Постанова № 32618950, 22.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 917/616/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю прокурора - Кондратюк Н.А. (посвідчення № 009093 від 12.10.2012 р.),

за участю представників сторін:

позивача - представник Міняйло Г.Ю. за довіреністю № 19-14/8 від 02.01.2013р., відповідача - не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», м. Полтава, (вх.1997 П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 р. у справі №917/616/13,

за позовом - Прокурора Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаваобленерго», м. Полтава,

до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод», м. Полтава,

про стягнення грошових коштів у сумі 63 485,65 грн.-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 р. по справі №917/616/13 (суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ «Тепловозоремонтний завод» на користь Полтавського комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» 54641,86 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2028 від 01.02.2011 року, 613,06 грн. 3% річних, 230,73 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судового збору в доход Державного бюджету України.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 року, та прийняти нове судове рішення, яким провадження у справі припинити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що предметом спору у даній справі є заборгованість за отримані послуги за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2028 від 01.02.2011 року. Відповідач визнає борг та зобов'язується в найкоротші строки виконати умови договору; 15.05.2013 року направив на адресу позивача проект мирової угоди, у якій ПАТ «ТРЗ» надав графік погашення заборгованості у сумі 55 485,65 грн. та зобов'язується погасити її до грудня 2014 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 року по даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином і в установлений законом строк, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення йому ухвали апеляційного суду від 04.07.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

У квітні 2013 року у відповідності до статті 121 Конституції України, частини 3 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та статті 2 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду Полтавської області звернувся прокурор Ленінського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради в особі Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаваобленерго» до Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» з позовною заявою від 25.03.2013 р., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.05.2013 року про стягнення грошових коштів у сумі 55 485,65 грн. , з яких 54 641,86 грн. - сума основної заборгованості, 613,06 грн. - 3% річних, 230,73 грн.- інфляційних збитків ( а.с. 65).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пред*явлення прокурором позову в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаваобленерго» є правомірним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаваобленерго» та Відкритим акціонерним товариством «Тепловозоремонтний завод» укладено договір № 2028 від 01.02.2011 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води ( а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1 даного договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень відповідача (споживача) до межі розподілу будівлі по провулку Соколова, 9 - гуртожиток.

Пунктом 14 договору визначено, що оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить споживач, стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово - комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово - комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до статі 13 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Рішенням Полтавської обласної ради 20 позачергової сесії п'ятого скликання від 27.03.2009 року «Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води» затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для трьох груп споживачів: І група - населення, що мешкає в житлових будинках та інших жилих приміщеннях незалежно від форм власності будинків та приміщень; ІІ група - бюджетні організації та установи; ІІІ група - всі інші споживачі, крім споживачів першої та другої групи.

Вказаним вище рішенням Полтавської обласної ради затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для першої групи споживачів у розмірі 263,70 грн. з урахуванням податку на додану вартість за 1 Гкал теплової енергії та 11,93 грн. з урахуванням ПДВ за підігрів 1 куб.м води, 2,76 грн. за опалення 1 кв.м загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 1773 від 14.12.2010 року «Про затвердження тарифу на теплову енергію ПОКВПТГ «Полтаваобленерго» затверджено тариф на теплову енергію для населення в розмірі 241,73 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), яка набирає чинності з 01.01.2011 року. На виконання вказаної постанови 01.02.2011 року Полтавською обласною радою прийнято рішення третьої сесії шостого скликання «Про забезпечення виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України», введено в дію з 01.01.2011 року, затверджені до нього тарифи на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджені рішенням 20 позачергової сесії обласної ради п'ятого скликання від 27.03.2009 року, що надаються ПОКВПТГ «Полтаваобленерго» у розмірі 290,08 грн. за 1 Гкал теплової енергії та 13,12 грн. за підігрів 1 куб.м води та 3,04 грн. за опалення 1 кв.м загальної площі в місяць протягом опалювального періоду.

Статтею 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації та фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 20 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця розрахункового місяця.

Згідно з пунктом 26 договору він укладений на період: а) для опалення з 01.02.2011 року по 31.12.2016 року; б) для гарячого водопостачання з 01.02.2011 року по 31.12.2016 року; в) в частині розрахунків до їх повного завершення.

Розпорядженням міського голови Полтавської міської ради від 10.10.2012 року «Про початок опалювального періоду 2012-2013 р.р.» визначено, що опалюваний сезон 2012/2013 р. для будинків та інших об*єктів обладнаних системами централізованого теплопостачання розпочинається з 11.10.2012 року (а.с. 19).

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання виконав частково; отриману теплову енергію оплатив лише у сумі 21 000,00 грн. Таким чином, залишок заборгованості становить 54 641,86 грн., що не спростовується відповідачем.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 01.06.2012 року по 10.03.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 75 641,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії, які свідчать про відпуск теплової енергії споживачу, про її вартість. Факт вручення відповідачу актів та рахунків підтверджується рахунками та реєстрами ( а.с. 25-47).

Відповідач узяті на себе договірні зобов'язання виконав частково; отриману теплову енергію оплатив лише у сумі 21 000,00 грн., що підтверджується довідкою № 29-06/2646 від 25.04.2013 року та копіями виписок з банківського рахунку за 11,03.2013 року, 15.03.2013 року, 22.032013 року, 29.03.2013 року ( а.с.68-72). Таким чином, залишок заборгованості становить 54 641,86 грн., що не спростовується відповідачем.

В силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено до стягнення 230,73 грн. інфляційних витрат, а також 613,06 грн. 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши вказані суми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що період їх нарахування та розмір є обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Отже, з огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Полтавської області правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 54 641,86 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2028 від 01.02.2011 року, 613,06 грн. -3% річних, 230,73 грн. інфляційних .

Посилання апелянта на те, що він 15.05.2013 року направив позивачеві проект мирової угоди, у якому надав графік погашення заборгованості у сумі 55 485,65 грн. та зобов'язується її погасити до грудня 2014 року не може бути взято до уваги колегією суддів, оскільки відповідно до частини 3 статті 101 Господарського кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а , досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Спір може бути врегульований укладанням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

Проте, затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК України ( п.4 Інформаційного листа від 20.10.2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та у і півріччі 2006 року».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 року, а тому рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, статті 105, Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тепловозоремонтний завод» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.06.2013 р. у справі № 917/616/13 залишити без змін.

повний текст постанови складено 22.07.2013 р.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя В.В.Лакіза

суддя В.С.Хачатрян