Постанова № 32611313, 23.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 910/171/2013 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаУдалова Т.Г. - керівник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"на постановувід 28.05.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/171/2013 господарського суду міста Києва за позовомДочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" простягнення 49884,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про стягнення боргу в розмірі 49884,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року (суддя Удалова О.Г.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року (головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" на користь Дочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" основного боргу в сумі 49884,00 грн. та вирати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року частково і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 17884,00 грн.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 601 Цивільного кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між Дочірнім підприємством "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" було укладено договір №23-3 терміном дії з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до п.1.1 наймодавець надає житлові приміщення, що знаходяться на його балансі та утриманні, для тимчасового проживання працівників наймача, а наймач використовує житлове приміщення за прямим призначенням та частково компенсує наймодавцеві витрати на його утримання.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що наймодавець утримує житлофонд, що знаходиться на його балансі та забезпечує належні умови для проживання працівників наймача відповідно до чинних норм і "Положення про гуртожитки".

Відповідно до п.2.4. Договору наймодавець щомісячно, але не пізніше 10 числа наступного місяця, виставляє рахунки наймачу на оплату за проживання працівників.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що наймач щомісячно, але не пізніше 10 числа поточного місяця, сплачує наймодавцю часткову компенсацію витрат на утримання за ліжко-місця у гуртожитках та кв. м. в будинках для малосімейних, фактично зайнятих працівниками та членами їх сімей.

Відповідно до п. 3.3. Договору при звільненні з роботи працівника, якому надане житлове приміщення згідно з цим договором, наймач зобов'язаний в тижневий термін повідомити про це наймодавця в письмовій формі з метою його відселення, виписки і виключення з розрахунків за даним договором.

Пунктами 4.1.1., 4.1.2. договору визначено, що доплата відповідачем за одне ліжко-місце, яке займає його працівник, становить 160,00 грн.; кількість ліжко-місць відповідача - 31.

Судами встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року включно позивач надав відповідачу ліжко-місця в гуртожитках, чим виконав умови договору. Розмір компенсації витрат на утримання даного житлового фонду становить 56 960 грн., яку відповідач сплатив частково в зв'язку з чим позовні вимоги були задоволені в сумі 49884,00 грн.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підставою задоволення позовних вимог є неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті часткової компенсації витрат на утримання ліжко-місць у гуртожитках.

Проте, судами не враховано, що за приписами частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення господарський суд повинен вказати докази, на підставі яких прийнято рішення, що місцевим судом не виконано, а апеляційим судом не виправлено.

При цьому, наявні в матеріалах справи акти звіряння станом на листопад 2009 року (а.с. 10, 11), складені з метою укладення договору на 2010 рік, тобто до фактичного укладення договору, з огляду на належність та допустимість доказів у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України суди не оцінили. Одночасно доказів фактичного займання ліжко-місць працівниками відповідача або членами їх сімей у спірний період, не навели, а висновок, що позивач надав відповідачу у 2010 році ліжко-місць, розмір компенсації за які становить 56960,00 грн. нічим не обгрунтували.

Більш того, посилання відповідача на вказані акти суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, але будь-яких мотивів такого висновку не навів, чим порушив приписи пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського міста Києва області від 12.02.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 910/171/2013 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач