Постанова № 32621911, 22.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2013 року Справа № 904/2052/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від відповідача: Левченко Ю.В., довіреність №58 від 23.04.12, представник;

представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року

у справі № 904/2052/13-г

за позовом Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр

до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда", с. Новокиївка, Каланчацький район, Херсонська область

про визнання договору поруки припиненим

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" в якому просить визнати договор поруки припиненим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що без згоди поручителя було змінено основне зобов'язання, внаслідок чого був збільшений обсяг відповідальності позивача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.13р. у справі № 904/2052/13-г (суддя Мартинюк С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтуванням даного рішення стало те, що позивачем обрано невідповідний спосіб захисту порушеного права, тобто такий, що не передбачений чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволенні позову у заявлений спосіб.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр, звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що судом порушено вимоги ст. 16 ЦК. України, ч. 1 ст. 559 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 12 ГПУ України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.13р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 22.07.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі -Відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" було укладено Кредитний договір №151110-КЛТМ від 15.11.2010 року (далі - Кредитний договір).

Укладаючи зазначений договір сторони домовились про те, що Банк зобов'язався відкрити ТОВ "Вішва Ананда" відновлювальну траншову мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті доларах США з лімітом кредитування у сумі 3 000 000,00 дол. США (три мільйона доларів).

Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Вішва Ананда" перед АТ "Банк Кредит Днепр" за Кредитним договором №151110-КЛТМ від 15.11.2010 року Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр (далі - Позивач, Поручитель) та ТОВ "Вішва Ананда" було укладено Договір поруки №160911-П від 16.09.2011року.

Предметом Договору поруки №160911-П від 16.09.2011року є зобов'язання Позивача солідарно відповідати за виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором №151110-КЛТМ від 15.11.2010 року.

Також слід зауважити, що до даного Кредитного договору були внесені зміни від 30.11.2010р., 22.02.2011р., 04.04.2011р, 22.07.2011р., 23.08.2011р., 08.09.2011р., 09.09.2011р., 26.09.2011р., 12.03.2012р., 27.06.2012р.

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що з урахуванням договору №260911 від 26.09.2011 року про зміну договору поруки № 160911-П від 16.09.2011 року сторони обумовили, що договір поруки набуває чинності з моменту зниження заборгованості за кредитним договором №151110-КЛТМ від 15.11.2010 року до еквівалента 3 000 000,00 дол. США, за умови, що таке зниження заборгованості відбудеться не пізніше 30.09.2011 року.

Позивач у своїй скарзі вказує на порушення судом першої інстанції п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 12 ГПК України при винесенні рішення у даній справі.

Колегія суддів вважає таку позицію позивача хибною та погоджується з висновками Господарського суду Дніпропетровської області щодо невідповідності обраного позивачем способу захисту свого права.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, відповідно до положення ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується і як наслідок, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Таким чином, за умови якщо обставини, зазначені у ч. 1 ст. 559 ЦК України, що є підставою для припинення поруки, настали, - то, відповідно порука, як один із видів забезпечення виконання зобов'язань, є припиненою з моменту настання таких обставин.

Отже, в разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення зобов'язання за договором поруки таке право може бути захищено судом за позовом поручителя шляхом визнання його права (щодо припинення поруки) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а не шляхом припинення договору поруки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 21.05.2012р. у справі № 6-69цс11.

Поряд з цим, на думку апелянта умови оспорюваного договору поруки містять обов'язок Поручителя (Позивача) в повному обсязі відповідати за зобов'язаннями Боржника (ТОВ «Вішва Ананда») перед Банком за кредитним договором. Враховуючи таке, позивач вважає, що внаслідок зміни умов основного зобов'язання (умов кредитного договору) без його згоди, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, відносини поруки між позивачем та відповідачем за договором поруки від 16.09.2011р. - припинилися.

Такий висновок позивача - є хибним.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками місцевого господарського суду, які знайшли відображення у оскаржуваному рішенні, щодо відносин поруки в певній частині, а не в повній мірі.

Згідно з ч. 2. ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Більш того, умови договору поруки № 160911-П (п. 1.1.)» містять вичерпний перелік обов'язків боржника за кредитним договором, за які Позивач зобов'язався відповідати як солідарний боржник.

Це також вбачається з положень п. 2.1. Договору поруки, де, зокрема, зазначено що Поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 цього договору.

Таким чином, п.п. 1.1. та 2.1. оспорюваного договору поруки чітко та в повній мірі визначають обсяг відповідальності поручителя (Позивача). Тобто порука Позивача, в розумінні ч. 2 ст. 553 ЦК України, є частковою і зміни до Кредитного договору (в редакції договору № 270612 про зміну Кредитного договору) жодним чином не збільшують обсяг відповідальності Позивача. Такий висновок випливає з того, що усі зміни до Кредитного договору, які були укладені між Банком та Боржником після укладення Договору поруки, не стосуються зміни зобов'язань за які Позивач виступив поручителем відповідно до умов Договору поруки (п. 1.1.).

З огляду на наведене вбачається, що обсяг відповідальності Позивача, прийнятий ним в силу умов Договору поруки (п. 1.1.) від 16.09.2011р. та не зважаючи на зміни до Кредитного договору, залишився на тому ж рівні, що і був встановлений для Позивача на момент укладення Договору поруки.

Відтак, на думку колегії, усе наведене свідчить, що умови оспорюваного Договору поруки № 160911-П визначають обов'язки Позивача, як поручителя, перед Банком в певній частині (п.п 1.1., 2.1.) і цей перелік є вичерпним. Враховуючи те, що зміни до Кредитного договору, які відбулися без згоди Поручителя та оформлені у вигляді додаткових договорів до Кредитного договору, не стосувалися тих умов, які перелічені у п. 1.1. Договору поруки, висновки Позивача про припинення на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України відносин поруки між Позивачем та Відповідачем за договором поруки № 160911-П є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, обраний позивачем при зверненні до суду спосіб захисту порушенного права цілком обгрунтовано визнано судом першої інстанції неналежним, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.13р. у справі № 904/2052/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Sintal Agriculture Public Lsmsted, Нікосія, Кіпр - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко