Постанова № 32612602, 09.07.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. 10 год.11 хв.Справа № 821/1729/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року -

- № 0001911702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 77 332,90 грн. та за штрафними санкціями у сумі 19 333,23 грн.;

- № 0001941702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 114 053,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 28513,25 грн.;

- № 0001961702 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 10200,00 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю дій податкового органу щодо використання актів зустрічних перевірок контрагента ПП « Арткат» при встановлені ФОП ОСОБА_3 порушень податкового законодавства, оскільки до перевірки були надані первинні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту внаслідок вчинення господарської операції позивача з вказаним контрагентом. Позивач в якості спростування висновків актів перевірок ПП «Арткат» посилається на судові рішення, якими підтверджуються господарська діяльність контрагента позивача. Що стосується встановлених на думку відповідача порушень п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині відсутності в у книгах ОРО контрольних стрічок, то позивач вказує, що контрольні стрічки були у наявності та знаходилися у даних книгах у відклеєному стані, але інспекторами ДПІ даний факт був проігнорований.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, згідно яких зазначає, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки згідно наявних матеріалів перевірки позивача та його контрагента ПП «Арткат» не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді. Відповідач вказує, що постачальником ПП «Арткат» надавались видаткові та податкові накладні без мети реального настання правових наслідків, чим спричиняли заниження об'єкту оподаткування, несплату податків, тощо. Таким чином, господарська операція ФОП ОСОБА_3 за рахунок ПП «Арткат», є нікчемною, оскільки відсутні докази її реального вчинення, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вказані заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України уповноваженими ревізорами - інспекторами проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої був складений акт від 29.03.2013 року № 1976/17.2/2999802634 (далі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивачем порушено -

- п. 177.4 ст. 177 Розділу IV Податкового кодексу України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 77 332,90 грн., в т. ч. за 2011 рік у сумі 64 219,45 грн. та за 2012 рік у сумі 13 113,44 грн.

- п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 114053 грн. ( в тому числі: за вересень 2011 року на суму 13317грн., за жовтень 2011 року на суму 29792 грн., за листопад 2011 року на суму 45653,33 грн., за серпень 2012 року на суму 7880,00 грн., за вересень 2012 року на суму 17410,00 грн.)

- п. 10 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема у книзі ОРО№ 2103011648 від 25.06.10 р. відсутні 35 контрольних стрічок за період з 29.07.12 р. по 01.09.12 р. та 25 контрольних стрічок в книзі ОРО № 2103011739 від 29.07.09р. за період з 29.07.12 р. по 28.08.12 р.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ було прийнято податкові - повідомлення рішення від 22 квітня 2013 року за № 0001911702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 77332,90 грн. та за штрафними санкціями у сумі 19333,23 грн.; за №0001941702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 114053,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 28 513,25 грн.; за № 0001961702 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 10200,00 грн.

На визначення відповідачем вказаних сум грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями вплинули висновки податкового органу щодо визнання нікчемним угоди, укладені ФОП ОСОБА_3 з ПП «Арткат» що придбання бітуму, мазуту та щебеню, а також факт відсутності в КОРО контрольних стрічок за перевірений період.

Щодо порушення, на думку податкового органу, позивачем п. 177.4 ст. 177, п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з ПП «Арткат» та не відповідності оформлених первинних документів нормам діючого законодавства, то суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

Згідно пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи вищевказані приписи Податкового кодексу України, суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та витрати платника щодо сплати відповідної суми ПДВ у складі ціни товару, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними податковими накладними та первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_3 (за договором - покупець) та ПП «Арткат» (за договором - постачальник) було укладено генеральні договори поставки нафтопродуктів № 6 від 26.04.2011 року та № 11 від 19.06.2012 року, за умовами яких постачальник передає у власність покупця нафтопродукти окремими партіями згідно письмових заявок покупця і відповідних додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору. Відвантаження товару здійснюється з місця зберігання, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

На виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів № 6 від 26.04.2011 року ПП «Арткат» поставив на адресу позивача бітум, мазут, включаючи вартість транспортних послуг, у вересні 2011 року на загальну суму 66 585,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ 13 317,00 грн., у жовтні 2011 року на загальну суму 148960,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ 29792,00 грн., у листопаді 2011 року на загальну суму 228266,67 грн. без ПДВ, сума ПДВ 45653,33 грн. про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

На виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів №11 від 19.06.2012 року ПП «Арткат» поставив на адресу позивача бітум, мазут, щебінь, включаючи вартість транспортних послуг, у серпні 2012 року на загальну суму 39 400,00 грн. без ПДВ, сума ПДВ 7880,00 грн., у вересні 2012 року на загальну суму 87 054,17 грн. без ПДВ, сума ПДВ 17410,83 грн., про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Щодо доказів отримання у ПП «Арткат» щебеню у кількості 421 тн. позивачем надано заборону відомість за період з 03.09.2012 р. по 26.09.2012 року.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

При цьому суд відмічає, що у видаткових та податкових накладних, крім вартості отриманого товару, додатково зазначається вартість транспортних послуг, проте актів на виконання вказаних послуг позивач суду не надав. Крім того, умовами договору не передбачено обов'язок позивача щодо відшкодовування ПП «Арткат» вартості транспортних послуг, що також суперечить змісту товарно-транспортних накладних, згідно яким замовником та вантажовідправником є ПП «Арткат».

На підтвердження використання у господарській діяльності бітуму, мазуту, щебеню, отриманих від ПП « Арткат», позивач надав суду договори, укладені з управлінням доріг ДЖКГ Херсонської міської ради про надання послуг з поточного ремонту пр. Ушакова у м. Херсоні (договір № 121 від 17.10.2012 р.), про надання послуг з поточного ремонту вул. Перекопської у м. Херсоні (договір № 16 від 23.04.2012 р.), на виконання робіт з капітального ремонту прибудинкової території внутрішньодворового проїзду житлових будинків № 114, 114-а по вул. І. Кулика м. Херсона (договір №100 від 03.09.2012 р.), договір №3 б\н від 10.08.2012 р. про закупівлю робіт з відновлення асфальтобетонного покриття, укладеного з МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсон», якими позивач стверджує, що вказана продукція була придбана з метою виконання вище перелічених договорів.

Проте, суд відмічає, що в ході дослідження наданих позивачем до матеріалів справи актів виконаних робіт встановлено, що акти виконаних робіт складені на виконання інших договірних відносин позивача, що унеможливлює суд встановити пов'язаність факту придбання товару від спірного контрагента та його використання у господарській діяльності позивача.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи з метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій навіть при встановлені порушення податковим органом вимог діючого законодавства при здійснення перевірки та викладених в акті перевірки висновків.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На вимогу суду щодо надання документів на підтвердження товарності вчинення спірної господарської операції, позивачем не надано суду доказів щодо оприбуткування, зберігання, внутрішнього переміщення товару, отриманого від ПП "Арткат".

Щодо надання позивачем документів щодо подальшої реалізації продукції, постачання яких документувалось від ПП "Арткат", суд вважає, що спірним є не факт наявності у позивача таких товарів, а джерело їх придбання, тобто факт надходження цих товарі саме від ПП "Арткат", а не з будь-яких інших джерел.

Відповідно до вищевказаних приписів Податкового кодексу України в кореспонденції з приписами ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, платник податків має право віднести на збільшення валових витрат обігу та виробництва і на збільшення податкового кредиту з ПДВ лише ті суми видатків та податків, що були сплачені на користь контрагентів у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання таких товарів (робіт, послуг), по-перше, в межах оподатковуваних ПДВ господарських операцій, по-друге, в межах господарської діяльності такого платника податків, по-третє, за господарськими операціями, котрі фактично відбулись за правочинами, укладеними за наявності ділової мети та наміру отримати дохід.

Відсутність будь-якої з перелічених вище умов згідно з законом унеможливлює віднесення видатків і ПДВ як до складу валових витрат обігу та виробництва, так і до складу податкового кредиту.

Наявність у позивача вищевказаного переліку первинних документів на думку суду є недостатнім і тому унеможливлює суд визнати достатньою підставою для формування валових витрат обігу та виробництва і податкового кредиту з ПДВ, а факт реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Арткат" та наявності ділової мети при укладанні спірного правочину не знайшов свого підтвердження добутими у ході розгляду справи доказами.

Крім того, в акті перевірки відповідач робить висновок про не підтвердження товарності господарської операції з посиланням на акти ДПІ у м. Херсоні про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ПП "Арткат" за вересень-листопад 2011 р., серпень - вересень 2012 р. якими встановлено, що ПП "Арткат" відсутнє за місцезнаходженням, наймана праця не використовується, відсутні основні фонди, транспортні засоби, спеціально обладнані приміщення для зберігання товару тощо, тобто відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, операції вчинені з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності з метою отримання податкової вигоди, що свідчить про нереальність здійснення ПП "Арткат" господарських операцій, в тому числі з ФОП ОСОБА_3

Щодо вказаної обставини суд зазначає про наступне.

В силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів, які ґрунтуються на актах перевірок контрагентів платника податків, не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Водночас суд дотримується правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують тільки факт документування операції з придбання у ПП "Арткат" товару, оскільки позивачем не спростовано доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо не підтвердження факту реального здійснення господарської операції щодо отримання товару від ПП "Арткат".

Щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV), відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Суд вказує, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, недоведеність факту придбання товарів (нездійснення операцій) позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Суд вказує на те, що оцінивши надані позивачем первинні документи вбачається, що зміст оглянутих документів не дозволяє ідентифікувати конкретні господарські операції, в зв'язку з чим надані документи не можуть бути визнані судом належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності господарських операцій.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання господарських операцій позивача з ПП "Арткат», а складені за цими операціями первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене суд вважає правомірним нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 77332,90 грн. згідно податкового повідомлення - рішення №0001911702 та по податку на додану вартість у сумі 114053,00 грн. згідно податкового повідомлення - рішення № 0001941702.

Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 10200,00 грн. за порушення п. 10 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно податкового повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року за №0001961702, то суд зазначає про наступне.

Пунктом 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Невиконання наведеної вимоги Закону тягне застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно до пункту 5 статті 17 Закону.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом було виявлено незабезпечення позивачем зберігання протягом трьох років контрольних стрічок РРО у кількості 35 у книзі ОРО № 2103011648 від 25.06.10 р. за період з 29.07.12 р. по 01.09.12 р. та 25 контрольних стрічок у книзі ОРО № 2103011739 від 29.07.09 р. за період з 29.07.12 р. по 28.08.12 р.

Отже, наведені обставини стали підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафних санкцій у загальній сумі 10200,00 грн. (60 шт. х 170,00 грн.), про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року за №0001961702.

Суд відмічає, що з акту перевірки неможливо встановити яким чином податковий орган виявив незабезпечення позивачем зберігання протягом трьох років контрольних стрічок РРО у загальній кількості 60 шт., зокрема чи враховувались технічний опис та інструкції по експлуатації РРО, що використовуються позивачем для обліку розрахункових операцій або аналіз звітів по використанню РРО та звітів фіскальної пам'яті за вказаний період.

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищевикладеного в акті перевірки відповідачем відображена лише загальна кількість контрольних стрічок, а також період за який вони мали роздруковуватись, проте необґрунтовано посилання податкового органу про наявність таких стрічок саме в кількості 60 шт., оскільки відповідачем не доведено, що позивач протягом вказаного періоду здійснював господарську діяльність. При цьому, вказана кількість стрічок виявлена за період з 29.07.12 р. по 01.09.12 р. та за період з 29.07.12 р. по 28.08.12 р., що загалом становить 65 календарних днів.

В судовому засіданні представник позивача стверджував, що в ході проведення перевірки ревізор-інспектор проігнорував наявність контрольних стрічок, які були у відклеєному вигляді, а в ході оскарження податкового повідомлення-рішення позивач у листі - скарзі, отриманого ДПІ 07.05.2013 року, вказував про надання на вимогу податкового органу оригінали вказаних стрічок, оскільки надання копій контрольних стрічок з КОРО є технічно неможливим.

З метою з'ясування вказаного питання судом було витребувано від ДПІ докази документального оформлення факту відсутності у підприємства спірної кількості контрольних стрічок, оскільки податковий орган на стор. 4 акту перевірки вказує, що кількість контрольних стрічок відповідає кількості фіскальних звітів чеків РРО.

Проте, вказана вимога суду залишена податковим органом без виконання, а тому суд приходить до висновку про не доведеність відповідачем факту порушення ФОП ОСОБА_3 пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у сумі 10 200,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що позивачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 квітня 2013 року №0001961702 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями у сумі 10200,00 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номерНОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 липня 2013 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1