Вирок № 32619352, 24.07.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 24.07.2013

Справа № 320/5741/13к

(1-КП-320-312-13)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 24» липня 2013 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Кучеренко В.В.

при секретарі - Левандовській Т.Ю.

за участю прокурора - Гринько М.С.

за участю обвинуваченої - ОСОБА_1

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши матеріали кримінального провадження № 12013080140000475 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Мари Туркменістан, громадянки України, розлученої, яка має вищу освіту, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 382 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Під час досудового розслідування встановлено, що 20 грудня 2011 року господарський суд Запорізької області прийняв рішення про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1, на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Еней», яке розташоване за адресою м. Дніпропетровськ вул. Губенка, 50, 43 400 гривень забргованості з орендної плати, 3 093 гривні 64 копійки - пені, 1 015 гривень 36 копійок - 3 відсотка річних, 1 748 гривень 40 копійок - інфляційні витрати, 492 гривні 57 копійок - державного мита, та 225 гривень 92 копійки - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, а всього на загальну суму 49 975 гривень 89 копійок.

Рішення господарського суду вступило у законну силу 03 січня 2012 року і в цей же день господарським судом Запорізької області видано наказ № 28/59/7300/11 про примусове виконання вказаного рішення.

17 травня 2012 року на примусове виконання рішення суду державним виконавцем відділу виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області, ОСОБА_4, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 32625315), копію якого в той же день отримала ОСОБА_1

17 травня 2012 року в м. Мелітополі ОСОБА_1, достовірно знаючи про прийняте господарським судом рішення, а також про відкриття провадження № 32625315 на підставі вищевказаного рішення про стягнення з неї грошових коштів у сумі 49 975,89 гривень на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Еней», та будучи офіційно попередженою державним виконавцем про наслідки ухилення від виконання судового рішення, знаючи, що в приватній власності, згідно договору дарування № 3806 від 17.08.2000 року, вона має квартиру АДРЕСА_1, маючи умисел на перешкоджання виконанню рішення суду, що набрало законної сили, повідомила державному виконавцю ОСОБА_4, про відсутність в її приватній власності будь-якого майна, на яке можливо накласти арешт.

25 травня 2012 року в м. Мелітополі обвинувачена ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел на перешкоджання виконання рішення суду, що набрало законної сили, шляхом укладення договору дарування від 25 травня 2012 року, передала у власність вищевказану квартиру, вартістю 16 080 гривень, своїй сестрі - ОСОБА_5, тим самим здійснила дії по відчуженню власного майна з метою перешкоджання виконанню рішення суду, що набрало законної сили.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у пред'явленому обвинуваченні не визнала в повному обсязі та пояснила, що їй на праві особистої власності на підставі договору дарування належала квартира АДРЕСА_1. 25 травня 2012 року під час розпорядження нею вказаною квартирою, квартира перебувала виключно у її власності та не знаходилась під арештом чи під забороною відчуження. Ніяких рішень суду щодо примусового відчуження квартири, конфіскації на дату підписання та нотаріальної реєстрації договору не існувало. В рішенні Господарського суду № 28/5009/7300/11 від 20.12.2011 року щодо виконання якого було надано відповідний наказ було вказано про стягнення з неї суми в розмірі 49 975,89 гривень. Але у вказаному рішенні не визначено заходи такого примусового виконання. При нотаріальному посвідченні договору дарування від 25 травня 2012 року нотаріусом було перевірено, що на вказану дату майно не було під обтяженням та не було арештоване. Заборони щодо часу та строків реалізації нею права на відчуження майна, яке належало їй на праві приватної власності, а ні в рішеннях суду, ані в постановах судового виконавця не зазначено. Виходячи із зазначеного, вона вважає, що не порушувала жодної норми законодавства щодо реалізації нею права користування, розпорядження майном, яке належало їй на праві приватної власності. Після цього вона зверталась до державного виконавця з питанням щодо виконання судового рішення іншим шляхом, але їй було відмовлено у зв'язку з закриттям справи. Також пояснила, що здійснення нею правочину дарування квартири сталося внаслідок складних відносин між нею та її сином, який хотів заволодіти її квартирою. Тобто відчуження квартири сталося через сімейні обставини, а ні яким чином не пов'язано із небажанням виконувати рішення господарського суду.

