Рішення № 32615648, 26.07.2013, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкас

номер справи 711/4032/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді - Степаненко О.М.

при секретарі - Трубенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова компанія «Хорс», Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдінг» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовує тим, що з липня 2005 року він працював в Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг», безпосередньо в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС», яке входить до складу вищезазначеної Корпорації, а з квітня 2006 року - начальником служби охорони.

Розпорядженням по Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року був звільнений з роботи з аргументацією «за утрату интереса к работе».

Вищезазначене розпорядження було оприлюднено 02.04.2013 року на загальних зборах працівників СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» разом з представниками Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» першим заступником генерального директора Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» з корпоративної безпеки та соціальних питань Івахненком С.Г. в кабінеті Генерального директора СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» Филь М.П. за адресою: АДРЕСА_1.

В цей же день він ознайомився із вказаним розпорядженням, про що поставив підпис з приписом: «Не згоден».

Вважає його звільнення безпідставним та незаконним.

Так, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише за ст. 40 КЗпП України і лише за наявності підстав для звільнення.

Статтею 40 КЗпП України передбачені всі випадки, за якими може бути розірваний трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. До жодного із 8 пунктів ст. 40 КЗпП України «утрату интереса к работе» віднести неможливо.

За весь час його роботи як в Корпорації ПАТ «Украгрохімхолдинг» так і безпосередньо в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» йому не було зроблено жодного зауваження щодо неякісного виконання своїх посадових обов'язків. За свою роботу неодноразово був заохочений, не має жодної догани та нарікання на свою роботу.

Крім того, 02.04.2013 року у нього повністю були забрані всі засоби для роботи, враховуючи службовий автомобіль, на якому він всі роки виконував свою роботу. Він повністю передав майно, яке рахувалось за ним в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» по відповідним актам. Тобто, починаючи з 02.04.2013 року він не мав жодних засобів та можливостей виконувати ту роботу, якою займався в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» відповідно до своїх обов'язків.

Але, так як він не отримав трудової книжки та повного розрахунку по заробітній платі він щоденно приходив на роботу з початком робочого дня і йшов з роботи з закінченням робочого дня, до тих пір поки не потрапив до лікарні.

Вищезазначене звільнення вважає публічною розправою над ним та катуванням.

Відповідач своїми незаконними діями порушив його законні права, а саме право на працю, яке гарантовано ст. 43 Конституції України, чим завдав йому великого душевного болю, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Внаслідок психоемоційного стресу, який він отримав через незаконне звільнення його з роботи, він втратив здоров'я, отримав гіпертонічну хворобу 2 ст. та ряд інших соматичних захворювань. З 11.04.2013 року по 26.04.2013 року він знаходився на обстеженні та стаціонарному лікуванні в КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується копією листка непрацездатності серії АГБ №413277 та копією виписки з історії хвороби за №5799.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Просить поновити його на роботі; стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь моральну шкоду в розмірі 500000 грн.

Під час судового розгляду вказаного позову, позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що внаслідок психоемоційного стресу, який він отримав через незаконне звільнення його з роботи, він втратив здоров'я, в результаті чого проводилось медикаментозне лікування. Відповідно до чеків про оплату медикаментозного лікування, вартість медикаментів становить 892,33 грн. Просить, окрім заявлених вимог, стягнути з СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» на його користь грошові кошти в сумі 892,33 грн., як відшкодування за медикаментозне лікування.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала з підстав, визначених у позові, вважає, що позивача ОСОБА_1 було звільнено розпорядженням ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року. Починаючи з 02.04.2013 року ніякої роботи йому не доручали. Вважає, що позивач ОСОБА_1 отримав кошти за квітень місяць 2013 року як компенсацію за вимушений прогул. На підтвердження доводів позивача, клопотала, також, про приєднання до справи записів розмов із службовими особами СТОВ «Зернова компанія «Хорс», отриманих на диктофон. Просила суд позовні вимоги задоволити.

