Рішення № 32609588, 17.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12075/13 17.07.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м.Київ, ЄДРПОУ 31454734

про стягнення 30797,47 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Кучкова Ю.В. - юрисконс.

від відповідача: Несін Л.П. - юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 30797,47 грн., у тому числі, боргу за спожиту теплову енергію - 30193,40 грн., інфляційних - 105,36 грн. та трьох процентів річних - 498,71 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1532183 від 01.08.2012р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» утворилась заборгованість в сумі 30797,47 грн., що стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідач у відзиві б/н від 17.07.2013р. та у судовому засіданні 17.07.2013р. повідомив про сплату у повному обсязі суми основного боргу у розмірі 30193,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №903 від 16.07.2013р. При цьому, проти задоволення позовних вимог щодо інфляційних в сумі 105,36 грн. та трьох процентів річних у розмірі 498,71 грн., надав заперечення.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, 01.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальником) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (споживач) було підписано договір №1532183 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.п.1.1, 2.2.1, 2.3.1 вказаної угоди постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1. Споживач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Виходячи зі змісту звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, підписаного позивачем та відповідачем відповідно до договору №1532183 від 01.08.2012р., сторони погодили постачання теплової енергії до об'єкту Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» за адресою: вул.Горького, 48-Б.

Відповідно до п.4.1 договору №1532183 від 01.08.2012р. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2013р. При цьому, п.4.3 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, а також враховуючи пояснення сторін, які були надані у судовому засіданні 17.07.2013р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою є чинними на теперішній час.

За умовами договору №1532183 від 01.08.2012р. позивачем за період з 01.10.2012р. по 01.01.2013р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 30193,40 грн. Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає зазначений вище розрахунок позивача як достовірний.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 30193,40 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.1 договору №1532183 від 01.08.2012р. споживач зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

Одночасно, за змістом додатку 2 до вказаної угоди споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру Київської міської державної адміністрації; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Крім того, відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число отримувати в РТ №1 за адресою: вул.Жилянська, буд.63 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця на кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №1532183 від 01.08.2012р. зобов'язання у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 30193,40 грн.

Одночасно, виходячи зі змісту пояснень сторін, наданих в судовому засіданні 17.07.2013р., платіжного доручення №903 від 16.07.2013р., яке було представлено відповідачем 17.07.2013р. до матеріалів справи, Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» перерахувало на користь позивача заявлену до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 30193,40 грн.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

За приписами п.4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Дослідивши документи, які надані до матеріалів справи, зокрема, платіжне доручення №903 від 16.07.2013р., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 30193,40 грн. погашена в процесі розгляду справи, внаслідок чого провадження по справі №910/12075/13 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

Наразі, в судовому засіданні 17.07.2013р. сторонами не зазначено про наявність між сторонами неврегульованих питань щодо заборгованості Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» перед Публічним акціонерним товариством «Київенерго» у розмірі 30193,40 грн.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті, Публічним акціонерним товариством «Київенерго» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних на суму поставленої, але не своєчасно оплаченої теплової енергії у гарячій воді у розмірі 498,71 грн. та інфляційних збитків у розмірі 105,36 грн. за період з 01.10.2012р. по 01.01.2013р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Посилання відповідача на те, що несвоєчасне перерахування оплати за поставлену теплову енергію позивачу відбувається не з його вини, є неспроможним, враховуючи наступне:

У відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами договору №1532183 від 01.08.2012р. боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, які належать до сплати за вказаною угодою.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Наразі, клопотання б/н від 15.07.2013р. відповідача про витребування від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» фактичних показників температури теплоносія, поданого на межу балансової належності за позовний період згідно з договором №1532183 від 01.08.2012р. на постачання теплової енергії залишається судом без задоволення з огляду на сплату в добровольному порядку Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» заявленої до стягнення суми заборгованості в сумі 30193,40 грн. у повному обсязі.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за вимогами, які за висновками суду підлягають задоволенню, а також за якими провадження було припинено, підлягають віднесенню на відповідача, враховуючи, що часткову оплату боргу було проведено після звернення Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 30797,47 грн., у тому числі, боргу за спожиту теплову енергію - 30193,40 грн., інфляційних - 105,36 грн. та трьох процентів річних - 498,71 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м.Київ, Подільський район, вул.Оболонська, буд.34, ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Печерський район, пл.Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305, п/р №26000306201 у ГУ по м.Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго» (м.Київ, пл.Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305) три проценти річних у сумі 498,71 грн., інфляційні у розмірі 105,36 грн., а також судовий збір у сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження по справі в частині стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», м.Київ суми основного боргу у розмірі 30193,40 грн. припинити.

У судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко