Ухвала суду № 32619732, 25.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/7529/2012 Провадження № 22-ц/795/1758/2013 Головуючий у I інстанції -Жук М. І. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,при секретарі:Халимон Т.Ю.за участю:представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2012 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання часток у праві спільної сумісної власності, третя особа - Чернігівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу судді суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність такого рішення.

Оскаржуваною ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2012 року відмовлено ОСОБА_5 в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, позовна заява ОСОБА_5 -вважається неподаною та повернута апелянтові.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач є студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка, навчання здійснюється за рахунок замовника, а згідно квитанції №1/1 від 22.10.2012 року кошти за навчання вносила мати апелянта - ОСОБА_7, що свідчить про знаходження позивача на утриманні відповідача.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував норми ст.8 Закону України «Про судовий збір», п.1ст.82 ЦПК України, згідно яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати за ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 право власності кожного на 1/3 частину трьохкімнатної квартири в АДРЕСА_1

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.08.2012 року позовна заява ОСОБА_5 залишена без руху. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів надати суду виправлену позовну заяву з зазначенням ціни позову та оригіналом квитанції про сплату судового збору, роз'яснено, що в разі невиконання вказаних вимог позовна заява буде вважатися неподаною і повернута (а.с.6).

01.10.2012 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про звільнення його від сплати судового збору, оскільки він є студентом денної форми навчання, не має постійного самостійного заробітку, або інших доходів та знаходиться на утриманні ОСОБА_7 На підтвердження своїх доводів надав копію тимчасового посвідчення про навчання в університеті (а.с.12-14).

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2012 року відмовлено позивачу у звільненні від сплати судового збору, позовна заява вважається неподаною та повертається ОСОБА_5 (а.с.16).

Відмовляючи в задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_5 від сплати судового збору суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що він знаходиться на утриманні ОСОБА_7 Крім того, ст.5 Закону України «Про судовий збір» не передбачає пільги щодо сплати судового збору студентом денної форми навчання.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства та зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю правовою природою потребує регулюванню з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до ч.2 ст.121 ЦПК України якщо позивач згідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.119,120 цього кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім того, ч.5 ст.121 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підтвердження доводів апеляційної скарги додана копія договору про надання освітньої послуги (навчання) в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, укладений 17.10.2012 року, за яким виконавець в особі ректора ОСОБА_10 та ОСОБА_5 (далі - замовник) та ОСОБА_5 (далі - студент, з третьої сторони) бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу, а замовник - своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу (навчання) в розмірі та строки, що встановлені законом (а.с.23-24).

Одночасно, до апеляційної скарги додана копія квитанції №1/1 від 22.10.2012 року, за якою перерахована плата за навчання за жовтень 2012 року у розмірі 3500,00 грн. ОСОБА_7.(а.с.22).

Доводи апелянта стосовно звільнення від сплати судового збору є безпідставними, оскільки, єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування майнового стану сторони. Обгрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення здійснення оплати судового збору у встановлених законом строках та розмірах, згідно з ст.ст.10,60 ЦПК України покладається на заінтересовану сторону.

Таким чином, позивачем не надано суду першої інстанції та не представлено апеляційному суду таких доказів, які б безспірно підтверджували неможливість або утруднення сплати судового збору, оскільки на день звернення до суду - 22.08.2013 року договір про навчання в університеті ОСОБА_5 не був укладений.

Крім того, п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до положення статті 82 ЦПК суд може, за наявності певних підстав своєю ухвалою лише відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі і не має права зменшити або звільнити від сплати судового збору, оскільки таке право суду надано тільки щодо судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, які визначені частиною третьою статті 79 ЦПК.

Враховуючи роз'яснення Європейського суду з прав людини, постанову Пленуму Верховного Суду України та норми матеріального права, суд першої інстанції не мав правових підстав звільнити позивача від сплати судового збору.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 не надано доказів, які б спростовували висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, і судом обґрунтовано, у відповідності нормам чинного законодавства, визнано неподаною та повернуто позовну заяву.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: