Рішення № 32621855, 25.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2013 р.Справа № 916/1144/13

За позовом Ізмаїльський міжрайонний прокурор Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Ізмаїльська міська рада;

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Вигнанюк Т.Л. - пред.прокуратури, Попова Н.О. - за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_6 - за дорученням;;

СУТЬ СПОРУ: Заступник Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про внесення змін до договору від 14 липня 3004 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,0612 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, шляхом викладення абз. 1, 2 та 3 п. 2.3 в наступній редакції: „За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства України. Плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - р/р № 33215812700014, МФО 828011, ОКПО 37977316, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, отримувач УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області". Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Проведеною Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою перевіркою за зверненням Ізмаїльської міської ради Одеської області встановлено, що 14.07.2004 року на підставі рішення Ізмаїльської міської ради № 572-ХХIV від 19.03.2004 року між ФОП ОСОБА_3 та Ізмаїльською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0162 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (договір зареєстрований у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16 липня 2004 року за № 94).

Згідно п. 2.3. зазначеного договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - протягом перших трьох років в розмірі податку на землю, а в подальшому - 1,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з щорічним збільшенням на 0,05%.

Проте, як вказує прокурор, розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди земельної ділянки від 14.07.2004 р., є меншим, ніж передбачено чинним законодавством.

При цьому прокурор посилається на положення п.п. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Також згідно ст. 274.1 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.ст. 272, 273, 276 цього Кодексу.

Так, прокурор вказує, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому прокурор зазначає, що 31.01.2013 року Ізмаїльською міською радою було прийняте рішення № 2796-VІ „Про встановлення розміру орендної плати для суб'єктів господарської діяльності, з якими укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі", згідно якого встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі для суб'єктів господарювання, з якими Ізмаїльською міською радою укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший 3% від нормативної грошової оцінки землі.

За ствердженнями прокурора, 27.02.2013 р. відповідачу - ФОП ОСОБА_3 була направлена пропозиція про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідь від ФОП ОСОБА_3 отримана не була, що стало підставою для звернення заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора до господарського суду Одеської області в інтересах Ізмаїльської міської ради з метою вирішення вищезазначеного спору. Наразі прокурор посилається на те, що відмова відповідача від внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати землі завдає шкоди комунальній власності територіальної громади м. Ізмаїл, власником та розпорядником якої є Ізмаїльська міська рада.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. позовну заяву Заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1144/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, про що було заявлено представником у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначено у відзиві на позов, згідно якого відповідач вважає позов прокурора таким, що не підлягає задоволенню, з підстави викладених у відзиві.

Представник прокуратури у судове засідання 25 липня 2013 року з'явився, позов підтримує повністю, просить суд залучити до матеріалів справи довідку відділу Держземагенства у м. Ізмаїлі Одеської області від 11.07.2013 за № 28-01-08/1673 щодо грошової оцінки землі, вартість 1 кв.м земельної ділянки у АДРЕСА_1 складає 974,70 гривень при зазначені коефіцієнту Кф 2.5 (землі комерційного призначенні), вказана довідка була залучена до матеріалів справи.

Представник Ізмаїльської міської ради у судове засідання з'явився, позов підтримує та просить суд залучити до матеріалів справи письмові пояснення стосовно заперечень відповідача, вказані пояснення залучено до справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволені позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 25 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Ізмаїльської міської ради 5 сесії XXIV скликання від 19 березня 2004 року за №572-ХХІV „Про надання земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 49 років приватному підприємцю ОСОБА_3 для експлуатації магазину промислових та продовольчих товарів, кафе, офісу та авто мийки по АДРЕСА_1".

Так, на підставі вказаного рішення міськради 14 липня 2004 року між Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1 якого позивач Ізмаїльська міська рада надає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 і вказана на плані тимчасового землекористування. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 0,0612 га згідно з планом що додається.

П. 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарського використовування - для експлуатації магазину промислових та продовольчих товарів , кафе, офісу та автомийки.

В п. 2.2 договору передбачено термін договору, який укладено на 49 років і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів.

Пунктом 2.3 зазначеного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1,2% від грошової оцінки землі в рік з щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства України. Орендна плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - розрахунковий рахунок НОМЕР_2 МФО 828011 ОКПО 23214695 банк УДК у Одеській області, отримувач - ВДК в Ізмаїльському районі.

При цьому у вказаному пункті договору передбачено, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Розмір орендної плати щорічно переглядається в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках передбачених законодавством України.

В п. 3.1 договору оренди передбачені права та обов'язки орендодавця, зокрема право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України та з інших мотивів, визначених у п. 2.3 цього договору.

Також за положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16 липня 2004 року за № 94.

Між тим, як вказує прокурор, після укладення сторонами спірного договору оренди на законодавчому рівні був встановлений розмір орендної плати за землю, якому не відповідає встановлений у спірному договорі розмір орендної плати. Зокрема, прокурор зазначає, що розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди земельної ділянки від 14 липня 2004 року, є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. Відтак, на думку прокурора, зазначені обставини є підставою для перегляду розміру орендної плати, що передбачено умовами спірного договору оренди.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим пунктом 3.1 спірного договору оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати відповідно до законодавства України та з інших мотивів, визначених у п. 2.3. цього договору. При цьому умовами п. 2.3 договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати щорічно в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках, зокрема, збільшення розміру ставки земельного податку.

Так, Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення від 31.01.2013 року № 2796-VІ „Про встановлення розміру орендної плати для суб'єктів господарської діяльності, з якими укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі", в п. 1 якого було встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі для суб'єктів господарювання, з якими Ізмаїльською міською радою укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Як з'ясовано судом, 27 лютого 2013 року листом за № 01/13-522 ФОП ОСОБА_3 була направлена пропозиція про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, яка була отримана відповідачем 1 березня 2013 р. згідно поштового повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Проте, відповіді ФОП ОСОБА_3 на вказану пропозицію щодо внесення змін до спірного договору оренди отримана не було надано, у зв'язку з чим спір передано на вирішення до суду.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

До того ж статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено прокурором, обставинами, які стали винятковими для внесення змін в умови спірного договору, є внесення змін до чинного законодавства щодо розміру орендної плати за землю, внаслідок чого визначений в договорі розмір орендної плати значно нижчий законодавчо встановленого розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі", у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...". При цьому у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Так, відповідно до п. 288.4 ст. 288 розділу XIII „Плата за землю" Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що річна сума орендної плати, яка встановлена в договорі оренди, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що

встановлюється цим розділом.

Разом з цим згідно з п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати, яка встановлена в договорі оренди, не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є площа земельних ділянок.

З огляду на зазначене, розмір орендної плати з урахуванням вимог чинного законодавства має складати саме 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень спірного договору оренди, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадку збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п.2.3. цього договору. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну законодавством мінімального розміру орендної плати, виходячи з встановленого законом розміру земельного податку для відповідної категорії земель. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір земельного податку. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більшу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки податку за оренду земель встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, не нижче вставленого мінімального розміру орендної плати та ставки податку за оренду земельної ділянки. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому слід зазначити, що відповідач не ставив питання про розірвання договору, про що зазначалось вище, більш того на цьому не наполягає і позивач.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов цього договору в частині розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010 р. по справі № 3-47гс10, яка є обов'язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Так, слід зазначити, що Ізмаїльська міська рада є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю, права якого порушуються з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме міська рада може виступати позивачем.

Зокрема, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та п.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями в межах населених пунктів.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 14 липня 2004 року між Ізмаїльською міською радою Одеської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 щодо оренди земельної ділянки площею 0,0162 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, який зареєстрований у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16 липня 2004 року за № 94, шляхом викладення абзаці 1, 2 та 3 п. 2.3 договору в наступній редакції:

„За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05%.

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства.

Плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - р/р № 33215812700014, МФО 828011, ОКПО 37977316, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, отримувач УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області".

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь державного бюджету на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1147 /одна тисяча сто сорок сім/ гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2013 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Гуляк Г.І.