Ухвала суду № 32620964, 16.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1462/13-к 16.07.2013 16.07.2013 16.07.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/784/147/13 Головуючий у 1-й інстанції: Дробинський О.Е.

Категорія: ч.1 ст. 115 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Кателін В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого судді: Куценко О.В.

суддів: Кателіна В.П., Олещук Т.Л.

при секретарі: Богданову Б.Ф.

за участю

прокурора: Іванова А.О.

судового розпорядника: Овчаренка М.М.

обвинуваченого: ОСОБА_3

потерпілої: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013160190000822 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, працюючого вантажником ПП «Менада», раніше судимого:

- 10.07.2003 року Вознесенським районним судом Миколаївської області за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76, 104 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробовуванням на 2 роки;

- 06.02.2004 року Вознесенським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22.10.2005 року за постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 14.10.2005 року умовно-достроково в порядку ст. 107 КК України на 1 рік 7 місяців 26 днів;

- 14.06.2007 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання 14.06.2010 року;

- 01.04.2011 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, визнано винним та призначено покарання;

- за ч. 1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 01.04.2011 року і остаточно призначене покарання у вигляді 11 років позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Судом задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_4, стягнуто з засудженого 9827 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом також стягнуто з обвинуваченого судові витрати в сумі 411 грн. 60 коп. за проведення судової криміналістичної експертизи на користь НДЕКЦ України в Миколаївській області.

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів справи, 07 вересня 2012 року, близько 22 години 00 хвилин, обвинувачений та громадянин ОСОБА_5 знаходились за одним столиком для відвідувачів на літньому відкритому майданчику кафе «Пивний Сад», розташованого в центральній частині міста за адресою вул. Жовтневої революції, 9, м. Вознесенськ Миколаївської області.

Під час сварки, яка виникла між обвинуваченим та ОСОБА_5, останній раптово наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_3. У відповідь обвинувачений також наніс удар ОСОБА_5 кулаком в обличчя.

Після цього, для з'ясування відносин між собою, обидва залишили літній відкритий майданчик вищевказаного кафе та вийшли на вулицю, де перед входом у кафе бійка між ними відновилася. ОСОБА_5 схопив однією рукою за комір спортивної кофти обвинуваченого, а іншою рукою знову наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

У відповідь на дії ОСОБА_5, обвинувачений, з метою вчинення умисного вбивства із помсти, витягнув із кишені розкладний ніж господарсько-побутового призначення, виготовлений промисловим способом, яким наніс останньому удар в область голови, в результаті чого заподіяв потерпілому тілесне ушкодження у вигляді колото-різаного поранення голови, проникаючого до порожнини черепу з крововиливом у головний мозок, в результаті чого ОСОБА_5 був госпіталізований до Вознесенської ЦРЛ де 10.09.2012 року від зазнаного поранення помер.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії зі ст. 115 ч. 1 на ст. 124 КК України, і призначити покарання відповідно до зазначеної статті.

Посилається на той факт, що не пам'ятає як привів у дію кнопковий ніж, схопив його машинально, оскільки потерпілий наносив йому удари в обличчя. Після того як наніс удар ножем він відчув, що ОСОБА_5 його відпустив, а потім впав на землю і в голові у нього стирчав ніж.

Він викликав швидку допомогу, а через деякий час приїхали працівники міліції. З місця події він не тікав, добровільно давав пояснення працівникам міліції, в скоєному злочині щиро кається.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_4 просила вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24.04.2013 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Посилається на той факт що Семенов умисно убив її сина, а його показання в суді та доводи викладені в апеляційній скарзі про перекваліфікацію його дій, не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілої і думку прокурора, які вважають вирок суду законним і обґрунтованим і просять його залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не визнає її обґрунтованою.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково і пояснив, що дійсно 07.09.2012 року між ним та ОСОБА_4 виник конфлікт. ОСОБА_4 став наносити йому удари кулаком по обличчю. Захищаючись, він наніс ОСОБА_4 один удар ножем в область голови. Визнає вину частково, оскільки ОСОБА_4 перший розпочав бійку, а він лише захищався від ударів останнього і умисла на вбивство не мав. Він намагався нанести удар ОСОБА_4 рукояткою ножа, але ніж відкрився випадково при натисканні на кнопку.

Однак, при вивченні доказів по справі, колегія суддів вважає, що суд вірно прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_3 вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що бачила бійку між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Коли бійка перейшла з літнього майданчика «Пивного Саду» на вулицю, вона почула крик і побачила, що ОСОБА_5 упав на землю і в скроневій частині його голови стирчала рукоятка ножа. Вона відразу викликала міліцію та швидку допомогу.

Аналогічні пояснення, надали суду допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8

Доводи обвинуваченого в тому, що він захищався від дій потерпілого і вчинив злочин при перевищені меж необхідної оборони, є не обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» за № 1 від 26.04.2002 року, при встановлені наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони, повинно враховуватись не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, які могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров'я) та інші обставини.

Відповідно до висновку судово - медичної експертизи обвинуваченому були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких.

Згідно висновками судово-медичної експертизи №278 від 23 жовтня 2012 року, у загиблого ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення голови, проникаючого в порожнину черепу з крововиливом в речовину головного мозку. Зазначене колото-різане поранення виникло від дії гострого предмета, який володіє колючо-ріжучими властивостями, можливо ножа. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, в результаті яких наступила смерть громадянина ОСОБА_5

З урахуванням всіх досліджених доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умисел ОСОБА_3 був направлений на позбавлення життя ОСОБА_5 оскільки про це свідчить характер його дій, тобто нанесення потерпілому удару ножем в життєво важливий орган в голову від чого останній помер. У обвинуваченого небуло необхідності застосовувати ніж оскільки цього не потребували, перш за все, обставини події, а тому з огляду на наведене, не вбачається підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого, як він просить в апеляційної скарзі.

Всі інші доводи, які зазначені апелянтом в апеляційної скарзі не заслуговують уваги тому, що вони ніяк не можуть вплинути на доведеність вини засудженого у скоєному злочині, а також не можуть вважатися істотними порушеннями норм процесуального закону, що перешкоджає чи може перешкоджати суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Враховуючи суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, обставини справи, особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно призначено покарання у вигляді позбавлення волі, так як його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий

Судді