Ухвала суду № 32608247, 11.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" липня 2013 р. м. Київ К/800/17570/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г. Сіроша М.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №1522/13498/12 за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Одеської міської ради: треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2012року ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради: треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивував тим, що у 2005 році він, в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області, позивач призначений на посаду заступника прокурора Одеської області.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не забезпечений житлом, він, зі своєю сім'єю, яка складається з п'яти осіб, був прийнятий на квартирний облік по позачерговій групі.

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005р. «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», ОСОБА_4, 22.11.2005р. видано ордер на вселення з сім'єю з п'яти осіб в квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 22.08.2006р. було скасовано розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005р., за яким ОСОБА_4 надано в користування зазначену житлову площу.

Виконуючи рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 22.08.2006р., Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради 29.08.2006р. прийнято розпорядження №709/01-04, яким виданий ОСОБА_4 ордер на вселення в квартиру - скасовано.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Виконавчими органами Одеської міської ради, ОСОБА_4 оскаржив їх в судовому порядку.

Так, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р., яка набрала законної сили, розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №709/01-04 від 29.08.2006р. визнано протиправним.

Проте, й після цього ОСОБА_4 не може користуватися наданою йому квартирою, оскільки рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради зазначена житлова площа надавалася у користування різним особам.

Так, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р. внесено зміни в рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №10 від 15.12.2010р. та зазначену квартиру надано організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_5- ОСОБА_6, які й проживають в ній в даний час.

Приморський районний суд м. Одеси постановою від 02 жовтня 2012 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив в повному обсязі.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2013 року, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишив без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року-без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, а позовну заяву ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Наказом Генерального прокурора України від 28.03.2005р. ОСОБА_4, в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області, призначено на посаду заступника прокурора Одеської області.

14.08.2005р. розпорядженням голови Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №901/01-04 позивач поставлений на квартирний облік зі складом сім'ї, яка складається з п'яти осіб.

Згідно наряду Управління капітального будівництва Одеської міської ради №110 від 07.09.2005р., виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №204 від 26.05.2005р., прокуратурі Одеської області для розподілення серед своїх працівників була виділена квартира за адресою: АДРЕСА_1.

19.09.2005р. на спільному засіданні профспілкового комітету та адміністрації прокуратури Одеської області прийнято рішення про розподілення зазначеної квартири ОСОБА_4, зі складом сім'ї, яка складається з 5 осіб, у зв'язку з його переведенням на роботу в прокуратуру Одеської області з іншої місцевості.

09.11.2005р. розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1079/01-04 позивача, як співробітника прокуратури, призначеного на роботу з іншої місцевості, прийнято на квартирний облік по позачерговій групі зі складом сім'ї -5 осіб.

18.11.2005р. Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради прийняла розпорядження №1137/01-04 «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», яким затверджено рішення спільного засідання керівництва і профспілкового комітету прокуратури Одеської області про надання ОСОБА_4, чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Цим же розпорядженням вирішено видати позивачу ордер для вселення на дану житлову площу сім'єю у складі п'яти осіб (він, дружина -ОСОБА_7, дочка -ОСОБА_8, сестра дружини -ОСОБА_9, племінниця -ОСОБА_10.), у зв'язку з чим сім'ю ОСОБА_4, знято з квартирного обліку.

Отримавши ордер, ОСОБА_4 вселився в надану квартиру та почав проводити в ній за власні кошти ремонт. Закінчивши ремонт, обладнавши квартиру меблями та іншими речами домашнього вжитку, ОСОБА_4 зі своєю сім'єю почав проживати в ній.

Однак, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 22.08.2006р. скасовано розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005р., за яким ОСОБА_4 надано в користування зазначену житлову площу.

Виконуючи рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №339 від 22.08.2006р., Малиновською районною адміністрацією Одеської міської ради 29.08.2006р. прийнято розпорядження №709/01-04, яким виданий ОСОБА_4 ордер на вселення в квартиру скасовано.

Не погодившись з прийнятими рішеннями Виконавчими органами Одеської міської ради, ОСОБА_4 оскаржив їх в судовому порядку.

Так, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р., яка набрала законної сили, розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №709/01-04 від 29.08.2006р. визнано протиправним.

Проте, й після цього ОСОБА_4 не може користуватися наданою йому квартирою, оскільки рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради зазначена житлова площа надавалася у користування різним особам, оскільки рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р. внесено зміни в рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №10 від 15.12.2010р. та зазначену квартиру надано організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_5- ОСОБА_6, які й проживають в ній в даний час.

Відповідно до ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС) України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Враховуючи те, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.12.2010р. розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №709/01-04 від 29.08.2006р., яким скасовано виданий ОСОБА_4 ордер, визнано протиправним, а отже таким, що не тягне за собою наслідків, на які було направлене, то правомірність отримання позивачем ордеру на квартиру та вселення в неї, не спростована.

Таким чином, вбачається, що будь-яке подальше розпорядження зазначеною квартирою, зміна її статусу, або прийняття інших рішень, які впливають на можливість реалізації особою своїх законних прав стосовно цієї квартири, можливе тільки з врахуванням належного ОСОБА_4 та його сім'ї права користування цим нерухомим майном.

Всупереч тому, що розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №709/01-04 від 29.08.2006р. «Про скасування ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1., виданого ОСОБА_4, яке визнане судом протиправним, є таким з моменту його прийняття, оскільки судом встановлено, що вже на момент його прийняття, воно порушувало норми закону, Виконавчий комітет Одеської міської ради без згоди позивача розпорядився вказаною квартирою.

Так, 15.12.2010р. рішенням Виконавчий комітет Одеської міської ради №10 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_5» створено дитячий будинок сімейного типу на базі прийомної сім'ї родини ОСОБА_5 та для організації дитячого будинку надано службове житлове приміщення, загальною площею 136,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваним позивачем рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р. до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №10 від 15.12.2010р. внесено зміни, якими, зокрема, для організації вказаного дитячого будинку надано службове приміщення - квартира за адресою: АДРЕСА_1 тобто, житлова площа, право користування якою належить позивачу та членам його сім'ї.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 4, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі законності. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтями 29, 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування», визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподілу та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; інші надані їм законом повноваження.

Відповідно до пунктів 3, 5 Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2002р. №564, рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, встановленими законодавством.

Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Згідно ч.2 ст.461 Житлового кодексу (далі - ЖК) Української РСР, користування наданим дитячому будинку сімейного типу житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

Як випливає з розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005р. «Про надання житлової площі співробітникам прокуратури Одеської області», ордеру №7335 серії МР від 22.11.2005р., а також з оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011р. статус житлової квартири АДРЕСА_1., в проміжок часу між наданням цієї квартири ОСОБА_4 та наданням її дитячому будинку сімейного типу, був змінений Виконавчим комітетом Одеської міської ради на службове приміщення.

Проте, згідно п.4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988р. №37, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

Враховуючи, що будь-яке подальше після вселення ОСОБА_4 в квартиру за адресою: АДРЕСА_1., розпорядження нею, зміна її статусу, або прийняття інших рішень, які впливають на можливість реалізації особою своїх законних прав стосовно цієї квартири, можливе тільки з врахуванням належного ОСОБА_4 та його сім'ї права користування цим нерухомим майном, то включення Виконавчим комітетом Одеської міської ради зазначеної квартири до числа службового приміщення без згоди позивача є неправомірним.

Таким чином, надавши оскаржуваним рішенням квартиру, право користування якою належало позивачу та його сім'ї, для організації дитячого будинку сімейного типу на базі родини ОСОБА_5, Виконавчий комітет Одеської міської ради порушив вказані вище приписи про порядок включення приміщення до числа службових та надання її іншим особам для проживання.

Крім того, відповідно ст..99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права, а саме, про існування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №558 від 11.08.2011 року, у лютому 2012року, коли звернувся до житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1.

У зв'язку з вищевикладеним суд касаційної інстанції вважає, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом свої порушених прав позивачем не пропущено, а отже підстав для залишення вказаного позову без розгляду не вбачається.

Крім того, посилання на зайняття ОСОБА_4 та членами його сім'ї житлової площі, розмір якої перевищує встановлені ст..ст.47,48 Житловим Кодексом норми не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного:

Згідно наряду управління капітального будівництва Одеської міської ради №119 від 07.09.2005 року, розпорядження Малиновської райдержадміністрації Одеської міської ради №1137/01-04 від 18.11.2005 року та ордеру №7335 від 22.11.2005 року квартира за адресою: АДРЕСА_1, має жилу площу 63кв.м., а враховуючи склад сім'ї позивача - 5 осіб, перевищення норми житлової площі в даному випадку не має.

Крім того, сам факт перевищення норми житлової площі взагалі не може бути підставою для виселення наймача з житла органом місцевого самоврядування, оскільки відповідно до ст.109 ЖК України примусове виселення із займаного жилого приміщення здійснюється лише в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Також за приписами ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним лише в судовому порядку.

При цьому, відповідно до положень ст.117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

Відносно посилань касатора в обґрунтування своєї позиції на не укладення позивачем договору найму вищевказаної квартири протягом строку дії ордеру, колегія суддів вважає такі посилання помилковими з огляду на наступне.

По-перше, відповідач жодним чином не спростував того факту, що після отримання ордеру №7335 від 22.11.2005 року на квартиру за адресою:АДРЕСА_1, позивач почав проводити в цій квартирі ремонт і після закінчення якого почав проживати в ній зі своєю сім'єю.

Згідно домової книги на вказану квартиру позивач та члени його сім'ї були зареєстровані в ній з 10.02.2006 року.

По-друге, сам факт не укладення договору найму житла при фактичному проживанні в ньому наймача на підставі виданого ордеру на це житло згідно норм Житлового кодексу України не є підставою для виселення наймача з цього житла та для скасування виданого ордеру.

Відповідно до ч.2 ст.61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Оскільки укладення договору найму передбачає активні дії двох його сторін - наймодавця та наймача, то відповідач повинен був надати докази того, що позивачу пропонувалось укласти договір найму вказаної квартири, але позивач уникав від його укладання, проте таких доказів суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача та членів його сім'ї на користування квартирою АДРЕСА_1, було припинено неправомірно, в зв'язку з чим всі подальші дії відповідача по розпорядженню цією квартирою на користь інших осіб, у тому числі і по переведенню цієї квартири в статус службового житла, також є неправомірними.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради відхилити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

з оригіналом згідно

помічник судді А.О. Кулеша