Ухвала суду № 32610843, 19.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 749/316/13-ц Провадження № 22-ц/795/1478/2013 Головуючий у I інстанції -Валевич М. М. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Позігуна М.І., Шемець Н.В.,при секретарі:Халимон Т.Ю.за участю:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Щорської міської ради на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Щорської міської ради, ОСОБА_6 про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі Щорська міська рада просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження по справі, оскільки судом невірно надана оцінка дійсним обставинам справи.

Оскаржуваним рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Скасовано розпорядження Щорської міської ради Щорського району Чернігівської області від 28 лютого 2013 року №16-к про звільнення ОСОБА_5 у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора комунального підприємства "Щорського міського парку культури та відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області" з 01 березня 2013 року.

Стягнуто з Щорської міської ради на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 березня 2013 року по 17 травня 2013 року в сумі 5104,11грн., заборгованість по заробітній платі станом на 28.02.2013 року в сумі 11157,42 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі 1800грн., та 500 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_5 звільнена із займаної посади на законних підставах, оскільки була попереджена про можливе її звільнення з 18 липня 2012 року у зв'язку з реорганізацією комунальної організації «Щорський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області».

Апелянт стверджує, що 20 сесією 6 скликання Щорської міської ради прийнято рішення «Про припинення діяльності комунальної організації» від 22 серпня 2012 року, яким вирішено укласти трудовий контракт з директором комунального підприємства «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області», після чого позивачеві запропоновано в усній формі підписати трудовий контракт, однак ОСОБА_5 укладати контракт відмовилася, про що складений відповідний акт від 26 грудня 2012 року.

Апелянт наголошує, що ОСОБА_5 вдруге пропонувалося підписати контракт, однак знову вона не погодилася через неточності в тексті трудового контракту, про що складений акт від 27 грудня 2012 року та на підставі складених актів прийнято розпорядженням міського голови від 28 лютого 2013 року про звільнення ОСОБА_5 із займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу Щорської міської ради та залишити оскаржуване рішення без змін як законне та справедливе.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, і кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом по справі встановлено, що з 01 липня 1992 року ОСОБА_5 прийнята на посаду директора Щорського гідропарку шляхом укладання безстрокового трудового договору, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.14-16).

10 лютого 2006 року прийнято рішення 21 сесії 4 скликання Щорської міської ради, за результатами якої затверджено акт приймання - передачі майна парку культури і відпочинку до власності територіальної громади міста Щорс (а.с.43).

30 березня 2012 року прийнято рішення 16 сесії 6 скликання Щорської міської ради про реорганізацію комунального підприємства «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» шляхом перетворення у комунальне підприємство «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» (а.с.51).

Рішенням 20 сесії 6 скликання Щорської міської ради від 22 серпня 2012 року затверджено передавальний акт, за яким правонаступником всього майна, усіх прав та обов'язків комунальної організації «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» є комунальна підприємство «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» (а.с.64).

27 грудня 2012 року ОСОБА_5 ознайомлена з письмовою пропозицією укласти трудовий контракт зі Щорською міською радою на посаду директора комунального підприємства «Щорської міської ради «Щорський міський парк культури і відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області». Проте, ОСОБА_5 відмовилася від підписання зазначеної пропозиції, про що був складений відповідний акт (а.с.53-54).

28 лютого 2013 року розпорядженням Щорської міської ради №16-к звільнено керівника комунального підприємства «Щорський міський парк культури та відпочинку Щорської міської ради Чернігівської області» ОСОБА_5 з займаної посади у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних мов праці.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступними висновками.

Відповідно до ч.3 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми та ч. 2, 3 ст. 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладання трудового договору на визначений строк є зміною істотних умов праці, про яку працівник повинен бути повідомлений у встановлений законом строк.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, з актів від 26.12.2012 року та 27.12.2012 року, складених працівниками Щорської міської ради, вбачається, що ОСОБА_5 відмовилася підписати контракт мотивуючи це тим, що в тексті трудового контракту багато неточностей, які не узгоджені з власником та директором. Проте, в матеріальних справи відсутня саме відмова ОСОБА_5 від продовження працювати у зв'язку із істотними змінами умов праці через два місяці після пропозиції укласти трудовий договір, тобто 27.02.2013 року.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника.

Згідно довідки Щорського міського парку культури та відпочинку заборгованість ОСОБА_5 на день звільнення складає 11157,42 грн.,а середня заробітна плата становить 2233,05 грн. (а.с.49).

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, правильно визначив розмір середнього заробітку, який стягнув з Щорської міської ради за час вимушеного прогулу з 01 березня 2013 року по 17 травня 2013 року в сумі 5104,11грн. та заборгованість по заробітній платі станом на 28.02.2013 року в сумі 11157,42 грн. Апелянтом неправильність розрахунків суду першої інстанції в апеляційному суді не підтверджена жодними доказами.

Крім того, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди внаслідок негативних явищ немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України право працівника на відшкодування моральної шкоди реалізується у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи. Відтак, висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в сумі 500,00 грн. є виваженим і відповідає засадам розумності і справедливості та підтверджений сукупністю матеріалів справи.

Таким чином, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Апеляційним судом не встановлено таких порушень норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору між сторонами або таких, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення, а тому відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Щорської міської ради відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: