обліковував передані ТМЦ. Позивач надав суду картки рахунку 3721 за квітень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, всі товари, які були придбані працівниками за власні кошти були оприбутковані товариством. Таким же чином оприбутковані товари, придбані працівниками в 2012 році, надані картки за червень, серпень, жовтень грудень 2012 року та інші документи (т. 2 арк. справи 87 - 143). Фактів придбання товарів, послуг, робіт для власних потреб працівниками позивача за кошти позивача, або фактів виплати грошових коштів в перевіряємому періоді без звітування про їх витрачання судом не встановлено.

Доводи відповідача про недоліки в оформленні звітів про використання коштів, виданих під звіт, не спростовують викладені факти, та є підставою не для донарахування ПДФО, а для притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача та/або для застосування штрафних санкцій до платника податків за порушення в сфері касової дисципліни.

Відповідно до п. 170.1.1 ст.170 ПКУ позивач як орендар є податковим агентом відносно фізичних осіб - орендодавців щодо їх доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю. Доходи, виплачені за оренду паїв, оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок. Відповідачем виявлено порушення п. 164.2.5 ст. 164, пп. 170.1.1, 170.1.4 ст. 170 ПКУ, не оподатковано (не нараховано) податком з доходів фізичних осіб доходи, отримані громадянами 30.11.11 за здані в оренду земельні паї, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб за листопад 2011р. на 6962,68 грн. Позивачем надані відомості про видачу натуроплати та виплати грошових коштів (т. 2 арк. справи 156-249) в інших сумах, ніж зазначено в акті перевірки та додатку 9 (т. 1 арк. справи 48-50). ОДПІ не підтвердила суми доходів 42834,80 грн. документально, тому суд не може погодитись з обґрунтованістю донарахування ПДФО в розмірі 6962,68 грн.

Факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатись в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З урахуванням того, що акт перевірки є службовим документом і носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, останні повинні відбивати в акті перевірки усі факти, пов'язані з порушеннями, допущеними суб'єктами господарювання. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. ОДПІ не вказала, на підставі яких документів визначила суми виплачених доходів за паї, позивач заперечує розміри вказаних виплат в натурі та грошовими коштами, тому суд вважає дане порушення недоведеним належними доказами.

Посилання позивача на сплату платіжним дорученням N1 6539 від 30.11.2011 до місцевого бюджету 27 000 грн. ПДФО за оренду земельних паїв, суд не приймає до уваги, оскільки як стверджує сам представник позивача це платіжне доручення не ґрунтується на будь-якій звітності по даному податку, а було здійснено на прохання податкової інспекції без розшифрування складу цієї суми.

На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків податкової інспекції про заниження податкового зобов'язання з ПДФО по проданому комбайну, не може визнати яким чином це порушення, вплинуло на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд задовольняє вимогу позивача про скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ № 0000151702 від 20.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613 грн. 16 коп. та штрафних санкцій в сумі 5413 грн. 29 коп. Разом з тим, визнання судом правомірним висновку ОДПІ про заниження податкового зобов'язання липня 2011 року на суму 1298 грн. 46 коп. надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір загального заниженого податку, та прийняти нове рішення у зв'язку з таким заниженням.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Вступна та резолютивна частина постанови суду оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Союз» ЛТД.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби:

- № 0000151702 від 20.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19613 грн. 16 коп. та штрафних санкцій в сумі 5413 грн. 29 коп.,

- № 0000132200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 70596 грн.,

- № 0000152200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12000 грн. та застосування 6000 грн. штрафних санкцій,

- № 000142200 від 22.03.13 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині збільшення суми зобов'язання на 231149 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 115577 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 липня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.1