Постанова № 32616103, 22.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року справа №812/4237/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 12 червня 2013 року (повний текст складений та

підписаний 18 червня 2013 року)

по адміністративній справі № 812/4237/13-а (суддя Широка К.Ю.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську

Луганської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/4237/13-а відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (надалі підприємець, позивач у справі) до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби України (надалі податковий орган, інспекція, відповідач у справі) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 24 квітня 2013 року № 0000291720 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 10526 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції 1 грн.;

- від 7 лютого 2013 року № 0000061720 про збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16054 грн. 94 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4013 грн. 73 коп.;

- від 24 квітня 2013 року № 0000301720 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 12362 грн.

- від 24 квітня 2013 року № 0000281720 яким визначений податок з доходів фізичних осіб у сумі 348 грн. 55 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87 грн. 14 коп. (арк. справи 3-8,155-159).

Ухвалюючи судове рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів реальність здійснених ним господарських операцій між ним та його контрагентом Приватним Підприємством «ВКФ «Укрпромснаб».

В апеляційній скарзі позивач посилаючись невірне застосування норм матеріального та процесуального права що призвело до ухвалення незаконної постанови, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимог у повному обсязі ( арк. справи 163-166).

Апелянт наводить доводить незаконність судового рішення фактом реального здійснення господарських операцій, придбанням та реалізацією товару до Російської Федерації.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Свердловської міської ради 24 січня 2002 року, включена до ЄДРПОУ за ідентифікаційним номером НОМЕР_5, перебуває на обліку податкового органу (відповідача у справі) з 24 січня 2002 року, є платником податку на додану вартість з 8 грудня 2009 року ( арк. справи 6-11).

Фахівцями податкового органу у грудні 2012 року проведена документальна планова невиїзна перевірка підприємця з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складений акт від 21 грудня 2012 року № 499/17/НОМЕР_5 (надалі акт перевірки від 21 грудня 2012 року, арк. справи 13-24).

У березні 2013 року податковим органом відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складений акт від 5 квітня 2013 року № 159/1720/НОМЕР_5 (надалі акт перевірки від 5 квітня 2013 року арк. справи 31-43).

На підставі акту перевірки від 5 квітня 2013 року, Рішення про результати розгляду скарги від 12 квітня 2013 року, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за двома різновидами податку, а саме з податку на додану вартість та доходів фізичних осіб.

Податковим повідомленням від 24 квітня 2013 року № 0000281720 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування загальною сумою 435 грн. 69 коп., у тому числі основного податку 348 грн. 55 коп., штрафні (фінансові) санкції 87 грн. 14 коп. (арк. справи 49).

Правовою підставою визначення податку наведено порушення позивачем положень підпунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України. Правовою підставою застосування штрафних фінансових (санкцій) наведений абзац другий пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням від 24 квітня 2013 року № 0000301720 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 12362 грн., з посиланням на пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (арк. справи 50).

Податковим повідомленням-рішенням від 24 квітня 2013 року № 0000291720 позивачу визначений податок на додану вартість у сумі 10526 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. (арк. справи 51).

Правовою підставою податку наведені норми підпунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до абзацу два підпункту 121.1 статті 121 цього кодексу.

На підставі акту перевірки від 21 грудня 2012 року згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України керівником податкового органу 7 лютого 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000061720, яким визначені суми грошового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб на 16054 грн. 92 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4013 грн. 73 коп.

Правовою підставою визначення податку наведені норми пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, застосування штрафу здійснено відповідно до частини першої пункту 123.1 статті 123 цього кодексу (арк. справи 12).

Колегія судів виходить з документального підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем, як покупцем та Приватним підприємством «Виробничо комерційна Фірма «Укрпромснаб» (надалі контрагент позивача), я постачальником на виконання договору 8 лютого 2011 року № 112 в межах якого ним придбана сільгосппродукція у лютому 2011 року на загальну суму 137325 грн. 36 коп., в тому числі податок на додану вартість, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними виданими контрагентом позивача а саме: видаткова накладна від 8 лютого 2011 року № 802110002, податкова накладна від 8 лютого 2011 року № 196 на постачання товару «яблука свіжі» вагою 20 455 кг на суму 69 710,64 грн., у тому числі ПДВ 11 618, 44 грн., видаткова накладна від 14 лютого 2011 року № 140211001 та податкова накладна від 14 лютого 2011року № 280 на постачання товару «яблука «Айдаред» вагою 19 840 на суму 67 614,72 грн., у тому числі ПДВ 11 269,12 грн. (арк. справи 53,59-62). Передача товару здійснена за адресою продавця. Оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків платіжними доручення від 22 лютого 2011 року № 17, від 10 березня 2011 року № 28 (арк. справи 71). Зазначені обставини викладені актом перевірки та не є спірними між сторонами.

В подальшому придбаний позивачем товар експортований до Російської Федерації за угодою укладеною між ним як продавцям та товариством з обмеженою відповідальністю «РосАгроИмпорт» від 15 грудня 2010 року із строком дії до 31 грудня 2011 року (арк. справи 63-64). Факт вивезення придбаних яблук 10 лютого 2011 року та 18 лютого 2008 року підтверджений міжнародними товарно - транспортними накладними А № 0059496, А № 005970 та вантажно митними деклараціями. Оплата здійснена російським контрагентом повністю, що підтверджується виписками по рахунку наданими Першим Українським Міжнародним банком (арк. справи 65-66, 72-75, 76-75). Зазначені обставини встановлені під час перевірки податковим органом та не є спірними між сторонами.

В момент здійснення господарських операцій, складання податкових накладних контрагент позивача мав повну загальну та спеціальну (як платник податку на додану вартість) правоздатність. Всі прийняті позивачем до обліку документи відповідають вимогам первинних документів відповідно до правил податкового та бухгалтерського обліку. Податковим органом перевантажене значення товарно-транспортної накладної, як документу, яка впливає на стан обліку (як податкового так і бухгалтерського). Вимоги бухгалтерських стандартів враховують цей документ при формуванні розрахунків за транспортні послуги та перевезення, в межах господарських правовідносин за умовами договору такі послуги відсутні, позивач вартості транспортування не сплачував, валові витрати та податковий кредит по факту їх придбання не формував. До вартості придбаного ним товару вартість транспортних послуг не включена. За умовами пункту 4.1 укладеного договору поставка та приймання товару здійснюється на підставі товаросупроводних документів. Умовами договору товаротранспортні документи не визначені, що само по собі спростовує вимоги податкового органу стосовно їх надання.

Оцінюючи спірні відносини суд першої інстанції не звернув увагу на баланс інтересів, а саме на те, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірних рішень має діяти пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (пункт 8 частини третьої статті 2 КАС України).

Приймаючи спірні рішення податковий орган не навів жодного аргументна на порушення норм Податкового кодексу України покладених в основу податкового правопорушення, як стосовно формування витрат так і податкового кредиту та не надав доказів на переконання порушень цих норм. Натомість податковий орган привласнив неналежні йому функції щодо оцінки та висновків нікчемності угоди з контрагентом, нехтуючи при цьому доказами наданими позивачем на переконання повного здійснення господарських операцій, правильності формування витрат та податкового кредиту позивачем.

Оцінюючи нікчемність виконаною позивачем угоди колегія суддів виходить з аналізу норм статей 203, 204, 215,216,228 ЦК України, частини першої статті 207 ГК України, з урахуванням позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9.

Жодних доводів на переконання порушення позивачем норм ПК України податковий орган не навів. Сам факт цитування цих норм не доводить порушення їх позивачем.

Отримання товару та його оплата доводять правомірність формування витрат та податкового кредиту з урахуванням моменту та дати виникнення права платника податку на віднесення сум до валових витрат та податкового кредиту.

Визначення податкового кредиту звітного періоду врегульоване підпунктом 198.3 статті 198 ПК України. Визначення позивачем податкового кредиту виходячи із вартості придбаного товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку доводить дотримання позивачем, як платником податків норм зазначеної статті.

Фактичне використання у своїй господарській діяльності придбаного позивачем товару підтверджує реалізацією кінцевому споживачу.

Колегія суддів позбавлена можливості прийняти правову позицію відповідача щодо недостовірності відомостей зазначених у первинних документах з огляду на те, що посилання на недостовірність само по собі не може прийматись як доказ, а доказів (обґрунтування) такої недостовірності податковий орган не навів.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором. Наявні документи спростовують посилання апелянта на нікчемність угоди.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що відповідачем не доведена правомірність визначення грошового зобов'язання у вигляді податку з доходів фізичних осіб та на додану вартість а також зменшення бюджетного відшкодування. Відсутність підстав для визначення грошового зобов'язання обумовлює безпідставність застосування штрафу.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 55, 94, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/4237/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі № 812/4237/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби:

- від 24 квітня 2013 року № 0000291720 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 10526 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції 1 грн.;

- від 7 лютого 2013 року № 0000061720 про збільшення грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 16054 грн. 94 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4013 грн. 73 коп.;

- від 24 квітня 2013 року № 0000301720 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 12362 грн.

- від 24 квітня 2013 року № 0000281720 яким визначений податок з доходів фізичних осіб у сумі 348 грн. 55 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87 грн. 14 коп.

Постанова складена та підписана 22 липня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М.Яковенко