Постанова № 32606078, 24.07.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1878/13-а

24 липня 2013 року 13 год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ткачук О.М.,

відповідача: представник Горовенко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно-механічний завод «Ісполін» (далі ТОВ «ЛМЗ «Ісполін») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі Дубенська ОДПІ) про скасування податкової вимоги.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем було протиправно виставлено податкову вимогу від 20.12.2012 року №70 в сумі 1 608 220,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, оскільки вказане грошове зобов'язання є неузгодженим, а отже, відповідно до ст.59 Податкового кодексу України податковий орган не мав права виносити податкову вимогу.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у ньому та додатково пояснив суду, що Дубенською ОДПІ було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «ЛМЗ «Ісполін», за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2010 №0000532340/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 608 615 грн. Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 у справі №2а/1770/1219/2011 у задоволенні позову позивачу було відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову суду від 31.08.2011 року без змін.

Позивачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЛМЗ «Ісполін».

Представник позивача зазначає, що оскільки сума податкового боргу оскаржується позивачем у касаційному порядку, вказана сума є неузгодженою, а тому відповідач при винесенні податкової вимоги діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач адміністративний позов не визнав про що подав письмові заперечення.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив та додатково пояснив суду, що відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції, за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Представник відповідача вказує, що сума грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0000532340/2 від 29.12.2010 року з 27.03.2012 року (дати набрання законної сили постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 у справі №2а/1770/1219/2011) є узгодженою.

Покликається також на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №817/838/13-а за позовом Дубенської ОДПІ до ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» про стягнення заборгованості, якою задоволені позовні вимоги Дубенської ОДПІ та стягнуто з ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1 620 771 грн. На час вирішення вказаного адміністративного позову податкова вимога позивачем не оскаржувалася, а тому позовні вимоги є безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 20.12.2012 року Дубенською ОДПІ було виставлено та надіслано ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» податкову вимогу №70 про сплату податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість в розмірі 1 608 220,25 грн., визначеним податковим повідомленням-рішенням №0000532340/2 від 29.12.2010.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 у справі №2а/1770/1219/2011 у задоволенні позову ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» було відмовлено. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а постанову суду від 31.08.2011 року без змін.

Позивачем було подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2013 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЛМЗ «Ісполін».

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися в даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Строки сплати грошових зобов'язань визначені у статті 57 Податкового кодексу України і диференціюються в залежності від виду грошового зобов'язання та від того, ким грошові зобов'язання визначаються.

Згідно з п.57.3 цієї статті, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до ст.254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, на думку суду, відповідачем було правомірно надіслано податкову вимогу від 20.12.2012 №70, оскільки постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року набрала законної сили 27.03.2012 року за наслідками її перегляду Житомирським апеляційним адміністративним судом, а тому з цього моменту грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням №0000532340/2 від 29.12.2010 є узгодженим.

Суд не бере до уваги покликання позивача на перегляд постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 року в касаційному порядку, оскільки відповідно до п.56.18 ст.56 КАС України грошове зобов'язання вважається узгодженим з моменту набрання законної сили рішенням за наслідками оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно абз. «а» п.п.3.1 п.3 розділу III Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1037 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1432/18727 від 30.12.2010 року (із змінами та доповненнями) податкові вимоги формуються: автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Згідно підпункту 14.1.153 ПК України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом також приймаються до уваги заперечення відповідача про наявність постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №817/838/13-а за позовом Дубенської ОДПІ до ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» про стягнення заборгованості, якою задоволені позовні вимоги Дубенської ОДПІ та стягнуто з ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1 620 771 грн.

Вказаною постановою суду встановлено, що ТОВ «ЛМЗ «Ісполін» узгодженої суми податкових зобов'язань впродовж установленого законом строку не сплатив, у зв'язку з чим податковим органом у відповідності до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України відповідачу було надіслано податкову вимогу № 70 від 20.12.2012р., яка на час вирішення адміністративного позову відповідачем не задоволена та у встановленому порядку не оскаржувалась.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем повністю доведено суду правомірність виставлення податкової вимоги №70 від 20 грудня 2012 року, суд приходить до висновку про законність спірного рішення, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарно-механічний завод "Ісполін" - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.