Суд відмовив у приєднанні як докази аудіо записи, здійсненні ОСОБА_1 на диктофон, посилаючись на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20.10.2011 року №12-рп/2011, відповідно до положень пунктів 3.3, 3.4 якого, проведення оперативно-розшукової діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у частині першій цієї статті, заборонено. Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 Кодексу речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом.

Представник відповідача СТОВ «Зернова компанія «Хорс» за довіреністю Астахіна Е.В. позов не визнала, вважає його безпідставним, пояснила, що СТОВ «Зернова компанія «Хорс» є самостійною юридичною особою. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в СТОВ «Зернова компанія «Хорс» на посаду начальника служби безпеки Драбівського відділення 01.04.2006 року, наказ №57-к від 01.04.2006 року. З 08.01.2008 року був переведений на посаду начальника служби охорони СТОВ «Зернова компанія «Хорс», наказ №6-к від 08.01.2008 року. Його не було звільнено з роботи розпорядженням ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року, так як звільняти та приймати на роботу згідно Статуту СТОВ «Зернова компанія «Хорс» має право тільки генеральний директор. Згідно табелю за квітень 2013 року ОСОБА_1 з 01.04.2013 року по 10.04.2013 року (за виключенням вихідних днів) був на роботі, про що свідчать відповідні позначення. Крім того, 29.04.2013 року ОСОБА_1 був представлений в бухгалтерію СТОВ «Зернова компанія «Хорс» листок по тимчасовій непрацездатності з 11.04.2013 року по 26.04.2013 року, який був оплачений. Виплачена також була йому й заробітна плата за квітень 2013 року. Останній був звільнений генеральним директором СТОВ «Зернова компанія «Хорс» 30.05.2013 року Наказом по особовому складу №99-к за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що був зроблений відповідний запис в трудову книжку, яку ОСОБА_1 особисто отримав 03.06.2013 року. Також вказала, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження вимоги щодо заподіяння йому моральної шкоди. Просила відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Украгрохімхолдинг» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення, де зазначив, що організаційно-правовою формою ПАТ «Украгрохімхолдинг» є акціонерне товариство згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №418760 від 26.01.2012 року, а не корпорація. СТОВ «Зернова компанія «Хорс» не є акціонером АТ «Украгрохімхолдинг» чи його відокремленим підрозділом, а АТ «Украгрохімхолдинг» не є засновником (учасником) СТОВ компанія «Хорс». Також, АТ «Украгрохімхолдинг» не мало трудових відносин з ОСОБА_1, а отже, не мало права його звільняти.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП) укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що згідно наказу генерального директора по особовому складу СТОВ «Зернова компанія «Хорс» №57-к від 01.04.2006 року позивач ОСОБА_1 призначений на посаду начальника служби безпеки Драбівського відділення з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

Наказом генерального директора по особовому складу СТОВ «Зернова компанія «Хорс» №6-к від 08.01.2008 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника служби безпеки та охорони.

Посилання позивача на розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року як на підставу про його звільнення, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Згідно інформації Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також положеннями Статуту компанії (п.п.1.5,5.3.1.) СТОВ «Зернова компанія «Хорс» є юридичною особою. Засновками юридичної особи є Компанія «Макерта менеджмент лімітед», з стовідсотковим розміром частки у статутному капіталі Товариства.

Згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України організаційно-правовою формою Приватного акціонерного товариства «Украгрохімхолдинг» є акціонерне товариство.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що СТОВ «Зернова компанія «Хорс» входить до складу ПАТ «Украгрохімхолдинг», як і не доведено, що службові особи ПАТ «Украгрохімхолдинг» наділені повноваженнями про звільнення працівників СТОВ «Зернова компанія «Хорс».

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. У зв'язку із цим і угода про припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України укладається між сторонами трудового договору, яким є працівник і власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а рішення про розірвання трудового договору приймається власником або органом управління підприємства, установи, організації, який наділений такими повноваженнями (постанова Верховного Суду України від 27 червня 2012 р. № 6-67 цс 12).

