Постанова № 32621839, 25.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. Справа№ 911/879/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Томкін О.Ю. - представник;

від відповідача: Лонська Ю.В. - представник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 20.05.2013р.

у справі № 911/879/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рамбурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро"

про стягнення 1 252 410, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рамбурс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна - Агро" про стягнення 1 252 410,05 грн. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 з поставки товару, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 1252410,05 грн., з яких: 1131355,80 грн. основного боргу та 1252410,05 грн. збитків.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача 1335288,37 грн., у тому числі: 118379,65 грн. збитків, 70674,84 грн. штрафу та 14878,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013р. № 911/879/13 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна - Агро" підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" 1 131 355 грн. 80 коп. боргу, 118379 грн. 65 коп. збитків, 70674 грн. 84 коп. штрафу та 26408 грн. 20 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати частково, а саме в частині стягнення 1 131 355,80 грн. боргу, 118 379, 65 грн. збитків, 70 674,84 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження всіх обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що договір поставки сільськогосподарської продукції № 901 від 28.01.2013р. було підписано з протоколом розбіжностей, що підтверджується оригіналом договору та специфікації, яким сторони обмінялись шляхом потової кореспонденції та які були підписані уповноваженими особами і скріплені печатками обох сторін, та на якому зазначено, що підписано із протоколом розбіжностей. Однак, місцевим судом було відхилено протокол розбіжностей як доказ неузгодження умови пункту 5 Специфікації щодо порядку відвантаження товару, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Апелянт звертає увагу суду на те, що 28.01.2013р. відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 7 на оплату 630 тонн сої в сумі 2 664 900, 00 грн. в т.ч. ПДВ 444 150, 00 грн. Однак позивач в порушення п. 4.3 укладеного договору оплатив даний рахунок частково 29.01.2013р. та 30.01.2013 на загальну суму 1 522 800, 00 грн. На думку апелянта, у зв»язку з невиконанням позивачем свого обов»язку шодо повної попередньої оплати товару в строк встановлений договором, відповідач мав право зупинити виконання свого обов»язку або відмовитись від його виконання. Однак, 29.01.2013р. відповідач відвантажив позивачеві 176, 08 тонн сої на суму 818,40 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до ст..538 ЦК України здійснення часткової поставки не відміняло обов»язку позивача здійснити повну оплату товару згідно виставленого рахунку-фактури та не відміняло право відповідача зупинити подальше виконання свого обов»язку.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позивачем 02.02.2013р. було повернуто відповідачу сою у кількості 83,54 тонн на суму 353 374, 20 грн., що було оформлено документом із назвою «Повернення постачальнику № 4 від 02. лютого 2013р.» В даному документі на міститься жодної інформації про причини повернення товару. Лише з позовної заяви відповідач дізнався про те, що товар було повернуто нібито у зв»язку з його неналежною якістю та на підтвердження зазначеного надано копії складених Лабораторією ДП Херсонський морський торговельний порт акту від 30.01.2013 та карток аналізів зерну №133/133, 138/138 та №141/141 від 30.01.2013. Відповідач вважає, що обставина неналежної якості товару була недоведена позивачем, та не була підтверджена належними і допустимими доказами, оскільки її доведення не відповідає положенням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів РССР від 25.04.1966 № П-7, ст.34 та ст.43 ГПК України.

Апелянт вважає, що оскільки обставина неналежної якості товару позивачем не доведена, та під час повернення товару ця обставина сторонами не встановлювалась, отже у ПрАТ «Рамбурс» не виникло прав, наданих законодавством покупцю у разі передання йому товару неналежної якості, зокрема, права вимагати заміни товару на товар належної якості. Крім того, на думку відповідача, позивач не мав права вимагати повернення попередньої оплати або вимагати передання оплаченого товару, оскільки відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, таке право у покупця виникає, якщо продавець одержав повну суму попередньої оплати товару та не передав товар у встановлений строк. Оскільки продавець не отримав повної суми попередньої оплати, що було передбачено п.4.3 договору, та, як наслідок, у продавця не виникло обов'язку поставити товар.

На думку апелянта, місцевим судом було необґрунтовано та безпідставно задоволені вимоги позивача щодо стягнення збитків в сумі 118 379,65 грн., які складаються з 85 587,20 грн. - різниця в ціні товару у зв'язку з придбанням сої у TOB «Ферко», та 32 792,45 грн. - витрати на оплату транспортних послуг з перевезення сої з с. Острожани до Херсонського морського торгового порту та назад в с. Острожани.

Підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.4 ст.226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. Відповідач зазначає, що він не порушував своїх договірних зобов'язань. Відповідачем було правомірно у відповідності до діючого законодавства зупинено виконання свого зустрічного зобов'язання до моменту виконання Позивачем свого обов'язку щодо повної оплати товару, а отже відсутні підстави застосування до TOB «Озерна-Агро» такої господарської санкції як відшкодування збитків.

Крім того, на думку апелянта, позивачем не підтверджено необхідність термінового пошуку інших постачальників сої та купувати товар у них, при тому, що зупинення поставки сої TOB «Озерно- Агро» було викликано неправомірними діями самого позивача, невиконанням зобов'язань з оплати та необґрунтованим поверненням сої. Також, позивачем не доведено, що у нього не було можливості придбати сою за ціною, менш ніж у TOB «Ферко», що ціна TOB «Ферко» була найнижчою на ринку на той час. Позивачем не надано жодних доказів вартості сої на ринку в той період часу, при тому що в той час ціни на сою на ринку зменшились у порівнянні з ціною за договором із TOB «Озерна-Агро». Позивачем також взагалі не доведено обставини сплати коштів на користь TOB «Ферко», оскільки надані копії платіжних доручень без відмітки банку не є належним доказом перерахування коштів від ПрАТ «Рамбурс» на користь TOB «Ферко».

Апелянт також вважає, що місцевим судом безпідставно задоволені вимоги позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару (83,54 тонни) на суму 70 674,84 грн. в порядку ч.7 ст.269 та ч.2 ст.231 ГК України, оскільки позивач не надав жодного доказу, що він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або що виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Договір поставки укладений між ПрАТ «Рамбурс» та TOB «Озерна-Агро» не є державним контрактом. І умовами договору поставки між ПрАТ «Рамбурс» та TOB «Озерна-Агро не передбачена відповідальність у вигляді штрафу за поставку неякісної продукції. До того ж, обставина поставки неякісного товару взагалі не доведена Позивачем.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

28.01.2013 між Приватним акціонерним товариством "Рамбурс" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" (постачальник за договором) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 01.

Відповідно до пункту 1.1. постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця сою врожаю 2012 року (надалі - товар) у кількості 630 т, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар за згодою сторін на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.4. договору поставки передбачено, що поставка товару, вказаного у пункті 1.1. даного договору, буде здійснюватися партіями. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, вартість, строки, умови, порядок і терміни поставки кожної окремої партії товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також в видаткових накладних та інших супровідних документах.

Згідно з пунктом 3.1. договору поставки, умови поставки, порядок і терміни передачі товару зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. договору поставки сторонами погоджено наступне. Ціна на кожну окрему партію товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а також вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних та інших супровідних документах. Загальна сума даного договору складає: сума без ПДВ 2220750,00 грн, ПДВ 444150,00 грн., разом 2664900,00 грн., яка зазначена в усіх специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору або видаткових накладних. Форма оплати попередня оплата шляхом безготівкового переказу грошових коштів покупцем згідно виставленого постачальником рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або у рахунку-фактурі на оплату. Або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України. Термін оплати - протягом двох банківських днів з дати виписки рахунку-фактури.

Пунктами 1, 3, 6 специфікації №1 до договору поставки сільськогосподарської продукції №1 від 28.01.2013 передбачено, що продавець поставляє партію товару в кількості та по ціні, вказаних нижче:

найменування товару - соя врожаю 2012 року;

одинця виміру - метрична тонна;

кількість метричних тонн, +- 5% - 630,00;

ціна без ПДВ, грн. - 3525,00; сума без ПДВ, грн. 2220750,00, ПДВ 444150,00: всього 2664900,00 грн.

Умови поставки товару: EXW (франко-склад продавця) - с. Острожани, Жашківський район. Черкаська область, шляхом само вивозу товару покупцем (його уповноваженим представником) або уповноваженим перевізником. Терміни та умови поставки по даному договору застосовуються згідно "Правил Інкотермс" в редакції 2000 року. Строк поставки товару згідно даної специфікації не пізніше 17 лютого 2013 року.

Відповідно до п.5 специфікації № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 відвантаження товару відбувається після надходження коштів на поточний рахунок продавця в об'ємі перерахованих коштів.

Відповідно до п.6 специфікації № 1 до договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013р. строк поставки товару не пізніше 17.02.2013р.

28.01.2013 постачальник виставив покупцеві рахунок № 7 на оплату 630 тонн сої в сумі 2 664 900, 00 грн. в т.ч. ПДВ 444 150,00 грн.

29.01.2013 покупець платіжними дорученнями № 230 від 29.01.2013 та № 237 від 30.01.2013 перерахував на поточний рахунок постачальника кошти у сумі 930 600 грн. та 592 200 грн., що разом складає 1 522 800 грн., оплативши відповідно 360 тонн товару.

Згідно умов договору обов'язок відповідача щодо поставки певного об'єму товару виникає після перерахування коштів певного об'єму. Таким чином, враховуючи вищенаведе у відповідача виник обов'язок поставити позивачу 360 тонн сої на суму 1522800 грн. у строк не пізніше 17.02.2013р.

28.01.2013 відповідач відвантажив позивачеві 176,08 тонн сої на суму з ПДВ 744818,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5 від 29.01.2013р.

Згідно п. 2.1. договору якість товару, що передається за цим договором, повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ.

Як передбачено ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не впливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

02.02.2013 позивач повернув відповідачу сою в кількості 83,54 тонн на суму 353 374,20 грн., що було оформлено документом із назвою «Повернення постачальнику №4 від 02 лютого2013 р.» в даному документі не міститься жодної інформації про причини повернення товару відповідач стверджує, що йому також не повідомлялись причини повернення.

Позивач посилається на те, що частина поставленого товару у кількості 83,54 тонни сої виявилася неналежної якості, що підтверджується актом від 30.01.2013р. лабораторії ДП "Херсонський морський торговельний порт" та карткок лабораторного аналізу зерна за формою №47 "Херсонського морського торговельного порту" № 133/133 від 30.01.2013, № 138/138 від 30.01.2013 та № 141/141 від 30.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно з ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Отже, до правовідносин сторін мають застосовуватись, зокрема, Положення Про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, Інструкція "Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості", затверджена постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7 (далі - Інструкція №П-7).

У відповідності з пунктами 14, 16-20, 24, 25, 29-31, 33, 37 Інструкції №П-7 приймання товару по якості здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість поставляємого товару.

При виявленні невідповідності якості поставляємого товару вимогам договору і супровідним документам, отримувач товару зупиняє подальше приймання товару і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутого товару, характер виявлених при прийманні недоліків.

Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в прийманні товару і складенні двухстороннього акта представника постачальника з дотриманням встановленого цією Інструкцією порядку виклику.

Перевірка товару по якості повинна здійснюватись повноважними і компетентними представниками, з дотриманням процедури приймання, за результатами приймання товару по якості складається акт про фактичну якість отриманого товару, який підписується усіма особами, що приймали участь в перевірці якості товару. Акт затверджується керівником підприємства-отримувача і зберігається у нього.

Відповідно до п.2.3 договору сторони узгодили, що якість товару визначається незалежною акредитованою лабораторією в присутності представників сторін за письмовим повідомленням сторін договору, та повідомлення робить та сторона, що ініціювала проведення дослідження товару.

Таким чином акт від 30.01.2013р. лабораторії ДП "Херсонський морський торговельний порт" та картки лабораторного аналізу зерна за формою №47 "Херсонського морського торговельного порту" № 133/133 від 30.01.2013, № 138/138 від 30.01.2013 та № 141/141 від 30.01.2013 з урахуванням вимог Інструкції №П-7 тап. 2.3. договори не може вважатись належним доказом поставки позивачу товару неналежної якості.

01.02.2013р. позивач звернувся до відповідача листом № 3/5 з проханням повернути йому раніше перераховані кошти за товар у розмірі 777 981,6 грн., без зазначення причин повернення коштів.

05.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом № 5/5 з проханням повернути йому кошти у розмірі 353 374, 20 грн. раніше сплачені за товар, який був повернутий позивачу через його неналежну якість.

11.02.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що постачальник згідно п. 2.3. договору зобов»язаний на протязі 3-х робочих днів здійснити заміну неякісної сої на сою, яка відповідає вимогам ДСТУ 4964:2008 за власний рахунок. Крім того, одночасно позивач зазначив, що його пропозиція про повернення коштів за сою, відшкодування втрат на транспортування неякісної сої а також припинення дії договору залишена відповідачем без уваги.

Як вбачається із змісту договору поставки сільськогосподарської продукції № 01, умовами договору не передбачено припинення дії договору з ініціативи покупця, така ініціатива належить лише постачальнику.

Відповідно до п. 8.6. договору договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, про що оформлюється додаткова угода до договору.

Сторонами договору було складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013р. по 25.-25.02.2013р. яким сторони підтвердили факт повернення товару на суму 353374,20 грн (83,54 тонни) з кінцевим сальдо по договору 1131355,80 грн.

