Рішення № 32621769, 25.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8294/13 25.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКС»

До Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної

адміністрації) «Київреклама»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Київська міська рада

2. Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Філь А.І. представник за довіреністю № 05/2013 від 25.03.13.

Від відповідача: Метелкіна О.Л. представник за довіреністю № 196-13749/КР/2 від 01.11.12.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

Від третьої особи-3: Вертузаєва І.М. представник за довіреністю № 050/05-4778 від 30.05.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКС» (далі - позивач) до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві проводити демонтаж рекламних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «УКС» до вирішення спору по суті.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на те, що в грудні 2012 року ним було одержано від відповідача проект Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. до Договору № 109/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва. Стаття 1 вказаної Адресної програми передбачала надання позивачу права на тимчасове користування відповідними місцями для розміщення рекламних засобів. При цьому, площа таких рекламних засобів та розмір плати за місяць були визначені без урахування положень п.4.2. Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06., укладеної між позивачем із Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання п. 4 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1488 від 14.08.03. та п. 1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 684 від 10.04.06. За твердженням позивача, його вимоги про необхідність керуватися п. 4.2. Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06. при нарахуванні позивачу плати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами залишені відповідачем без задоволення, чим, на думку позивача, відповідач порушив права позивача, передбачені Угодою, створив перешкоди у реалізації інвестиційного проекту щодо створення мережі комунікаційно-інформаційних покажчиків у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.13. порушено провадження у справі № 910/8294/13, розгляд справи призначено на 21.05.13.

20.05.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» вказало на невірно обраний позивачем спосіб захисту права та заперечував можливість застосування Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06. при нарахуванні позивачу плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки, за твердженням відповідача, укладений Договір не містить будь-яких положень щодо особливостей визначення розміру такої плати та площі рекламних засобів, а чинне законодавство не передбачає звільнення позивача від плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів або особливостей підрахунку площі рекламних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, невиконання відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, та з огляду на подане позивачем клопотання, розгляд справи було відкладено на 11.06.13.

Розглянувши в судовому засіданні 11.06.13. клопотання позивача про витребування від відповідача дозволів, суд відмовив в його задоволенні в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

В судовому засіданні 11.06.13. позивачем підтримано подану ним 11.06.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «УКС» просить суд зобов'язати відповідача при нарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «УКС» плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. керуватися п. 4.2 Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06., з урахуванням наступного: при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з інформацією про назву і розташування вулиці (міського об'єкту) та інформацією про розташування міської, державної установи, організації позивач звільняється від плати за право тимчасового використання місць; при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з рекламною інформацією розрахунок сплачуваної площі здійснюється без урахування подвійної площі інформаційної частини такого покажчика, та у зв'язку з вказаним викласти преамбулу, п. 1 та п. 2 Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. в редакції, запропонованій позивачем.

Вказану заяву про зміну предмету позову прийнято господарським судом, отже справа розглядається з врахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 11.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.06.13.

17.06.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.13. на підставі ст. 27 ГПК України було залучено до участі у розгляді справи № 910/8294/13 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київську міську раду, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент суспільних комунікацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та відкладено розгляд справи на 27.06.13.

27.06.13. третьою особою-2 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.13. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів, та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд відкладено розгляд справи на 04.07.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/8294-2012 призначено до розгляду на 23.07.13.

23.07.13. третьою особою-1 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, в яких Київська міська рада проти позову заперечує.

В судовому засіданні 23.07.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.07.13.

Розглянувши в судовому засіданні 25.07.13. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що клопотання не обґрунтовано жодними належними та допустимими доказами, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

25.07.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на відзив відповідача.

25.07.13. представником третьої особи-3 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.07.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі, з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.07.13. проти позову заперечував.

Представником третьої особи-3 в судовому засіданні 25.07.13. підтримано позовні вимоги позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8294/13.

В судовому засіданні 25.07.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-3, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.11. між позивачем (далі - Розповсюджувач) та відповідачем (далі - Підприємство) було укладено Договір № 109/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого позивачу надаються в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, а позивач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов Договору, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення рекламних засобів, своєчасно та згідно з умовами Договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок відповідача, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за Договором та не зловживати наданими правами.

У відповідності з п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.03. (далі - Типові правила) плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

Згідно з п. 15.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.11. (далі - Порядок) підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Плата розраховується згідно з відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та не включає в себе податок на додану вартість, який обчислюється додатково відповідно до вимог законодавства (п. п. 15, 16 Порядку).

