Постанова № 32611403, 24.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 905/356/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ на постанову та постановувід 03.06.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. господарського суду Донецької області у справі№ 905/356/13-г господарського суду Донецької області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "БАРРІСТЕР", м. Донецькдо боржникаприватного підприємства "ВОДІНВЕСТМАГІСТРАЛЬ", м. Єнакієво Донецької областіпровизнання банкрутомліквідаторТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "БАРРІСТЕР", м. Донецьк

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Укрсоцбанк"Ткачук О.В., довір.,ТОВ "ЮРИДИЧНА ФІРМА "БАРРІСТЕР"Годовиченко Д.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.01.2013 року порушено провадження у справі № 905/356/13-г про банкрутство приватного підприємств "ВОДІНВЕСТМАГІСТРАЛЬ" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "БАРРІСТЕР" (далі - Кредитор, Товариство) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року (суддя -С.С. Тарапата) Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано здійснити дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі-Банк) звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року, а провадження у справі припинити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року (головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Будко Н.В., Манжур В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову господарського суду Донецької області від 17.01.2013 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 5, 6, 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 17, 40 Закону України "Про виконавче провадження", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та ініціюючого кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи Боржника банкрутом, суд першої інстанції встановив, що вимоги ініціюючого кредитора щодо стягнення заборгованості за опротестованим векселем є безспірними, так як згідно постанови виконавчої служби відкрито виконавче провадження. Згідно ж довідки з Єдиного державного реєстру в цей реєстр внесена інформація про відсутність керівних органів Боржника за місцезнаходженням. Ліквідатором у справі постановлено призначити ініціюючого кредитора. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що зміна місцезнаходження боржника не є підставою для скасування постанови про визнання Підприємства банкрутом.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження, на яку послалися суди, датована тією ж датою, що і ухвала про порушення провадження у даній справі, а тому відсутні докази безспірності визначених у справі вимог. Також Банк вказав, що у Боржника є перед ним зобов'язання за укладеними кредитними угодами, про що є рішення та виданий наказ про стягнення суми заборгованості. Зміна ж місцезнаходження Боржника направлена на ухилення від виконання вказаних зобов'язань перед Банком, а діяльність ініціюючого кредитора пов'язана із системною діяльністю по ліквідації осіб в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями апеляційного суду, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм Закону про банкрутство та норм Закону України "Про виконавче провадження".

Так, приписами норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлено декілька спеціальних ознак відсутнього боржника, а також загальних підстав, за умови підтвердженності яких, щодо такого боржника може бути порушена справа про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, а боржник визнаний банкрутом в порядку норм цієї статті.

Загальними підставами, відповідно до норм ч. 3 ст. 6 цього ж закону, є дотримання норм щодо безспірності кредиторських вимог до відсутнього боржника незалежно від розміру таких вимог та строку їх незадоволення. Спеціальними - відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника. Отже наявність та підтвердженність доказами у справі вказаних спеціальних ознак відсутнього боржника носить альтернативний характер та достатнім є підтвердженість однієї із вказаних ознак.

Щодо оспорювання скаржником безспірності вимог ініціюючого кредитора колегія суддів зазначає, що виходячи з наведених приписів ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, посилання на дату порушення виконавчого провадження зі стягнення з Боржника на користь ініціюючого кредитора визначеної у справі для її порушення заборгованості не є належним та не впливає на правомірність постанови про визнання Підприємства банкрутом. Суд же першої інстанції, з посиланням на наявні в справі на момент її порушення докази (постанова виконавчої служби від 14.01.2013 року - а.с. 7), правомірно, з дотриманням вказаних норм законодавства та у відповідності до обставин справи встановив безспірність вимог ініціюючого кредитора до Боржника, вказаних в заяві про порушення справи про банкрутство.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за правилами ст. 52 Закону про банкрутство загальні та спеціальні підстави для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника мають існувати, а належні документи на підтвердження наявності цих підстав повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) або надані у справу після порушення справи про банкрутство.

За викладених же підстав та за наявності доданої до заяви про порушення справи довідки з Єдиного державного реєстру (а.с. 17-23) є неналежним посилання скаржника і на дату внесення в Єдиний державний реєстр інформації щодо відсутності керівних органів Боржника за їх місцезнаходження.

Оскільки суди встановили наявність доказів, що підтверджують і загальні, і спеціальні ознаки щодо Боржника за правилами ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, є неналежним аргумент скаржника щодо дати порушення виконавчою службою виконавчого провадження зі стягнення з Підприємства на користь Товариства відповідної заборгованості (а.с. 7).

У зв'язку із викладеним висновок судів про наявність підстав для порушення справи та визнання Підприємства банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що до апеляційної скарги Банком були додані рішення про стягнення з Боржника на користь Банку суми заборгованості, що прийнято ще 31.08.2011 року, та наказ про стягнення, виданий 15.05.2012 року (а.с. 47-52). Тобто ще з травня 2012 року - більше ніж за півроку до порушення даної справи про банкрутство Банк мав можливість реалізувати своє право задовольнити свої грошові претензії до Підприємства у порядку виконавчого провадження. Або після спливу встановленого ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство строку, Банк не був позбавлений права також ініціювати щодо Підприємства справу про банкрутство з метою захисту своїх прав та задоволення вимог.

Крім цього після прийняття постанови про визнання Підприємства банкрутом Банк не позбавлений права звернутись із кредиторськими вимогами до Боржника у даній справі. У зв'язку із цим скаржником не вказано, на що звертає увагу суд касаційної інстанції, яким чином оскаржувана постанова про визнання Підприємства банкрутом порушує права та законні інтереси Банку у даній справі.

За таких обставин справи, касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо неправомірності визнання Підприємства банкрутом та необхідності припинення провадження у даній справі не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та ст.ст. 32, 34, 38, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2013 р. та постанову господарського суду Донецької області від 17.01.2013 р. у справі № 905/356/13-г залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 25.07.2013 року.