Рішення № 32618529, 15.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-24/1718-2012 15.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Івала»доМіністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаДержавна казначейська служба Українипростягнення 306 525,00 грн.Суддя Мандичев Д.В.

Представники сторін:

від позивача:Ларіна О.М.від відповідача:Гордієнко В.І.від третьої особи:не з'явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Івала» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 306 525,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстави для володіння відповідачем грошовими коштами позивача у розмірі 306 525,00 грн., перерахованих за договором на закупівлі послуг з громадського харчування №271/2/08/9від 05.12.2008 р., відпали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. порушено провадження у справі, залежно до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України, розгляд справи призначено на 29.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.02.2012 р. розгляд справи відкладено до 28.03.2012 р.

29.02.2012 р. відповідачем через канцелярію суду було подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі № 5011-24/1718-2012 до вирішення по суті пов'язаних справ № 47/546-51/511 та № 4/242, які перебувають в провадженні господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. провадження в справі №5011-24/1718-2012 за позовом зупинено до вирішення по суті пов'язаних справ, а саме: справи №47/546-51/511 за позовом ТОВ «Івала» до Міністерства оборони України, третя особа -Державне казначейство України про стягнення 34 718 545,98 грн. основного боргу за договором №271/2/08/9 від 05.12.2008 р., 288 626,13 грн. - 3% річних, 771 437,01 грн. -інфляційних нарахувань, а також справи №4/242 за позовом ТОВ «Івала» до Міністерства оборони України, третя особа - Державне казначейство України про стягнення 18 967 182,78 грн. заборгованості за послуги з організації харчування військовослужбовців в військових частинах та військових закладах за заявками представників замовника за період з 01.01.2011 р. по 08.02.2011 р.

10.06.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2013 р. поновлено провадження у справі №5011-24/1718-2012, розгляду справи призначено на 10.07.2013 р.

В судовому засіданні 10.07.2013 р. оголошувалась перерва до 15.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала письмові пояснення, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, вимог ухвали суду не виконала, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2008 р. між Товариством (виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір № 271/2/08/9 на закупівлю послуг з громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати послуги з громадського харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних сил України, дислокованих у Харківській, Донецькій, Полтавській, Сумській, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Кіровоградській областях та в місті Києві, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин згідно наведеного переліку, які є представниками замовника, а замовник згідно п. 1.1.3 Договору зобов'язується приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі наказу Міністра оборони України від 16.07.1997 р. № 300 «Про затвердження положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положенням цього договору у відповідності до специфікації загалом на суму 6 130 488, 98 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору обсяг послуг з харчування відповідно до кількості військовослужбовців та годування тварин визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю заявки на необхідну кількість за кожну норму харчування та додаткових норм щодоби до 18 год. 00 хв. дня, що передує дню отримання послуг.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору сторонами погоджено, що приймання кількості та якості послуг здійснюють посадові особи представників замовника у відповідності з вимогами діючого законодавства за відповідними документами у присутності уповноважених представників виконавця, кількість та якість наданих послуг з харчування оформляється актом, який складається повноважними особами виконавця та представниками замовника щоденно у трьох примірниках; на підставі оформлених актів, тричі на місяць складається зведений акт прийому наданих послуг з харчування, який засвідчує виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період, та підписується виконавцем та представником замовника; кількість та якість наданих послуг із забезпечення продуктами харчування оформляється актом приймання, який засвідчує належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за відповідний період.

Відповідно до п.п. 5.3., 5.4. Договору загальна вартість послуг, що підлягають оплаті, складає 6 130 488, 98 грн., загальна вартість послуг за договором може змінюватися, зокрема у випадку коригування ціни договору у відповідності із п. 5.2 договору.

Згідно з п. 14.1 Договору виконавець забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 5% від суми договору у сумі 306 525,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.12.2008 р.

Пунктом 14.2 Договору визначено, що замовник зобов'язаний повернути виконавцю забезпечення виконання договору не пізніше 10 днів після документального підтвердження виконання останнім усіх свої зобов'язань за договором, у тому числі надання послуг в обсязі, не менше 50% від суми договору.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за п. 14.1 Договору позивачем було перераховано грошові кошти у розмірі 306 525,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №140 від 04.12.2008 р.

