Ухвала суду № 32608372, 18.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/800/29415/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої: суддів:Блажівської Н.Є., Костенка М.І., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року

у справі № 2а/0370/2655/12

за поданням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

Державної податкової служби

до Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна

платника податків,-

В С Т А Н О В И Л А:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби (надалі також - «Луцька ОПІ Волинської області ДПС») звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (надалі також - «ПАТ «Луцьк Фудз»).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у прийнятті подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року - без змін.

Вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуально права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року і прийняти нове рішення, яким подання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС на підставі положень пункту 77.1 пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України видано наказ від 3 серпня 2012 року № 1129 про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Луцьк Фудз».

При виході за юридичною адресою ПАТ «Луцьк Фудз» посадовою особою платника податків відмовлено податковому органу в допуску на проведення перевірки, з огляду на те, що наказ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 3 серпня 2012 року № 1129 оскаржується в судовому порядку.

Таким чином, працівниками Луцької ОДПІ Волинської області ДПС складено акт про недопуск до проведення перевірки від 16 серпня 2012 року № 468/22-1/00377163 та Заступником начальника Луцької ОДПІ Волинської області ДПС прийнято рішення № 4 про застосування умовного адміністративного арешту майна Приватного акціонерного товариства «Луцьк Фудз».

Так, згідно положень пункту 96.10 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 1833 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 2 частини 4 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Так, згідно пункту 9 листа Вищого адміністративного суду України від 2 лютого 2011 року № 149/11/13-11 спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України). При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Волинського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 2а/0370/2548/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 3 серпня 2012 року № 1129.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у даному випадку вбачається спір про право, оскільки при вирішенні питання про прийняття подання податкового органу, Приватне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» заперечувало законність проведення документальної позапланової виїзної перевірки та звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 3 серпня 2012 року № 1129 про проведення перевірки.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій, посадові особи ПАТ «Луцьк Фудз» відмовилися від проведення документальної перевірки саме у зв'язку з цією обставиною.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно, в дотримання вимог пункту 2 частини 4 статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у прийнятті подання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби.

Відтак, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника не ґрунтується на положеннях законодавства та не підтверджується матеріалами справи.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2013 року у справі № 2а/0370/2655/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій сторонам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко

Є.А. Усенко