Постанова № 32613780, 24.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2013 року Справа № 904/2011/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Тищик І.В.

Білецької Л.М.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від прокурора: Зубова О.В., прокурор, посвідчення № 015940 від 04.04.2013 р.;

від позивача-1: Селіна Р.С., представник, довіреність № 2760 від 20.09.12р.;

від позивача-2: Круглов Л.О., представник, довіреність № 1441 від 23.07.13р.;

від відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 17.10.97р.; ОСОБА_5 представник, дов-сть № 519 від 10.04.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора м. Першотравенська в інтересах держави в особі позивача-1: Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в особі позивача-2: Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. по справі № 904/2011/13-г (суддя Рудовська І.А.)

за позовом: прокурора м. Першотравенська в інтересах держави в особі позивача-1: Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в особі позивача-2: Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Васильківське, Петропавлівського району, Дніпропетровської області

про стягнення 174 377,84 грн. та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. по справі № 904/2011/13-г позовні вимоги прокурора м. Першотравенська в інтересах держави в особі позивача-1: Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в особі позивача-2: Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ, Дніпропетровської області задоволено частково. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити нежитлове приміщення площею 267, 1 кв. м. по АДРЕСА_1 та передати його за актом прийому передачі Першотравенському міському житлово - комунальному підприємству.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Першотравенського міського житлово - комунального підприємства неустойку у сумі 41 604, 40 грн.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 2 867,50 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням прокурор м. Першотравенська та ФОП ОСОБА_4 звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами та заявами про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення.

Свою скаргу прокурор м. Першотравенська мотивував неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор м. Першотравенська зазначив, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин норму ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Скарга ФОМ ОСОБА_4 мотивована необґрунтованістю прийнятого господарським судом рішення, невідповідністю обставинам справи висновків, викладених у рішенні суду, а також неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на наступне:

1) позов подано прокурором м. Першотравенська в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради (органу державної влади) та в особі Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (підприємство недержавної форми власності), а оскільки претензії з боку Першотравенської міської ради до нього (скаржника) відсутні, інтереси держави не порушені то позов повинен бути поданий саме Першотравенським МЖКП, а не прокурором.

2) суд першої інстанції вважав встановленими обставини закінчення терміну дії договору оренди комунального майна № 149/1 від 01.01.2006 р. з 31.12.2010 р., посилаючись на лист № 5459 від 20.12.2010 р. Вказану обставину, на думку скаржника, не можна вважати доведеною та такою що відбулася, оскільки відповідно до п. 6.3. договору оренди від 01.01.2006 р. № 149/1, орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря, не пізніше 30 діб, про своє рішення щодо розірвання, припинення або завершення договору. Скаржник не вважає припиненим договір оренди, оскільки орендодавець направив лист з порушенням п. 6.3. договору за 10 діб до закінчення терміну дії, а тому вважає договір таким, що продовжує свою дію, а тому безпідставним на його думку є нарахування неустойки за ввесь час користування орендованим приміщенням.

Крім того скаржник стверджує, що листа від 20.12.2010 р. № 5459 про закінчення терміну дії договору оренди він взагалі не отримував, а підпис в ньому стоїть не його.

У зв'язку з вищевикладеним скаржник просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. по справі 904/2011/13-г та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.13р. відновлено строк на подачу апеляційних скарг та прийнято їх до розгляду у судовому засіданні на 24.07.13р. о 10:15 год. у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. - доповідач, суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 23.07.2013 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді постійно діючої колегії Верхогляд Т.А., справу призначено до розгляду в новому складі колегії суддів, а саме: Паруснікова Ю.Б. - доповідач, Тищик І.В., Білецької Л.М.

24.07.2013 р. у судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, проти апеляційної скарги відповідача заперечував, вважає, що апеляційні вимоги відповідача не підлягають задоволенню.

Представники позивачів-1 та 2 вимоги апеляційної скарги прокурора підтримали у повному обсязі, проти апеляційної скарги відповідача заперечували, просили суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача свої апеляційні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає, що прокурор безпідставно звернувся з позовом в інтересах позивача-2, що суперечить діючому законодавству. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні вказав на неправильний розрахунку позивачем-2 неустойки, де орендна плата за кожен наступний місяць визначалася шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

24.07.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача неустойки за час безпідставного користування майном підлягає зміні, апеляційну скаргу прокурора м. Першотравенська слід задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 слід відмовити з огляду на наступне.

01 січня 2006 року між Першотравенським міським житлово - комунальним підприємством (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди комунального майна № 149/1 (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1.) з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення площею 267,1 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого згідно експертної оцінки становить 62 160 грн.

Майно передається в оренду з метою здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.2.).

У відповідність п. п. 3.1., 3.2. договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням сесії міськвиконкому м. Першотравенська.

Орендна плата за місяць з урахуванням додаткової угоди до договору складає 1 445,22 грн., без урахування ПДВ та індексу інфляції. Орендар сплачує щомісячну переплату з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, але не пізніше 25-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

Пунктом 8.2. визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Факт передачі об'єкту оренди нежитлового вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 267,1 кв. м., вартістю 62 160 грн., підтверджується актом прийому - передачі орендованого приміщення від 1 січня 2006 року (а. с. 13.).

Згідно п. 8.1. договір укладено строком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

Після закінчення строку дії договору, він неодноразово автоматично пролонговувався, тобто термін його дії був продовженим, а саме: з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.; з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.; з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.

З 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. термін дії договору продовжувався шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди комунального майна (а. с. 15).

20.12.2010 р. Першотравенське МЖКП звернулося до ПП ОСОБА_4 з листом № 5459 за підписом директора підприємства, яким нагадав про закінчення 31.12.2010 р. терміну дії договору оренди комунального майна № 149/1 від 01.01.2006 р. Вказаним листом повідомлено орендаря, що договір оренди не буде подовжуватися по його закінченню, а тому приміщення по АДРЕСА_1, що було передано в оренду, слід підготувати до повернення 31.12.2010 р. (а. с. 27).

Станом на 05.03.2013 р. орендарем приміщення не повернуто.

З метою впливу на суб'єктів господарювання - боржників до місцевого бюджету, міським головою Копитовим О.А. 24.01.2011 р. ініційовано засідання робочої групи міської ради з питань стягнення заборгованості перед місцевим бюджетом, у тому числі щодо закінчення договору оренди № 149/1 та звільнення приміщення по АДРЕСА_1, із запрошенням представників боржників. Того ж дня дане питання розглянуто на засіданні комісії про що складено протокол засідання № 28 (а. с. 28). Орендарю за договором № 149/1 ОСОБА_4 особисто під розпис вручено лист про припинення дії договору з 31.12.2010 року, доказом чого є особистий підпис орендаря на листі та протокол засідання комісії № 28 від 24.01.2011 р.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності з ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином дія договору припинена з 31.12.2010 р.

Причиною виникнення спору в даній справі є те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди комунального майна, після закінчення терміну дії договору, відповідач взяті на себе зобов'язання передбачені п. 5.5. договору, не виконав, орендоване приміщення орендодавцю не повернув.

Згідно приписів ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким також погоджується й колегія суддів, що дія спірного договору оренди припинилася 31.12.2010 р., а тому, позовна вимога прокурора м. Першотравенська в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 267,1 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та передати його за актом прийому передачі Першотравенському МЖКП є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Між тим, розглядаючи позовну вимогу прокурора в частині нарахування відповідачу на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за період з 01.01.11р. по 31.02.13р., у сумі 174 377,86 грн., суд першої інстанції з посиланням у рішенні на норму ч. 6 ст. 232 ГК України обмежив нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки шестимісячним строком, в той час як нормою ч. 2 ст. 785 ЦК України визначено спеціальне правило щодо нарахування окремого виду неустойки за час прострочення повернення об'єкту найму.

Так, відповідно до п. 5.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, є неправильним.

Аналогічна правова позиція висвітлена і в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 р. (справа № 3-13гс12).

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прокурора м. Першотравенська за перерахунком суми неустойки, здійсненим судом з застосуванням п. 6 ст. 232 ГК України є неправильним та таким, що суперечить діючому законодавству.

З урахуванням вищезазначеного, рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Першотравенського МЖКП неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 31.12.2010 р. по 30.06.2011 р. у сумі 41 604,40 грн. підлягає зміні, а позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто з відповідача на користь позивача-2 підлягають стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за ввесь час прострочення з 01.01.2011 р. по 31.01.2013 р. включно у розмірі 174 377,84 грн..

Заперечення представника відповідача про неправильний розрахунок позивачем-2 неустойки, в якому орендна плата за кожен наступний місяць визначалася шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Розрахунок суми неустойки здійснювався позивачем-2 у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, яке є власністю територіальної громади міста Першотравенська затвердженої рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради № 432 від 17.12.2003 р., яка зокрема приведена у відповідність пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р., згідно якого, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Посилання ФОП ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на відсутність у прокурора м. Першотравенська правових підстав для звернення з позовом в інтересах держави в особі Першотравенської міської ради в особі Першотравенського МЖКП, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Приписами ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадян або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. ст. 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Отже прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Аналогічної правової позиції також дотримується й Вищий господарський суд України (постанови від 23.04.2013 р. № 5011-4/6663-2012 та від 16.04.2013 р. 5023/4681/12).

Також, колегією суддів відхиляються посилання скаржника в апеляційній скарзі на той факт, що позивачем-2 в порушення п. 6.3. договору оренди не дотримано порядку письмового повідомлення орендаря, не пізніше 30 діб, про своє рішення щодо розірвання, припинення або завершення договору з огляду на наступне.

Згідно п. 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Вказане узгоджується з п. 8.2. спірного договору оренди, який укладено між позивачем-2 та відповідачем.

Окрім того, колегія суддів відхиляє заперечення скаржника стосовно не отримання листа позивача-2 від 20.12.2010 р. № 5459 про закінчення терміну дії договору оренди та заперечення в належності йому підпису в отриманні даного листа. Вказані ФОП ОСОБА_4 заперечення спростовуються наявними в матеріалах справи (а. с. 27, 28) листом та протоколом від 24.01.2011 р. № 28, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_4 був присутній на засіданні комісії, як боржник, де йому було вручено особисто повідомлення про розірвання договору. Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи ФОП ОСОБА_4 не заслуговують на увагу колегії суддів, а тому відхиляються, як безпідставні.

Таким чином, за результатами перегляду справи в апеляційній інстанції, судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для зміни рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача-2 суми неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі п. 4) ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги прокурором слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 р. по справі № 904/2011/13-г змінити.

Абзаци перший третій та четвертий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, м. Першотравенськ, Дніпропетровської області, вул. Комсомольська, 12, ідентифікаційний код 32598423) неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у сумі 174 377,84 грн. (сто сімдесят чотири тисячі триста сімдесят сім грн. 84 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 4 634,56 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять чотири грн. 56 коп.).

Абзац п'ятий виключити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989274, ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровська, МФО 805012, рахунок отримувача 31216206782004) судовий збір у сумі 1 327,74 грн. за подання апеляційної скарги прокурором м. Першотравенська.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2013 р.

Головуючий суддя: Ю.Б. Парусніков

Судді: І.В. Тищик

Л.М. Білецька