Ухвала суду № 32620270, 24.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа №812/4147/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді : Бадахова Т.П., Старосуд М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у адміністративній справі № 812/4147/13-а за позовом ОСОБА_2 до Стахановського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся с позовом до Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому позивач просить визнати дії відповідача з утримання автомобіля марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 незаконними та зобов'язати відповідача передати позивачу зазначений автомобіль та технічний паспорт до нього протягом трьох днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3. У березні 2012 року даний автомобіль він придбав за договором міни на власний автомобіль Chevrolet Aveo по оголошенню на сайті "Авто Ріо". При цьому позивач передав власний автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1, вартістю 8000 доларів США та технічний паспорт на нього, а позивачу був переданий автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 та технічний паспорт на нього. Довіреності сторонами угоди не оформлювались.

13 жовтня 2012 року співробітниками спецпідрозділу Державної автомобільної інспекції "Кобра" у ОСОБА_2 було вилучено технічний паспорт на автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 28 жовтня 2010 року на ім'я ОСОБА_3, а сам автомобіль був вилучений та розміщений на штрафному майданчику Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Від співробітників міліції позивачу стало відомо, що вказаний автомобіль не має державної реєстрації, а технічний паспорт на нього має ознаки підроблення.

ОСОБА_2, як власнику автомобіля співробітниками міліції не було надано будь-яких документів на підтвердження правових підстав для вилучення транспортного засобу та технічного паспорту.

Позивачем зазначено, що постановою оперуповноваженого ВКР Стахановського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 18 жовтня 2012 року відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2, з огляду на що у відповідача відсутні підстави незаконно утримувати належний ОСОБА_2 автомобіль. Право власності на належний ОСОБА_2 автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 є безспірним, оскільки він обміняв його на належний йому автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_1.

Позивач зазначає, що автомобіль марки Mercedes-Benz модель Е 230 номер шасі НОМЕР_3 не знаходиться у розшуку, на нього не накладений арешт, придбаний на законних підставах за договором міни, тому він є власністю позивача та незаконно утримується відповідачем.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у адміністративній справі № 812/4147/13-а у задоволенні позову відмовлено (а.с.50, 51-53).

Не погодившись рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови, як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.59-60). Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, як підстави для скасування постанови суду та задоволення позовних вимог, доводить наявність свого права власності на автомобіль та відсутності правових підстав для утримання його на штраф майданчику.

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з огляду на п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. На апеляційну скаргу позивача, відповідачем надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 жовтня 2012 року співробітниками Державної патрульної служби було проведено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, у зв'язку з підробкою реєстраційних документів та не розмитненням транспортного засобу, про що було складено протокол огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 35).

Згідно висновку спеціаліста від 29 жовтня 2012 року № 438/2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, не є аналогічним тому, що знаходиться в офіційному обігу країни виробника. Зазначене свідоцтво виконано на багатокольоровому знакодрукуючому приладі зі струйним способом відтворення зображення (а.с. 36-41).

По вказаному факту Стахановським міським відділом управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області порушене кримінальне провадження від 06 лютого 2013 року № 12013030380000738 (а.с. 45).

Колегія суддів вважає, що вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, та розміщення автомобілю на штраф майданчик є правомірним.

Щодо доводів позивача про повернення ОСОБА_2 автомобіля марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить йому на праві приватної власності суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх доводів про те, що автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, позивач зазначає, що він придбав вказаний транспортний засіб за результатами договору міни.

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року та від 29 травня 2013 року у позивача було витребувано докази права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 номер шасі НОМЕР_3, однак документів на підтвердження факту набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний автомобіль суду не надано.

Згідно статті 715 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (статті 716 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Належних доказів укладення правочинів, які б свідчили про відчуження автомобіля марки Mercedes-Benz Е230, номер шасі НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_2 його попереднім власником та перехід права власності на вказаний автомобіль до ОСОБА_2 суду не надано.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на укладення усного договору міни, оскільки по-перше, не надано доказів укладання такого правочину, а по-друге, з огляду на приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України такий договір не міг бути укладений, оскільки згідно висновку спеціаліста від 29 жовтня 2012 року № 438/2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, видане 28 жовтня 2010 року МРЕВ-1 м. Донецька на ім'я ОСОБА_3 на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2 не є аналогічним тому, що знаходиться в офіційному обігу країни виробника.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно затвердженого в Україні п. 7 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники(далі-власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується уразі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем на час звернення з позовом до суду, так і під час розгляду справи, не доведено належними доказами права власності на автомобіль марки Mercedes-Benz Е230 державний номерний знак НОМЕР_2. Також позивачем не надано суду належних доказів які б підтверджували право ОСОБА_2 на користування та розпорядження зазначеним автомобілем.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Обираючи для себе підстави звернення до суду за захистом (на думку позивача) його порушеного права, позивач визначив норми права, що стосуються права власності. Але ж визначені позивачем правові підстави взагалі не доводять будь-яку протиправність дій або бездіяльність Стаханівського МО УМВС України щодо протиправного утримання як документів так і автомобіля. Вилучення та доставляння автомобіля на штраф майданчик відбулося внаслідок керування транспортним засобом на підроблених документах, а тому підстав для їх повернення на час перевірки такого факту у відповідача не було, тому утримання здійснювалось правомірно.

Хоча відносно позивача і було прийняте рішення про відмову у порушенні кримінального провадження за ознаками ст.358 КК України, однак як було встановлено судом на теперішній час проводиться кримінальне розслідування (кримінальне провадження за №12013030380000738 з датою внесення до ЄРДР від 06.02.2013 року), а тому утримання автомобіля та тих документів, які були вилучені у позивача продовжується вже за правилами КПК України.

Колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідної особи, яка здійснює розслідування справи, та вирішити питання щодо можливого повернення автомобілю за правилами КПК України. Колегія суддів утримується від надання оцінки правомірності утримання документів та автомобіля під час розслідування справи в межах відкритого кримінального провадження. Суд адміністративної юстиції позбавлений такої можливості. Така оцінка щодо правомірності або протиправності утримання автомобіля та вилучення документів надається до часу порушення кримінального провадження, з огляду на набуття в межах кримінального провадження іншого статусу, як документів так і вилученого автомобілю, тобто до 06.02.2013 року. Після порушення кримінального провадження, питання щодо повернення вилучених документів та автомобілю перебуває за межами адміністративної юстиції.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року у адміністративній справі № 812/4147/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П.Бадахова

М.І.Старосуд