Відповідач керуючись п.8.8 укладеного договору, відповідно до ч.1 ст.615 ЦК України TOB «Озерна- Агро» скористалось своїм правом відмови від договору та 13 травня 2013 року відмовилось повністю від договору поставки сільськогосподарської продукції №01 від 28.01.2013.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 1 131 355, 80 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 118 379,65 грн., які складаються з 85 587,20 грн. - різниця в ціні товару у зв'язку з придбанням сої у TOB «Ферко», та 32 792,45 грн. - витрати на оплату транспортних послуг з перевезення сої з с. Острожани до Херсонського морського торгового порту та назад в с. Острожани, колегія приходить до висновку, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.4 ст.226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Позивачем не підтверджено необхідність термінового пошуку інших постачальників сої та купувати товар у них, при тому, що зупинення поставки сої TOB «Озерно-Агро» було викликано неправомірними діями самого позивача, необґрунтованим поверненням сої. Також, позивачем не доведено, що у нього не було можливості придбати сою за ціною, менш ніж у TOB «Ферко», що ціна TOB «Ферко» була найнижчою на ринку на той час. Позивачем не надано жодних доказів вартості сої на ринку в той період часу, при тому що в той час ціни на сою на ринку зменшились у порівнянні з ціною за договором із TOB «Озерна-Агро». Позивачем також взагалі не доведено обставини сплати коштів на користь TOB «Ферко», оскільки надані копії платіжних доручень без відмітки банку не є належним доказом перерахування коштів від ПАТ «Рамбурс» на користь TOB «Ферко».

Щодо стягнення витрат на оплату транспортних послуг з перевезення сої з с. Острожани до Херсонського морського торгового порту та назад в с. Острожани, дана вимога також є безпідставною з огляду на те, що позивачем в порушення вимог п.2.3. договору не було викликано представника відповідача для дослідження якості товару, а тому доводи позивача щодо неналежної якості товару не можуть бути прийняті судом до уваги.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару (83,54 тонни) на суму 70 674,84 грн. задоволенню не підлягають, оскікльи умовами договору поставки сторонами не передбачена відповідальність у вигляді штрафу за поставку неякісної продукції. Одночасно поставка неякісного товару взагалі не доведена позивачем.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 14878,08 грн. процентів за користування грошовими коштами позивача за оплачений, але не поставлений товар, колегія зазначає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена вимога не підлягає задоволенню, оскільки ст. 536 ЦК України застосовується до правовідносин щодо грошових зобов'язань. В даному випадку зобов'язання відповідачав щодо поставки товару за своє природою не є тим обов'язком про який йде мова в ст. 536 ЦК України.

Заперечення відповідача про відсутність належним чином укладеного між сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 з підстав відсутності саме оригіналу такого договору за підписами осіб, які його уклали та печаток сторін суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1. і 2. ст. 207 ЦК України).

Як вбачається з доданого позивачем до позову примірника договору поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 (оригінал оглянуто в судовому засіданні), останній було укладено шляхом обміну факсимільним зв'язком і який в подальшому засвідчений печаткою відповідача, що вказує на волю сторін до його укладеності. При цьому судом враховано, що сторони вчинили дії на виконання цього договору - оплата/поставка товару з відповідним призначенням платежу.

Також суд встановив, що відповідачем не доведено належними доказами, що між сторонами укладено договір саме з протоколом розбіжностей, оскільки наданий відповідачем протокол розбіжностей взагалі не містить підпису та печатки позивача. Відсутній і напис про існування таких розбіжностей до договору і на примірнику договору позивача, який єдиний засвідчений в оригіналі печаткою відповідача на кожній сторінці.

Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір поставки сільськогосподарської продукції № 01 від 28.01.2013 наданий позивачем є укладеним, оскільки факсимільна копія договору містить підпис та відтиск печатки відповідача, а отже укладений у відповідності з вимогами закону.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В зв'язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2013 р. у справі № 911/879/13 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерна-Агро" (09183, Київська обл., Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки, 2; код ЄДРПОУ 37122524) на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (04116, м. Київ, проспект Перемоги, б. 20, к. 34; код ЄДРПОУ 22936378) 1131355 грн. (один мільйон сто тридцять одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 80 коп. боргу, 22 627,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (04116, м. Київ, проспект Перемоги, б. 20, к. 34; код ЄДРПОУ 22936378) на користь Приватного акціонерного товариства "Рамбурс" (04116, м. Київ, проспект Перемоги, б. 20, к. 34; код ЄДРПОУ 22936378) 1 980, 62 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

В іншій частині позову відмовити.»

Матеріали справи № 911/879/13 повернути Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.