Відповідно до п. 1.3 Порядку, відповідач - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується Відповідачем відповідно до вимог Порядку та умов Договору.

Згідно з п. 6.3 Договору, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 6.4 Договору, на підставі відповідних рішень робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також за наявності інших підстав, передбачених Договором та Порядком, відповідач в односторонньому порядку здійснює перерахунок та самостійно коригує розмір плати за право тимчасового користування.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діє на підставі Положення про Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 2470 від 29.12.03. (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення).

Пунктом 2.1 рішення Київської міської ради № 198/7535 від 15.03.12. Головне управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На виконання завдань (п. 4 Положення) та кореспондуючих їм функції (п. 5 Положення) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано право, зокрема, у межах компетенції укладати договори (п. 6.9 Положення).

Так, 12.04.06. між третьою особою-3 та позивачем було укладено Угоду про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві (далі - Угода).

Відповідно до п. 1.2. вказаної Угоди метою взаємодії є, зокрема, покращення зовнішнього благоустрою міста, а також вирішення проблеми розвитку комунікаційної системи міста без використання бюджетних і позабюджетних джерел фінансування.

Відповідно до п. 4.2. Угоди оплата Позивачем плати за право тимчасового використання місць для розташування об'єктів зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності міста, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва здійснюється з урахуванням наступного: при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з інформацією про назву і розташування вулиці (міського об'єкту) та інформацією про розташування міської, державної установи, організації Виконавець звільняється від плати за право тимчасового використання місць; при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з рекламною інформацією розрахунок сплачуваної площі здійснюється без урахування подвійної площі інформаційної частини такого покажчика.

Угода була укладена на виконання Розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення комунікаційно-інформаційних покажчиків у місті Києві № 1488 від 14.08.03. зі змінами, внесеними Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 684 від 10.04.06.

Вказані Розпорядження не скасовані і є чинними на сьогоднішній день. Так само на сьогодні є чинною і Угода про співробітництво, укладена між Третьою особою-3 та Позивачем, і останнім повністю виконується.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2012 року позивачем було одержано від відповідача проект Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. до Договору (далі - Адресна програма).

Приписами статті 1 Адресної програми передбачено надання позивачу права на тимчасове користування відповідними місцями для розміщення рекламних засобів. Площа таких рекламних засобів та розмір плати за місяць були визначені без урахування положень п. 4.2 Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06. (надалі - Угода), укладеної між позивачем та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання п. 4 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1488 від 14.08.13. та п. 1 Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 684 від 10.04.06.

Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКС» (зокрема, п. 1.7), одним із основних видів його господарської діяльності є рекламна діяльність.

Як встановлено судом, позивач не погодився підписати запропоновану відповідачем редакцію Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12., мотивуючи її невідповідність умовам Угоди в частині нарахування розміру плати за право тимчасового користування місцями розміщення реклами, та повернув відповідачу два примірники Адресної програми разом із супровідним листом № 10/01-13 від 17.01.13.

Листом № 196-1302/КР від 24.01.13. відповідач повідомив позивача про неможливість застосування п. 4.2 Угоди, оскільки, на думку Підприємства, він суперечить положенням чинного законодавства.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, як відзначалось судом, Угода про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06. була укладена сторонами на виконання відповідних розпоряджень Київської міської державної адміністрації із додержанням встановленої компетенції і станом на день розгляду справи не втратила чинність, недійсною чи такою, що суперечить нормам чинного законодавства України не визнана.

При цьому, обов'язковість врахування п. 4.2 Угоди встановлена п. 4 Протоколу засідання робочої групи для розробки Порядку надання права на розміщення рекламних засобів на об'єктах комунальної власності міста Києва від 10.10.06.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи все викладене вище доцільним є висновок про те, що Угода укладена із додержанням вимог чинного законодавства України, внаслідок чого підлягає застосуванню відповідачем при нарахуванні позивачу плати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами.

Стосовно тверджень відповідача про невірно обраний позивачем спосіб захисту права суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача при нарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «УКС» плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. керуватися п 4.2 Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06., у зв'язку з чим викласти преамбулу, п. 1 та п. 2 Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. у поданій позивачем редакції, направлена саме на поновлення порушеного права та захист охоронюваного законом інтересу та не відповідає способам захисту права, встановлених ЦК України та ГК України.

Питання щодо звільнення позивача від плати за право тимчасового використання місць для розміщення комунікаційних покажчиків, які інформують про розташування міських, державних установ та організацій, було погоджено, зокрема, між Головним управлінням контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва та Головним управлінням економіки та інвестицій, що підтверджується копією листа № 049-12/7110 від 11.10.06.

Доводи відповідача щодо неможливості застосування умов Угоди при нарахуванні позивачу плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, оскільки укладений Договір не містить будь-яких положень щодо особливостей визначення розміру такої плати та площі рекламних засобів, та оскільки у чинному законодавстві відсутня пряма вказівка на звільнення позивача від такої плати, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, адресними програмами до Договору, які є його невід'ємною частиною, та які були укладені з урахуванням положень п. 4.2 Угоди про співробітництво.

Крім того, станом на день підписання Угоди та станом на день розгляду даної справи, норми чинного законодавства України не зазнали змін в частині приписів щодо звільнення позивача від плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів або особливостей підрахунку площі рекламних засобів, та до моменту виникнення спору, положення п. 4.2 Угоди враховувались відповідачем при нарахуванні Позивачу плати.

В свою чергу, жоден з нормативно-правових актів, на які посилаються відповідач та третя особа-1, зокрема, ані Порядок розміщення об'єктів зовнішньої реклами в місті Києві, затверджений Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.12.02. № 2159, ані Порядок розміщення реклами в місті Києві, затверджений Рішенням Київської міської ради № 37/6253 від 22.09.11., не містять вимоги щодо приведення у відповідність з цими нормативно-правовими актами договорів та нормативних актів індивідуальної дії, укладених/виданих Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Адресна програма на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. підлягає викладенню у редакції, запропонованій позивачем, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) при нарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «УКС» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13, ідентифікаційний код 33747635) плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. керуватися п. 4.2. Угоди про співробітництво в галузі створення мережі вуличних комунікаційно-інформаційних покажчиків в місті Києві від 12.04.06., а саме визначити у Адресній програмі на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. розмір плати з урахуванням наступного: при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з інформацією про назву і розташування вулиці (міського об'єкту) та інформацією про розташування міської, державної установи, організації Товариство з обмеженою відповідальністю «УКС» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13, ідентифікаційний код 33747635) звільняється від плати за право тимчасового використання місць; при розміщенні комунікаційно-інформаційного покажчика з рекламною інформацією розрахунок сплачуваної площі здійснюється без урахування подвійної площі інформаційної частини такого покажчика, у зв'язку з чим викласти преамбулу, п. 1 та п. 2 Адресної програми на право тимчасового користування № 11 від 19.12.12. у наступній редакції:

«З метою виконання п. 15.3 розділу ІІ Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.11. № 37/6253, уклали цю Адресну програму до Договору про наступне:

1. Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

№ п/пВид РЗМісце розміщення РЗ (адреса)Дата, з якої продовжено строк дії дозволуПлата за місяць без ПДВ (грн.) до 30.08.2012 включноПлата за місяць без ПДВ (грн.) з 31.08.2012Дата кінця строку дії1Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0,000 заг.пл.0.000 кв.м., кількість площин 2 №08562-05-П-1Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, 529.03.20100,000,0028.03.20152Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0.500 заг.пл.1.240 кв.м., кількість площин 2 №10284-05-П-1Дніпровський р-н, вул. Окіпної Раїси, 302.09.201057,35104,1601.09.20153Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0.500 заг.пл.0.620 кв.м., кількість площин 1 №10286-05-П-1Дніпровський р-н, вул. Окіпної Раїси, 202.09.201028,6752,0801.09.20154Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0.500 заг.пл.0.620 кв.м., кількість площин 1 №14918-07Оболонський р-н, вул. Богатирська перед поворотом на вул. Маршала Тимошенка30.05.201228,6752,0829.05.20175Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0.500 заг.пл.1.240 кв.м., кількість площин 2 №10340-05-П-1Печерський р-н, вул. Патріса Лумумби, 6/102.09.201045,8869,4401.09.20156Кронштейн на опорі освітлення (контактної мережі), розміри 1.240х0,000 заг.пл.0.000 кв.м., кількість площин 2 №10534-05-П-1Шевченківський р-н, Майдан Незалежності виїзд з вул. Костьольна, опора №902.09.20100,000,0001.09.20152. Підприємство зобов'язується нараховувати плату за право тимчасового користування місцями згідно з умовами Договору».

3. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, ідентифікаційний код 26199714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКС» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, 13, ідентифікаційний код 33747635) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.13.

Суддя Т.М. Ващенко