Ухвала суду № 32610587, 25.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р.Справа № 816/2587/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2587/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000032301/26.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000042301/27.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000032301/26.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0000042301/27.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" (ідентифікаційний код 03351734) витрати зі сплати судового збору в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн. 68 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Кременчукгаз" зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 03351734) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 57).

Відповідачем у період з 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Продсервіс 2012" (код за ЄДРПОУ 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код ЄДРПОУ 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код ЄДРПОУ 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код ЄДРПОУ 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код ЄДРПОУ 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код ЄДРПОУ 37106984), ТОВ "Арвет" (код ЄДРПОУ 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код ЄДРПОУ 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код ЄДРПОУ 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код ЄДРПОУ 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код ЄДРПОУ 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код ЄДРПОУ 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код ЄДРПОУ 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код ЄДРПОУ 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код ЄДРПОУ 37024734), ТОВ "ПГ "Інтексторг" (код ЄДРПОУ 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код ЄДРПОУ 36088493) за період з 01 січня 2009 року по теперішній час у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 16 листопада 2012 № 36054/10/22-112.

За результатами перевірки 21 грудня 2012 року складено акт № 5703/22-508/03351734 (а.с. 20-29), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що стало наслідком заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за січень 2012 року, на суму 10659,00 грн. та вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті за І квартал 2012 року, на суму 5253,00 грн.

На підставі акта перевірки від 21 грудня 2012 року № 5703/22-508/03351734 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року форми "Р" № 0000032301/26 (а.с. 16), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 5253,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 2626,50 грн. та № 0000042301/27 (а.с. 18), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10659,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5329,50 грн.

ПАТ "Кременчукгаз" донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 04 січня 2013 року № 0000032301/26 та № 0000042301/27 вищі контролюючі органи залишили скарги позивача без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що лягли в основу акта перевірки та зумовили прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Леда-Ком" щодо підтвердження взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 10 червня 2011 року по 31 липня 2012 року" від 06 вересня 2012 року № 800/22-31/37740565 (а.с. 139-142). Відповідно до зазначеного документа, податковим органом м. Києва не встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів/послуг у підприємств-постачальників та за операціями з продажу цих товарів/послуг підприємствам-покупцям за період з 10 червня 2011 року по 31 липня 2012 року, внаслідок чого інспектор Кременчуцької ОДПІ дійшов висновку про відсутність ознак реальності правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ "Леда-Ком". Крім зазначеного, податковий орган взяв до уваги інформацію щодо розслідування кримінальної справи № 2012532008008, порушеної за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в ході розслідування якої встановлено, що вказані особи здійснювали діяльність, що полягає у створенні юридичних осіб, зокрема ТОВ "Леда-Ком", які ведуть діяльність, спрямовану на мінімізацію податкових зобов'язань третіх суб'єктів господарювання.

Колегією суддів встановлено, що внаслідок виробничої необхідності щодо здійснення ремонту приміщень основного корпусу адмінбудівлі ПАТ "Кременчукгаз", останнім у січні 2012 року придбано дверні полотна та фурнітура до них у ТОВ "Леда-Ком".

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаного правочину, ТОВ "Леда-Ком" на підставі рахунка-фактури від 17 січня 2012 року № 27 (а.с. 46) реалізовано позивачу товар на загальну суму з ПДВ 63954,00 грн. та складено податкові накладні від 18 грудня 2012 року № 21 (а.с. 49) та № 22 (а.с. 50). Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні валових витрат.

Факт передачі-прийняття матеріальних цінностей, обумовлених сторонами, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними від 26 січня 2012 року № 34 та від 27 січня 2012 року № 35 (а.с. 47, 48), витягом з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ (а.с. 75), а прибутковими ордерами від 17 лютого № 212 та № 213 (ас. 99-100), картками складського обліку матеріалів (а.с. 101-105) підтверджено прийняття вказаних цінностей підприємством позивача.

Колегією суддів встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом списання коштів на користь ТОВ "Леда-Ком" згідно рахунка-фактури, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 51), зазначене дає підстави стверджувати, що останній в повному обсязі виконав умови угоди з реалізації товару в частині належної оплати товару.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимогами частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, усі первинні документи складені контрагентом позивача з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку підприємства-позивача.

У відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, а витрати - понесеними й підтвердженими належним чином оформленими первинними документами; зазначені документи мають відображати реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Дослідивши податкові накладні, складені ТОВ "Леда-Ком" щодо поставки визначеного договором поставки товару від 18 січня 2012 року № 21 та № 22, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності - зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Вимогами статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, вказані податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

З матеріалів справи вбачається, що забезпечення перевезення товару, придбаного у ТОВ "Леда-Ком" позивачем здійснювалось самостійно із залученням власних транспортних засобів. На підтвердження факту перевезення ТМЦ, придбаних у ТОВ "Леда-Ком", власним автомобільним транспортом позивачем надано акт приймання-передачі від 26 грудня 2012 року (а.с. 169), який свідчить про те, що подорожні листи службових автомобілів позивача вилучені прокуратурою м. Кременчука.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача, викладені в акті перевірки, щодо відсутності ознак реальності правочинів між позивачем та його контрагентом ТОВ "Леда-Ком".

Факт використання придбаного у ТОВ "Леда-Ком" товару у власній господарській діяльності позивача суд вважає доведеним з огляду на наявність у матеріалах справи документів, що підтверджують встановлення дверних полотен та фурнітури до них в ході проведення ремонтних робіт в приміщенні основного корпусу ПАТ "Кременчукгаз" (акти прийняття виконаних робіт (а.с. 106-125), розрахунок вартості матеріалів, виробів та конструкцій (а.с. 126-128).

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Леда-Ком" на момент виконання угоди з реалізації ТМЦ позивачу, складання первинних бухгалтерських документів та податкових накладних було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Належних доказів того, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Леда-Ком", останній був відсутній за місцезнаходженням, податковим органом колегії суддів не надано.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Леда-Ком" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання таких правочинів сумнівними - відсутні.

Статтею 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, позивач та ТОВ "Леда-Ком" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Леда-Ком", є правомірним.

Згідно підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, з вищенаведених підстав колегією суддів відхиляються посилання податкового органу, щодо сумнівності угод між позивачем та контрагентом останнього та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу свого податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними ТОВ "Леда-Ком", та безпідставного формування витрат на підставі первинних документів, отриманих від зазначеного підприємства на виконання договору поставки товару.

Колегія суддів вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Леда-Ком" неправомірними, виходячи з наступного.

У відповідності до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, у відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Леда-Ком" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2587/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.