У відповідності п. 13.1 Договору, договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2008 року.

Додатковими угодами №№1-2 сторони змінювали обсяг та суму Договору, викладаючи специфікації до Договору у нових редакціях.

Додатковою угодою №3 від 30.12.2008 року сторони виклали п. 13.1 Договору в новій редакції, пролонгувавши дію договору до 31.12.2011 року, змінивши також специфікацію до Договору.

Додатковими угодами №№4-7 сторони вносили зміни до договору, здебільшого в частині, що стосується обсягів послуг та суми Договору.

Додатковою угодою №8 від 25.02.2009 року сторони виклали п. 13.1 Договору в новій редакції, зазначивши, що Договір діє 31.12.2009 року.

Додатковими угодами №№10-20 Сторони збільшували обсяг послуг та суму Договору.

Додатковою угодою №21 від 01.02.2010 року Договір було пролонговано до 31.12.2010.

Додатковими угодами №№22-27 сторони погоджували відповідне збільшення обсягу послуг та суми Договору.

03.07.2009 р. сторонами було укладено Додаткову угоду №9 до Договору, якою сторони домовились викласти цей договір у новій редакції, з якої виключено пункт 14.2, який передбачав обов'язок відповідача повернути суму забезпечення виконання у розмірі 306 525,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 306 525,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Суд відзначає, що способи забезпечення зобов'язань - це встановлені законом чи договором забезпечувальні засоби майнового характеру, які спрямовані на стимулювання боржника до здійснення виконання та/або іншим чином гарантують захист майнового інтересу кредитора у разі неспроможності боржника.

Згідно з п. 14.1 Договору виконавець забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі 5% від суми договору у сумі 306 525,00 грн. згідно платіжного доручення від 04.12.2008 р.

Тобто, умовами Договору було передбачене забезпечення виконання зобов'язання позивача з надання послуг у вигляді сплати 5% від суми договору на користь відповідача.

Матеріалами справи (платіжне дорученням №140 від 04.12.2008 р.) підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язання з перерахування суми забезпечення виконання зобов'язання за Договором у розмірі 306 525,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 14.2 Договору визначено, що замовник зобов'язаний повернути виконавцю забезпечення виконання договору не пізніше 10 днів після документального підтвердження виконання останнім усіх свої зобов'язань за договором, у тому числі надання послуг в обсязі, не менше 50% від суми договору.

Таким чином, згідно пункту 14.2 відповідач повинен був повернути позивачу перераховану суму забезпечення виконання зобов'язання за Договором у розмірі 306 525,00 грн. після виконання позивачем своїх зобов'язань.

Суд відзначає, що належне виконання позивачем зобов'язань з надання послуг за Договором станом на 01.11.2010 р. підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013 р. у справі №47/546-51/511 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2013 р. у справі №4/242. Вказані судові твердження спростовують твердження відповідача про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Тобто, внаслідок належного виконання позивачем зобов'язання з надання послуг за Договором, відповідач повинен був повернути позивачу суму забезпечення виконання зобов'язання у вигляді сплати 5% від суми Договору.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2009 р. сторонами було укладено Додаткову угоду №9 до Договору, якою сторони домовились викласти цей договір у новій редакції, з якої виключено пункт 14.1 стосовно перерахування суми забезпечення виконання зобов'язань та пункт 14.2, який передбачав обов'язок відповідача повернути суму забезпечення виконання у розмірі 306 525,00 грн.

Тобто, з моменту підписання Додаткової угоди №9 від 03.07.2009 р. до Договору, правова підстава володіння відповідачем грошовими коштами у розмірі 306 525,00 грн. відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що набуття майна без достатньої правової підстави має місце за наявності, таких умов: набуття або збереження майна мало місце за рахунок іншої особи, а також обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи зокрема, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала).

Таким чином, внаслідок того, що підстава для володіння грошовими коштами у розмірі 306 525,00 грн. відпала з укладенням сторонами Додаткової угоди №9 від 03.07.2009 р. до Договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму отриманих грошових коштів.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Міністерства оборони України грошових коштів у розмірі 306 525,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івала» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 157-А; ідентифікаційний код 31762007) грошові кошти у розмірі 306 525 (триста шість тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 130 (шість тисяч сто тридцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя Д.В. Мандичев