Ухвала суду № 32616241, 24.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 52122/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2012 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000861721 від 9.11.2011 року, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 179062,98 грн., в тому числі 143250,38 грн. основного платежу та 35812,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Посилався на невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного податкового законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2012 року позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000861721 від 9.11.2011 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позивачу в позові відмовити.

Апеляційні вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 протягом 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування на єдиному податку, надавав позивачу юридичні послуги та отримав дохід в сумі 1461949,88 грн., в зв'язку з чим повинен перейти на загальну систему оподаткування. Позивач, виплативши ОСОБА_1 дохід за надання юридичних послуг за період з 1.07.2008 року по 31.12.2008 року в зазначеній сумі, був зобов'язаний як податковий агент утримати та перерахувати податок з доходів фізичної особи у встановленому законодавством розмірі, проте цього не зробив, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу відповідає вимогам чинного законодавства.

Вислухавши суддю-доповідача, представника товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса», яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова провела позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.07.2008 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за цей же період.

Як видно з акта перевірки від 17.10.2011 року № 3907/23-209/31527168, податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.1.3, п. 1.15 ст. 1, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого підприємством не утриманий та не сплачений податок з доходів фізичних осіб в сумі 143250,38 грн. При цьому виходив з того, що оскільки контрагент позивача перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності і його виручка протягом 2008 року перевищила 5000000 грн., то позивач повинен був утримати та сплатити з суми перевищення податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000861721 від 9.11.2011 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 179062,98 грн., в тому числі 143250,38 грн. основного платежу та 35812,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення, яке оскаржує позивач, не відповідає вимогам чинного законодавства.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Зі справи видно, що між ТзОВ «ДП «Новокаса» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено два договори про надання юридично-консультаційних послуг - № 07/02 від 7.02.2008 року та № 03/04 від 3.04.2008 року. Відповідно до актів прийняття виконаних робіт від 18.04.2008 року та від 30.09.2008 року загальна вартість наданих послуг позивачу становила 1461949,88 грн., яка була виплачена позивачем контрагенту протягом 2008 року без утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб.

З 1.01.2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до п.22.10 ст. 22 якого визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством був чинний на час спірних правовідносин Указ Президента України від 3.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та положення розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян».

Згідно ч. 4 ст. 14 зазначеного Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 3.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

За таких обставин, аналіз чинного на той час законодавства свідчить про те, що на час здійснення виплат суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 за відповідними договорами підприємство-позивач не вправі було утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичної особи, оскільки ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця, перебував на єдиному податку, обов'язок перейти на загальну систему оподаткування лежав на ньому, а у випадку порушення податкового законодавства - він є самостійним суб'єктом відповідальності за порушення законодавства.

Підприємство-позивач не мало правових підстав при здійсненні розрахунків з підприємцем, який перебуває на єдиному податку, перевіряти підстави його переходу на загальну систему оподаткування та утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв обґрунтовану постанову про задоволення позову, підстав для скасування якої колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги щодо протилежних висновків, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2012 року в справі № 2а-13265/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І.Мікула

Д.М. Старунський