Не дивлячись на повне невизнання обвинуваченою своєї вини, її вина підтверджується в повному обсязі:

- показаннями свідка ОСОБА_4, яка в судовому засіданні показала, що близько рік тому їй на виконання прийшов виконавчий лист з примусового виконання рішення господарського суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Еней» близько 40 000 гривень. Заява про виконання рішення суду була надана представником НВТОВ «Еней» і у той же день ввечері вона надала ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження, роз'яснила про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду та дачу завідомо неправдивих відомостей про майновий стан. Після цього ОСОБА_1 розписалась у про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Потім ОСОБА_1 самостійно заповнила бланк пояснення та зазначила, що нерухоме майно, транспортні засоби та земельні ділянки за нею не зареєстровані. 18.05.2012 року вона направила запити у відповідні інстанції для того, щоб встановити наявність зареєстрованого за ОСОБА_1 майна. 01.06.2012 року вона пішла у відпустку, а 18.07.2012 року повернулася до роботи та дізналася, що відповідь з Мелітопольського БТІ надійшла тільки 04.07.2012 року, де було зазначено, що за ОСОБА_1 нерухомого майна не значиться, однак раніше на праві власності у ОСОБА_1 находилась квартира АДРЕСА_1, яка відчужена (подарована) 25.05.2012 року. У зв'язку з цим, рішення суду не було виконано, оскільки у боржника ОСОБА_1 відсутнє майно. Виконавче провадження було закрито;

- показаннями свідка ОСОБА_6, яка у судовому засіданні показала, що вона проживає у АДРЕСА_1 та в травні 2012 року вона знаходилась у дворі вказаного будинку біля 4 під'їзду зі своєю подругою. Після цього до них підійшла жінка, яка представилась державним виконавцем та поросила її та її подругу бути понятими. Під час проведення дій вони піднялися та оглянули АДРЕСА_1, після чого підписали складений державним виконавцем акт. ОСОБА_1 була дуже засмучена. Будь-яких незаконних дій з жодного боку не було;

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка у судовому засіданні показала, що вона проживає у АДРЕСА_1 та в травні 2012 року вона була запрошена у якості понятої у АДРЕСА_1 вищевказаного будинку. Знаходячись у квартирі, яка належить ОСОБА_1, державний виконавець роз'яснила ОСОБА_1 про причини проведення вказаних дій. При розмові з державним виконавцем ОСОБА_11 була дуже засмучена, навіть плакала. Після проведення дій вона та ОСОБА_6 підписували документи, ОСОБА_1 наполягала, що нічого не знає про рішення суду;

- показаннями свідка ОСОБА_8, яка у судовому засіданні показала, що на даний час вона працює техніком у Мелітопольському БТІ. У кінці травня 2012 року у БТІ надійшов запит від ОСОБА_4, на який вона надала відповідь, що за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно не зареєстроване, оскільки 25.05.2012 року належну їй квартиру АДРЕСА_1 подарувала ОСОБА_5 Потім нею було надано повторну відповідь до виконавчої служби 04.07.2012 року;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні показав, що він працює на посаді інженера-інветаризатора та йому на виконання прийшло замовлення по інвентаризації квартири з поміткою «терміново». Замовлення з такою поміткою виконується потягом трьох днів. Вказане замовлення знаходилось за адресою АДРЕСА_1. Він виїхав на об'єкт та виконав усі необхідні дії, після чого передав роботу бригадиру. Документи вказаного обстеження квартири були передані у стіл заявок.