Згідно з пунктом 11.4.6 Статуту сільськогосподарського ТОВ «Зернова компанія Хорс», генеральний директор товариства приймає на роботу та звільняє з роботи працівників товариства. Отже, і рішення про розірвання трудового договору з працівником товариства також вправі приймати лише генеральний директор, який і прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно наказом по особовому складу №99-к від 30.05.2013 року за прогул згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. (Оскарження вказаного звільнення здійснюється позивачем в іншому судовому процесі).

На підставі викладеного, на думку суду, розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» про звільнення №01-04/2 від 01.04.2013 року не має юридичної сили та не могло бути підставою для звільнення ОСОБА_1

Також судом встановлено, що відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

У відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» та п. 2.4. Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерством праці України № 58 від 29.07.1993 року, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно відомостей у трудовій книжці на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_1 запису про звільнення останнього на підставі розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року, - відсутній.

Судом також взято до уваги те, що облік робочого часу - це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується табель обліку використання робочого часу, який є основним джерелом інформації з цього питання. Типову форму табеля обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 року № 489.

Згідно інформації табелювання працівників СТОВ «Зернова компанія Хорс» за квітень 2013 року, ОСОБА_1 з 01.04.2013 року по 10.04.2013 року (за виключенням вихідних днів) був на роботі, про що свідчать відповідні позначення. З 11.04.2013 року по 25.04.2013 року останній перебував на лікарняному, про що також свідчать умовні позначення «Тимчасової непрацездатності». Встановлені вказані фактичні обставини спростовують доводи позивача про його звільнення з 02.04.2013 року.

Крім того, табель є однією з головних підстав для нарахування заробітної плати, складання статистичної і податкової звітності.

Диспозицією статті 94 КЗпПУ передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно довідки СТОВ «Зернова компанія «Хорс» №333 від 30.05.2013 року ОСОБА_1 за квітень 2013 року була нарахована заробітна плата в сумі 2545,32 грн.

Згідно розрахунку нарахувань та утримань ОСОБА_1 СТОВ «Зернова компанія «Хорс» (а.с. 196) за квітень останньому належало до виплати 2106,37 грн. та виплачено: 28.05.2013 року - 952,42 грн. як лікарняні за рахунок ФСС; 29.05.2013 року - 1153,95 грн. як заробітна плата, лікарняні за рахунок підприємства. Досліджене також спростовує твердження позивача про його, начебто, звільнення з 02.04.2013 року.

Посилання позивача ОСОБА_1, як на підтвердження його звільнення з 02.04.2013 року, на передачу майна відповідно до актів від 02.04.2913 року, суд оцінює критично, так як складений акт №Х-00000013 від 02.04.2013 року та інвентаризаційний опис від 02.04.2013 року підтверджує перевірку інвентаризації цінностей ввірених ОСОБА_1, і ніяким чином не підтверджує розірвання трудового договору з 02.04.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Після з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства щодо меж заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які могли б підтвердити звільнення позивача ОСОБА_1 відповідно до розпорядження ПАТ «Украгрохімхолдинг» №01-04/2 від 01.04.2013 року, що в свою чергу не дає підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Невстановлення судом факту звільнення ОСОБА_1 з 02.04.2013 року, не дає підстав для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а тому, заявлена така вимога також не підлягає до задоволення.

Що стосується заявлених позивачем вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Таким чином, для правильного вирішення спору, а також для встановлення наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, суд перевірив підстави застосування цивільно-правової відповідальності, з'ясував, чи було порушено право позивача та в чому конкретно воно полягало, чи спричинило завдання збитків позивачу, вид заподіяних збитків.

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, як само й порушень його трудових прав з боку СТОВ «Зернова компанія «Хорс» та ПАТ «Украгрохімхолдінг», а тому права на відшкодування матеріальних та моральних збитків у позивача, - суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 36, 48, 94 КЗпП України, ст. ст. 11, 22 ЦК україни, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 3, 10, 11, 12, 58, 59, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 154, 209, 212, 213, 215, 223, 360-7 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зернова компанія "Хорс", Приватного акціонерного товариства "Украгрохімхолдінг" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий О.М.Степаненко