Рішення № 32613112, 25.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 р. Справа № 914/2037/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (м.Львів)про:стягнення 20643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 20513,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних) Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.Представники:

Позивача:не з'явивсяВідповідача:Левус Л. П. - керівник ТзОВ «Компанія ЛЦ»

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

28.05.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2565 поступила позовна заява від Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (м. Львів) про стягнення 20643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 20513,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 29.05.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 18.06.2013 р.

17.06.2013 р. до суду за вх. № 22857/13 від відповідача поступила заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 18.06.2013 р., у зв'язку із зверненням відповідача з клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 25.07.2013 р.

Позивач вимоги суду повністю не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Відповідач вимоги суду повністю не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 25.07.2013 р. представник відповідача подав до суду копію платіжного доручення від 03.06.2013 р. № 75 про сплату коштів у розмірі 3500 грн. 00 коп. за теплопостачання згідно договору № 451/Ш та платіжне доручення від 24.07.2013 р. № 95 про сплату коштів у розмірі 16000 грн. 00 коп. за теплопостачання згідно договору № 451/Ш.

Представник позивача позов не заперечив, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення 19500 грн. 00 коп. основного боргу, оскільки таки сплачено відповідачем.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.03.2003 р. між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (відповідач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 451/Ш (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, за цим договором позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Обсяги постачання теплової енергії погодженні сторонами у додатку № 1 до договору № 451/Ш від 01.03.2003 р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 6 Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (пп. 6.1.). Розрахунковим періодом є календарний місяць (пп. 6.2.). Відповідач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії (пп. 6.3.).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.12.2012 р. по 31.03.2013р. на суму 20513 грн. 58 коп. Зазначена сума заборгованості підтверджується розрахунком позивача (долучено до матеріалів справи) та визнана представником відповідача.

За неналежне виконання умов Договору, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України та Договору нараховано відповідачу 129 грн. 49 коп. - 3% річних.

Після звернення з позовом до суду та порушення провадження у даній справі, відповідачем частково оплачено заборгованість перед позивачем на суму 19500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03.06.2013 р. № 75 на суму 3500 грн. та платіжним дорученням від 24.07.2013 р. № 95 на суму 16000 грн.

Станом на день розгляду справи відповідач не представив доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Після порушення провадження у даній справі, відповідачем частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 19500 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.06.2013 р. № 75 та від 24.07.2013 р. № 95 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення 19500 грн. основного боргу на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з погашенням такого боргу відповідачем до прийняття рішення у даній справі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів сплати всієї заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (м. Львів) про стягнення 20643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 20513,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 1143 (одна тисяч сто сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 1013,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних).

Провадження у справі в частині стягнення 19500 грн. 00 коп. основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви до господарського суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2013 р. № 4449 (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник з його вини, а кошти в сумі 19500 грн. були сплачені після порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (м. Львів) про стягнення 20643 (двадцять тисяч шістсот сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 20513,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних) задоволити в частині стягнення 1143 (одна тисяч сто сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 1013,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛЦ» (вул. Уманська, буд. 25, м. Львів, 79068; код ЄДРПОУ 13801670) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (вул. Д. Апостола, буд. 1, м. Львів, 79040; код ЄДРПОУ 05506460) - 1143 (одна тисяч сто сорок три) грн. 07 коп. (з яких: 1013,58 грн. - основний борг; 129,49 грн. - 3% річних) та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору.

3. Провадження у справі № 914/2037/13 в частині стягнення 19500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. боргу - припинити.

4. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.