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні показала, що вона на даний час є головним інженером КП «ММБТІ». 19.05.2012 до БТІ надійшла заявка на обстеження квартири за адресою АДРЕСА_1, з поміткою «терміново». З вказаною поміткою послуга виконується протягом трьох днів та коштує у два рази дорожче, ніж звичайна. На заяві про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.05.2012 року резолюцію ставила вона у відповідності до посадової інструкції;

Свідок ОСОБА_11 у відповідності до п.3 ч. 1 ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України відмовився давати показання в відношення своєї матері - обвинуваченої ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5 у відповідності до п.3 ч. 1 ст. 66 КПК України та ст. 63 Конституції України відмовилась давати показання в відношення своєї сестри - обвинуваченої ОСОБА_1

- поданням державного виконавця ОСОБА_4 про повідомлення про злочин у відношенні ОСОБА_1 за умисне перешкоджання виконання судового рішення (а.с.66-68);

- довідкою КП «ММБТІ» № 3365 від 04.07.2012 року про відсутність нерухомого майна у ОСОБА_1 (а.с. 75);

- інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно № 106/4501 від 25.07.2012 року, відповідно до якої встановлено, що у відповідності до договору дарування від 25.05.2012 року ОСОБА_1 подарувала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ( а.с.77);

- рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.12.2011 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнута заборгованість на користь НВТОВ «Еней» (а.с. 81-85);

- наказом Господарського суду Запорізької області від 03.01.2012 року, про примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.12.2011 року (а.с.70);

- постановою про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2012 року, відповідно до якого з ОСОБА_1 повинно бути стягнуто 49 975,89 гривень заборгованості на користь НВТОВ «Еней» (а.с. 71);

- попередження про кримінальну відповідальність від 17.05.2012 року, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправду інформацію (а.с. 73);

- актом державного виконавця від 17.05.2012 року по примусовому виконанню наказу Господарського суду Запорізької області від 03.01.2012 року, про вітсутність майна боржника ОСОБА_1 (а.с.74);

- протоколом доступу до речей і документів від 31.05.2013 року по витребуванню виконавчого провадження № 478/24 (№ за ЄДРВП 32625315) (а.с.159);

- постановою про визнання речовим доказом виконавчого провадження № 478/24 (№ за ЄДРВП 32625315)(а.с.161);

- запитами державного виконавця до ММБТІ про майно боржника ОСОБА_1 (а.с.175,181);

- копією інвентарної справи квартири АДРЕСА_1 (а.с.87-106);

- заявою ОСОБА_1 від 19.05.2012 року в ММБТІ про надання витягу з реєстра прав власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 (а.с.99);

- договором дарування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_5 від 25.05.2012 року (а.с.103);

- актом державного виконавця від 23.08.2012 року про відсутність у боржника ОСОБА_1 будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.191);

- постановою державного виконавця від 25.08.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, в зв'язку з відсутністю у боржника ОСОБА_1 будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення (а.с.192).

Аналізуючи досліджені докази по справі суд виходить з наступного:

У відповідності до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено показаннями свідків, а також наявними у матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 у порушення ЗУ «Про виконавче провадження», а також для перешкоджання виконання рішення суду, навмисно повідомила державного виконавця про відсутність в неї майна(квартири) та реалізувала належну їй квартиру шляхом дарування своїй сестрі ОСОБА_5

Судом встановлено, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 на досудовому слідстві кваліфіковані вірно за ст. 382 ч. 1 КК України, як перешкода виконанню рішення суду, що набрало законної сили.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.

Обвинувачена ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, кримінальне правопорушення здійснила вперше, що визнаються як обставини, що пом'якшують покарання, а тому суд вважає, що її виправлення можливо без ізоляції від суспільства, призначивши їй покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити їй покарання - два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо вона протягом двох років не скоїть нового кримінального правопорушення (злочину).

У відповідності ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду В.В.Кучеренко